Учені назвали найдорожчу річ на Землі

Учені назвали найдорожчу річ на Землі

Коли ми уявляємо найдорожчі речі у світі, то зазвичай думаємо про коштовні прикраси, рідкісні метали або розкішну нерухомість. Проте існує речовина настільки рідкісна й дорога, що очолює список найдорожчих матеріалів на планеті.

І це не діамант і не витвір мистецтва — це молекула під назвою ендоедральні фулерени на основі атома азоту. Її вартість — приголомшливі $140 млн за грам. Це не лише рідкісний, а й надзвичайно цінний порошок, оскільки процес його створення надзвичайно складний і дорогий.

Молекулярне диво, що виправдовує ціну

У центрі цієї молекули — структура з 60 атомів вуглецю, що формують сферичну «клітку». У цій вуглецевій сфері захований атом азоту. Така комбінація надає молекулі унікальних фізичних і електронних властивостей.

Особливо важливою є вкрай тривала тривалість спіну електрона, що робить матеріал безцінним для передових наукових технологій.

Хоча звучить це як наукова фантастика, насправді ця речовина вже сьогодні використовується в розробці новітніх атомних годинників.

Висока вартість пов’язана з надзвичайною складністю добування навіть мізерної кількості цієї речовини. Вперше її вдалося синтезувати стартапу Designer Carbon Materials, який у 2015 році продав 200 міліграмів за $167 млн. Через це Оксфордський університет назвав речовину «найдорожчою на Землі».

Революція в атомних годинниках

Одне з найперспективніших застосувань цієї молекули — створення мініатюрних атомних годинників. Традиційно такі годинники займали цілі приміщення, але новий матеріал дозволяє робити їх набагато меншими й точнішими, аж до розміру, який вміщується в смартфоні.

Такі пристрої зможуть радикально покращити точність GPS, зробивши навігацію надзвичайно точною.

«Уявіть собі мініатюрний атомний годинник, який ви можете носити у своєму смартфоні. Це — наступна революція мобільних технологій», — сказав науковець Кіріакос Порфіракіс.

Нові горизонти

Однак сфера застосування цієї технології виходить далеко за межі смартфонів. Особливо перспективною вона є для автономних транспортних засобів. Навіть сучасні GPS-навігатори мають похибки, які можуть бути критичними для безпілотників.

З атомними годинниками, здатними визначати час і положення з точністю до 1 мм, можливий справжній прорив у точності навігації.

«Цей ендоедральний фулерен можна вбудувати у чип, який стане частиною вашого смартфона. Існуватиме безліч сфер застосування, але найочевидніша — керування автономним транспортом», — пояснив директор фонду Oxford Technology SEIS Лукіус Кері.

Вбудовуючи цю технологію в мобільні пристрої чи автомобілі, світ зможе зробити величезний стрибок у сфері безпеки, навігації та технологій майбутнього. Надзвичайна точність у визначенні місцезнаходження може повністю змінити наші взаємодії з технологіями у повсякденному житті.

Джерело: PaySpaceMagazine

Українські науковці створили екологічний пластик із грибів

Українські вчені створили екологічний пластик зі звичайнісіньких грибів, пише Успіх in UA.

Так, дослідники з Херсонського державного аграрного університету (ХДАУ) намагалися виростити гливи на незвичайній суміші – соломі та лушпинні соняшника. Метою було підвищення ефективності вирощування грибів. Але природа мала свої плани.

Уже за два тижні стався несподіваний поворот: міцелій (грибниця) повністю перетворив субстрат на дивовижно твердий матеріал.

«Один з наших співробітників каже: «Ну, цікавий матеріал, дивись, він дуже схожий на пап’є-маше або на пінопласт. Він такий щільний, легкий. На дотик він досить цікавий», – згадує доцент кафедри технології переробки сільгосппродукції ХДАУ Ігор Чернишов.

І справді, те, що спочатку здавалося побічним продуктом, виявилося справжнім скарбом. Попри свою надзвичайну легкість, новостворений екопластик виявився напрочуд міцним. Настільки міцним, що може стати серйозною альтернативою традиційним будівельним матеріалам і навіть замінити шкідливий пінопласт. Це відкриває безліч можливостей для його застосування.

«Отут в нас зріють плитки для того, щоб фасадні роботи можна було виконувати. Це просто природа сама створює такі предмети. Ми тільки надаємо форму», – пояснює доцент кафедри технології переробки сільгосппродукції ХДАУ Максим Левченко.

Сфера використання цього винаходу дивовижна.

«З нього можна робити якісь теплоізоляційні матеріали, панелі декоративні, панелі для захисту від вітру. Можна використовувати в якості палива», – додає Ігор Чернишов.

Джерело: “Успіх”

Яка країна придумала пиво?

Історично пиво почали робити, замочуючи у воді зерно, хліб або кашу. Пізніше в цей процес включили солод.

Ранні версії напою пили через соломинки, а стародавні сорти пива були результатом верхового бродіння з використанням пекарських дріжджів, завдяки чому належали до категорії елів, йдеться в матеріалі Главреда.

Згодом у різних країнах почали з’являтися свої різновиди пива. Однак масове впровадження техніки в пивоварну справу призвело до закриття безлічі невеликих пивоварень.

Цей процес особливо прискорився у XX столітті, коли вчені глибше вивчили механізми спиртового бродіння. Повернення інтересу до домашнього та ремісничого пивоваріння почалося вже у XXI столітті.

Перші згадки про пиво датуються приблизно 9 тисячами років тому. Археологічні знахідки свідчать про виробництво пива в районі сучасного Ірану і на землях Шумеру (Стародавня Месопотамія) в період 3500-2900 рр. до н.е. Пивоварінням також займалися в Стародавньому Єгипті, а згодом і у Вавилоні. Єгиптяни передали свої знання про пиво єврейському народу.

Де зародилося пивоваріння

Точна дата появи пива залишається невідомою, але археологічні дані вказують на те, що в Месопотамії. Основні зернові культури для пивоваріння – ячмінь, пшениця і жито – були одомашнені ще раніше, імовірно близько VIII тисячоліття до н. е.

Яка країна вважається батьківщиною пива

Хоча пивоваріння зародилося на Близькому Сході, саме з німецьких земель воно розпочало своє активне поширення по Скандинавії та Британії, а потім – по всьому світу завдяки європейській експансії. Тому Німеччину часто називають батьківщиною сучасного пива.

Яку державу називають “країна пива”

Безсумнівно, Бельгія. Саме тут виробляється рекордна кількість сортів пива, і пивна культура посідає важливе місце в житті суспільства. Не дивно, що бельгійські пивоварні традиції були занесені до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Археологи знайшли красномовні докази Троянської війни

Революційні відкриття у стародавньому місті Троя можуть підтвердити реальність легендарної війни.

Науковці давно дізналися про те, що Троя розташовувалася на узбережжі Егейського моря, поблизу протоки Дарданелли, на північному заході сучасної Туреччини. Місто визнали об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Однак правдивість жорстокої війни, пов’язаної з Троєю, для багатьох учених досі була під питанням.

Нещодавно в ході розкопок на руїнах древнього міста були виявлені артефакти, які переконливо доводять, що Троянська війна таки була.

Згідно з «Іліадою» Гомера, ця війна розпочалася після того, як Паріс Троянський викрав Олену, дружину спартанського царя. Це спровокувало облогу Трої греками, що тривала 10 років. Ключовою сценою цієї історії було проникнення греків до Трої всередині дерев’яного коня задля того, щоб зруйнувати місто.

На що натрапили археологи?

Команда турецьких дослідників виявила десятки глиняних і відшліфованих річкових каменів для метальної зброї – пращі. Їх знайшли неподалік від імовірних стін палацу. Археологи також натрапили на наконечники стріл, обвуглені будівлі та поховання з людськими скелетами, розповіло видання Daily Mail.

За словами експертів, усі ці докази змальовують картину жорстоких боїв у місті та його раптового катастрофічного падіння, як це описували древні греки.

«Така концентрація пращного каміння на невеликій площі свідчить про запеклі бої, відчайдушну оборону та повномасштабний наступ», – зазначив професор Рустем Аслан з Університету Чанаккале Онсекіз Март, керівник розкопок.
Камені для пращі, відшліфовані до аеродинамічної досконалості, були одними з найсмертоносніших знарядь бронзової доби. Запущені за допомогою шкіряних пращ зі значної відстані, ці камені легко пробивали черепи.

Знайденим каменям – близько 3200–3600 років. Це датування відповідає часу Троянської війни, яка, на думку грецьких істориків, відбувалася близько 1184 року до нашої ери.

Протягом століть вчені вважали події «Іліади» Гомера чистим міфом, поетичною фантазією, в центрі якої була сварка через Олену та дерев’яний кінь, що обдурив ціле місто. Однак нові знахідки свідчать про те, що за легендою могла стояти справжня війна.

Скарбниця військових реліквій

Розкопки, що проходили цього літа в рамках проєкту «Спадщина для майбутнього» за підтримки Міністерства культури та туризму Туреччини, були зосереджені на палаці, ринку та оборонних стінах колись добре укріпленої Трої.

Археологи виявили також схованку з військовими реліквіями. Серед них були, зокрема, кістяні знаряддя, гостре шило, яким пробивали дірки у шкіряних обладунках, та кісточка, яку солдати в очікуванні битви, ймовірно, використовували як гральну кістку.

Дослідників особливо вразив шар руйнувань у Трої, який був уперше виявлений 2024 року. А тепер його розкопали ще більше. Археологи побачили в ньому обгорілі руїни, зламану зброю та поспіхом поховані людські останки: ознаки раптового, жорстокого нападу, а не повільного занепаду.

Нові відкриття команди, а також наконечники стріл, знайдені під час попередніх розкопок, переконливо свідчать про те, що в цій частині міста відбувалися ближні бої. Можливо, саме тут захисники пішли у свій останній бій. І це також узгоджується з давніми текстами.

Стародавня Троя не була глушиною. Розташування міста неподалік Дарданелл робило його найважливішим торговим вузлом між Європою та Азією, багатим на товари та вигідно розташованим з огляду на контроль над кораблями.

Місто могло похвалитися кам’яними вежами, довгими стінами та складною структурою: все це робило Трою бажаною та добре захищеною ціллю.

Тепер учені-скептики, ймовірно, пересвідчаться, що Троя не лише існувала, але й пережила справжню війну під завісу бронзової доби, коли імперії по всьому Середземномор’ю руйнувалися через вторгнення, повстання та масові міграції.

Археологи розкопували місто ще з 1870-х років. Але досі не виявили жодних фізичних свідчень існування дерев’яного коня. Тож науковці припускають, що це міг бути такий собі поетичний символ, метафора хитрощів або зради.

Джерело: 50Plus

300-та місія на передову: БФ молодіжної ініціативи «Надія», Валерій Дубіль та Віта Присяжнюк доставили допомогу захисникам на Донеччину та Харківщину

Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» разом із головою наглядової ради фонду, першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації Валерієм Дубілем та співзасновницею фонду Вітою Присяжнюк здійснили 300-ту гуманітарну місію на передову. Цього разу критично важливу допомогу отримали підрозділи Сил оборони на сході України — у Донецькій і Харківській областях.

У Краматорську підтримку отримали бійці Львівського нацполу — стрілецького батальйону. Фонд передав їм зарядні станції для живлення дронів, планшетів і засобів зв’язку, а також генератор, який забезпечуватиме резервне живлення в разі перебоїв з електропостачанням.

 

25-та окрема Січеславська повітряно-десантна бригада отримала сучасну РЕБ-систему «Апостол», здатну ефективно приглушувати ворожі безпілотники, протидіяти розвідці та захищати позиції наших бійців. Також було доставлено партію техніки бійцям кількох бригад поблизу Слов’янська.

На Харківщині прикордонники отримали евакуаційний автомобіль для транспортування поранених із зони бойових дій. Крім того, стабілізаційному пункту передано швейцарський апарат Easy Pulse — обладнання для серцево-легеневої реанімації, яке може врятувати життя у критичні хвилини.

 

«300 поїздок — це не просто цифра. Це місяці безперервної благодійної роботи заради наших хлопців та дівчат, які боронять країну на полі бою. За цей час ми передали понад 300 РЕБ-систем, сотні Starlink-терміналів, зарядних станцій, генераторів, дронів, апаратів для реанімації, медичного обладнання, транспорту та іншого спорядження. Усе це — шанс вижити, можливість зберегти зв’язок, провести евакуацію, зупинити кровотечу, запобігти атаці. Наш фонд — це про сталість. Ми будемо поруч стільки, скільки треба, аби кожен, хто тримає небо й землю, знав: про нього не забули», — підкреслив Валерій Дубіль.

Ця місія стала можливою завдяки підтримці партнерів: Юлії Богатирьової, Ігоря Кучеренка, Святослава Нечипоренка, компанії EDG GROUP, Івана Дубіля та Іллі Дубіля, Владлена Нікітіна, Євгена Довбні, Сергія Боголюбова, Юлії Клименюк, родини Герег і компанії «Епіцентр».

 

З початку повномасштабного вторгнення Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» системно забезпечує українських військових сучасним технічним обладнанням. Підтримку регулярно отримують ЗСУ, Національна гвардія, прикордонники, поліція та розвідка.

«Фонд і далі виконуватиме свою місію — рятувати життя, підтримувати фронт і посилювати тих, хто боронить Україну», — резюмувала Віта Присяжнюк.