Як визначити, що буде дощ

standard

Як визначити, що буде дощ

Народні прикмети − попередники сучасних метеорологічних прогнозів. Адже з давніх-давен люди спостерігали за природою, за тваринами та за їх співіснуванням. Все побачене вони аналізували, співставляли та об’єднували у спеціальні вчення. Отже сьогодні ми поговоримо про народні прикмети, що визначають дощ.

Більшість всіх народних прикмет мають наукове підґрунтя, тому ними можна керуватись хоч і зараз. Коли квіти закриваються перед дощем − то це явний спосіб пристосування до умов навколишнього середовища, і це можна пояснити за допомогою основних законів біології.

Але існують дивні народні прикмети про дощ, доволі абсурдні, позбавлені логіки. Так, наші предки вірили, якщо першою коровою в череді при поверненні додому буде чорна корова − буде негода, ряба − сонце і погожа днина, а якщо руда − на безвітряний день.

Існують і певні нюанси при передбачення погоди за допомогою народних прикмет. І це дуже глобальний нюанс − зміна клімату через глобальне потепління. Так, вже до цього відомі прикмети, не дійсні при таких кліматичних умовах. Тому 100%-ово довіряти такому прогнозу не варто.

Тож, розпочнемо з птахів. Дощ може бути якщо:

– горобці сидять з розпущеним пір’я;

– жайворонки мовчать зранку;

– низько літають ластівки;

– кричать вночі сичі;

– в кущах ховаються фазани;

А от якщо горлиця туркоче, то дощу точно не буде. І якщо починається дощ а кури не ховаються у курнику, то йти він довго не буде, лише “пилюку приб’є”.

Прикмети про дощ, пов’язані з комахами:

– ґедзі особливо агресивні;

– на деревах гніздяться оси;

– павук забився у свою павутину посередині;

– безросяного ранку з’явиться павук;

– цвіркун мовчить.

А якщо навколо мурашки швидко бігають і трудять, то це явна ознака погожого, бездощового дню.

Тварини теж не відстають і допомагають людям визначити, чи буде дощ. Тож, до дощу:

– коли тихенько покумкує жаба;

– коли багато жаб разом квакають, і дуже гучно;

– коли кінь трясе і закидає голову;

– коли риє землю собака;

Рослини − природні синоптики. Дощ буде, якщо:

– акація виділяє багато нектару і запах відчувається “за кілометр”;

– на листочках канн видно маленькі капельки води;

– кульбаба стулює свою квітку в сонячний день;

– лілія не вийшла з води;

– зонтик з насінням у моркви похилився;

– осокір “плаче”.

Дещо про хом’ячків

standard

Як заробити подорожуючи

Чимало хто мріє про довготривалі мандри та захоплюючі подорожі. Але не всі мають на це час та кошти. Одні просто звикають жити без цього, а інші навчились поєднувати відпочинок та заробляння грошей. Якщо і ви зацікавлені оволодіти такою навичкою, ми пропонуємо вашій увазі 5 найкращих способів, які допоможуть вам не тільки гарно проводити час, розвиватись духовно, збагачувати світогляд та насолоджуватись життям, а ще й отримувати фінансову складову.

Спосіб 1. Подорожуємо і викладаємо мови

Тож, перший спосіб заробити подорожуючи − викладати англійську мову в Китаї та в інших країнах Азії, в Латинській Америці та на Близькому Сході. Все що вам потрібно − знання англійської мови на досить пристойному рівні та плата за участь в програмі.

Такий варіант підходить і для студентів, адже стаж та досвід неважливий. Звісно, певні країни краще беруть на роботу викладачів з англомовних країн, але винятки є. Тож, викладати, заробляти і подорожувати не складно, адже вам допоможуть влаштуватись на новому місці та й зарплатня буде прийнятна.

Спосіб 2. Працюємо на фермах

Існує безліч програм, за допомогою яких можна безкоштовно жити і харчуватися у подорожі. Хоча це не є способом безпосереднього заробітку, але ви зможете суттєво скоротити витрати на подорож. Найпопулярніша зараз − WWOOF (World Wide Opportunities on Organic Farms). Дана програма спеціалізується на наданні робочих місць на фермах, де люди працюють по 5-6 один на добу та живуть, харчуються за рахунок фермера.

Єдині витрати при такому способові − квитки на перельоти та за членський квиток в програмі.  Таким чином, якщо ви не цураєтесь роботи в с/г галузі, то матимете класну можливість побачити світ, подорожуючи з ферми на ферму. Таких програм багато, тож вибрати до душі  буде легко.

Спосіб 3. Робота для фотографів

Третій варіант заробітку під час подорожі − фотограф на замовлення. Дуже часто великі круїзні лайнери замовляють фотографів на весь тур. Тож, це гарна можливість заробити, та ще й побачити ті місця, за які люди заплатили декілька тисяч доларів.

Втім, такий заробіток під час мандрів буде не дуже великим − приблизно 1000$, але все залежить від ваших навичок, вмінь та якості апаратури. Крім лайнерів, можна фотографувати й виїзні весільні церемонії, які все частіше проводять в екзотичних країнах та на екзотичних курортах, можна знімати підводний світ тощо.

Спосіб 4. Робота для блогера

Чимало хто зараз заробляє віддалено за допомогою блогів з туристичною спеціалізацією. Блогери відвідують країни та пишуть статті про них, про специфіку культури, традицій, пишуть відгуки про визначні місця та складають зручні маршрути для туристів. Але це заняття дуже важко перетворити на дохід. Адже конкуренція велика, підписників знайти важко, та ще й на початку потрібно вкладати кошти у розвиток блогу. А дуже часто прибутки не скоро з’являються, а ще частіше вся ця затія перетворюється на фіаско. Але, звісно, ризик варта штука, адже, хто не ризикує, той не живе на повну!

Спосіб 5. Станьте туристичним гідом!

І на найбільш вдалий спосіб заробляти подорожуючи − робота туристичного гіда. І це вже дійсно буде роботою під час подорожі. Така робота вимагає зусиль  фізичної активності та вміння спілкуватись з людьми.

До того ж, вам потрібно бути завжди добрим та готовим допомогти, щирим та усміхненим, адже туристи зараз дуже вибагливі. Існують і недоліки такої праці − найчастіше робота гіда неофіційна, тож і дохід буде нестабільним. Але якщо працювати серйозно з професійним підходом, то за декілька років вас можуть забрати до великих компаній, які працюють в туристичній сфері.

Тож, експериментуйте та не стійте на місці. Пам’ятайте, життя надто коротке, щоб прожити його нудно!

standard

Сезон чорниці: 7 цікавиx фактів

Чорниця родом із Північної Америки, а знайшли її європейські поселенці. Кущі чорниці ростуть на рівні з іншими ягодами, такими як: малина, смородина, полуниця, суниця чи порічки. Але на відміну від перерахованих, кущі чорниці, а відповідно і самі ягідки вважаються дикою рослиною, бо полюбляють лісові хащі і затишок.

Листя і ягоди чорниці використовують в лікарських цілях при хворобах очей, шлунково -кишкового тракту, цукрового діабету. Листя і пагони чорниці містять глікозид неоміртіллін, який знижує вміст цукру в крові .

Слово «чорниця» походить від латинського слова вакса, що означає «корова» (так як деякі види листя чорниці придатні на корм худобі), а чорницею назвали її тому, що вона чорного кольору і чорнить руки.

чорниця1

Чорниця знакова для кожної людини, адже це — літня вітамінна бомба, насититись якою потрібно кожному. Чорниця настільки багата антиоксидантами, що здатна боротися з багатьма хворобами, а у дієтологів особливе ставлення до цієї лісової ягідки. Дослідження показують, що чорниця може допомогти запобігти навіть деяким видам раку, знижує рівень холестерину, зменшує ризик інсульту і хвороби Альцгеймера. Одна порція містить майже третину добової норми вітаміну C.

Окрім цього, чорниця дуже смачна і найкорисніша у свіжому вигляді. Дійсно, ягоди чорниці — один із найбільших дарів, які є на нашій землі. Тим паче, що в Україні не обов’язково витрачати гроші, аби придбати дорогоцінних сапфірових ягід. У лісі вони ростуть безкоштовно, і повітрям свіжим подихаєте, і назбираєте безцінних «вітамінних камінців».

чорниця

Є кілька фактів про чорницю, про які ви точно не здогадувались.

1. Чорниця захищає від втрати пам’яті. Дослідження, проведені у 2012 році, показали, що принаймні одна порція чорниці на тиждень (100-150 грамів), сповільнює зниження когнітивних функцій у кілька разів. Один з дослідів, який проводили на мишах, виявив, що чорниці захищають мозок від токсичних білків, які з роками там накопичуються.

2. Кущ чорниці — родич рододендрона і азалії.

3. США — найбільший у світі виробник чорниці, там збирають загалом 2560 тонн культурних і диких ягід чорниці на рік.

чорниця

4. А чи знаєте ви, що ранні американські колоністи винайшли сіру фарбу шляхом кип’ятіння чорниці в молоці.

5.  Чорниця – ліки від старості. Як ми знаємо, антиоксиданти — речовини анти-старіння. Чорниця багата антиоксидантами, які уповільнюють старіння шкіри. Саме тому чорницю використовують компанії, які виготовляють косметичну продукцію.

6. Чорниця містить такі мінерали як калій, марганець, мідь, залізо і цинк, які допомагають контролювати кров’яний тиск. Мідь та залізо необхідні для формування червоних кров’яних клітин.

чорниця

7. А ще чорниця — офіційна ягода Нової Шотландії, а у Північній Америці росте, збирається і заготовляється майже 90% усієї чорниці у світі.

Джерело: jisty.com.ua

standard

Оренда нових однокімнаток в Україні: ціни

Найдешевше однокімнатні квартири в новобудовах коштують у Кропивницькому – 2500 грн/міс. Найвищі ціни на оренду в Києві – 9000 грн/міс, Одесі – 8000 грн/міс, Дніпрі – 6500 грн/міс.

4150_gostinki_1_2_jpg_pagespeed_ce_zxkfnxk0g6.jpg (.25 Kb)

Як повідомляє domik.ua, орендувати не дорогу однокімнатку можна в новобудовах, які розташовані на околицях обласних центрів. За словами брокерів, ціни на оренду однокімнатних квартир в нових житлових комплексах практично не змінилися з травня 2017 року. Підстав для зростання або зниження орендної плати на ринку нерухомості не спостерігається. Змін можна чекати тільки при різких змінах економічної ситуації країни.

Орендна плата формується господарями виходячи з площі, планування і комплектації житла.

На Заході України ціни на оренду однокімнатного житла починаються від 3200 до 6000. Найдешевше у Чернівцях. Найдорожчі квартири у Львові – 6000.

На Сході найменша ціна зафіксована в Запоріжжі – 4000 грн/міс. Дороге житло у Харкові – 6000.

На Півдні України найдорожча оренда однокімнаток в Одесі – 8000 грн/міс, найдешевша в Миколайові – 3500.

На Півночі України середні ціни на оренду однокімнатних квартир 2800-5000 грн/міс.

standard

5 книг про наше минуле і майбутнє

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко вибрав кращі книги, що розповідають про нашу історію.

Давно відомо, що без минулого немає майбуття, але мало хто знає, як довести це навіть на двохстах сторінках роману. Автори цього огляду – точно знають, адже історія в їхніх книжках – це не переказ відомих фактів, а проживання епохи на прикладі чи то родинної біографії, а чи в контексті власного життя. У будь-якому разі, навіть альтернативна історія – тобто розповідь про те, як могло би бути насправді – виявляється у цих книжках не зайвим застереженням.

 

Таня Малярчук. Забуття. – Л .: Видавництво Старого Лева, 2016

У книжках цієї авторки завжди жили герої, знайомі як не з сільського дитинства, то принаймні з міського фольклору – точно. Саме такі зміни відбула проза Тані Малярчук, будучи заснована на апокрифах, притчах та оповідках, і сягнувши жанрового апогею вже романі «Забуття». Історія видатного поляка, що став свідомим українцем, ще й державним діячем, розказана у знайомому регістрі сімейної саги, чим так славиться авторка. Нелегкий шлях В’ячеслава Липинського, головного героя роману, детально розглянутий в контексті родинної історії, що не може не хвилювати і захоплювати читача. Справді, хіба не цікаво, що робила ваша бабуся у той час, коли відбувалися ті чи інші історичні події? У даному випадку біографія Липинського розглядається паралельно з її прочитанням авторкою роману. Вона розглядає життєвий шлях свого героя з усіх боків, коментує, дивується, щиро переживає, намагається зрозуміти і представити для читача, щоби той так само зрозумів і полюбив.  Це своєрідно альтернативна історія, дидактично дуже виправдана і корисна у просвітницькому сенсі.

 

Андрій Курков. Шенгенська історія. – М .: Фоліо, 2016

Цей роман автор писав цілих чотири роки. Справді, осягнути значення, яке мало відкриття кордонів для колишніх радянських громадян, нехай навіть з Прибалтики, що відносно недовго перебувала в складі СРСР, доволі нелегко. Тож історія трьох подружніх пар, які вирішили спробувати кращої долі, відповідно, в Англії, Франції та Італії, не видається казкою чи романтичною пригодою, оскільки шлях їм випав нелегкий. Читати про цю подорож «шенгенським» маршрутом можна з будь-якої сторінки роману – все одно втрапиш у захоплюючу розповідь чи то про вільне життя, а чи не менш незалежне виживання. Один з героїв відпрацьовує клоуном у дитячих будинках, і доля йому нібито так само має всміхнутися. Але не все так просто, адже на контрасті з ейфорією героїв – і водночас з їх «вторгненням» в Європу – в сюжет роману входить таємничий незнайомець. Він шкандибає повз піднятий до «вільного» світу шлагбаум на дерев’яній нозі, в якій схована, здається, вся валюта світу. Він знається на майже всіх напоях у придорожніх барах, і бував, здається, на всіх історичних батьківщинах таких самих «остарбайтерів долі», якими видаються герої роману.

 

Марія Козиренко. Жуйка. – Л .: Кальварія, 2016

Герой цієї повісті – вуличний музикант, який щодня стоїть на розі вулиць з розкритим футляром з-під скрипки, і який насправді ніколи на ній не грав. Річ у тому, що дія цього футурологічного твору-застереження відбувається у ті часи, коли будь-що, навіть музику, можна втиснути до малесенької механічної коробки. Саме туди іноді потрапляє достоту все, навіть мрії городян, які досить часто матеріалізуються у доволі невідповідних містах. І тоді чим як не ультиматумом західного світу може видатися кілька сторінок з роману Достоєвського, що помилково потрапили на стіл східного владики. Звісно, причиною будь-якої фантасмагорії у нашому ерзац-майбутті, де музичний інструмент може називатися «жуйкою», завжди буває божевільний професор. Але мова в повісті, в якій передбачено навіть нинішній «федеративний» розбрат і війну на Донбасі, не лише про його вину. На презентації «Жуйки» на Львівському формуі видавців справжній кобзар вирізав з колоди свій інструмент, а на відео лунала музика, яку ми не помічаємо у нашому довкіллі – базарна, вулична, небесна. І не лише кохання, якого не бракує в повісті, спроможне розкрити нам очі та вуха на те, що відбувається довкола – на розі, в місті, за стінами чергової пекельної лабораторії.

 

Маргарита Хемлін. Дізнавач. – М .: Фабула, 2016

Авторка цього роману родом з Дніпропетровська, хоча належала до московської школи нової журналістики. Її роман – саме про рідні краї, коли там не було чути ані слова рідною мовою. Отже, дія відбувається після війни, під час сталінської компанії з боротьби з космополітизмом. Історія міліціонера-українця, який щосили цурається власного коріння, стаючи «дізнавачем» при місцевому карному розшуку, збудована як детектив з ознаками «національного» трилеру. Містечкова романтика межує тут з трагічними подіями – вбито жінку, і розслідування вбивства виводить на таку бажану для влади «сіоністську організацію». Але чи справді існувало вороже кубло в «щасливому» радянському житті, а чи це вигадки «дізнавачів», про це невідомо навіть самим героям роману. При цьому конфлікт між державною службою, родиною і власним походженням зав’язується в міцний вузол протиріч, який за всі часи прийнято розрубувати, але авторка роману пропонує більш мирну, але не менш страшну розв’язку.

 

Сергій Батурин. Шизгара. – К. Нора-Друк, 2016

У новому творі майстра бойовиків і детективів несподівано постає історія епохи 70-х, представлена, як «роман-ностальжі». Справді, головна інтрига тут не в глобальних змовах, інтригах чи складній конспіралогії, а в звичайному людському житті-бутті часі епохи генсека Брежнєва. Дія відбувається у Печерському районі Києва, але з таким самим успіхом вона могла відбуватися у будь-якій з союзних республік нашої колишньої радянської Батьківщини. Шкільне кохання, пісні під гітару на лавочці біля під’їзду, трагедія через брак грошей на джинси. Саме в цьому полягає цінність цієї своєрідної енциклопедії життя у 1970-х – яка була мода, що носили і де купували модні речі, а також що слухали, їли і пили тодішні юні мешканці міста-героя. Як відрізняли фірмові джинси від «чухасів», які музичні гурти були популярні, ба навіть що з дефіциту можна було дістати у ті «застійні» часи.  цінами на дефіцитні товари, марками цигарок, назвами музичних гуртів і навіть прейскурантом Натомість політика, ідеологія та агітпроп, якими було наповнене офіційне життя, не цікавлять юних героїв твору – справжнього «роману речей», яких так мало в нашій історичній літературі.