“Чорні археологи” з міської влади Переяслава

standard

“Чорні археологи” з міської влади Переяслава

Війна стає гарним прикриттям невігластву та беззаконню у діяльності місцевих чиновників.

Так у історичному центрі стародавнього Переяслава міський голова дав вказівку комунальникам, без дозволу Інституту археології та погодження Міністерства культури, копати рови на місці давнього цвинтаря монахів та священників на території Вознесенського монастиря. Лише після того, як відкопали людські рештки та втрутилася громадськість, НЕЗАКОННІ РОЗКОПКИ зупинили.

Як голова оргкомітету загальнонаціональної акції “7 ЧУДЕС УКРАЇНИ” та автор фільму про давній Переяслав нагадаю, що йдеться про одне з найбільш сакральних місць нашої національної історії – територію ансамблю Вознесенського монастиря. Тут збереглася велична споруда Вознесенського собору збудованого в 1695-1700 роках коштом славного Гетьмана Івана Мазепи, а згодом було відкрито колегіум, де викладав поетику в 1750-1751 роках наш великий філософ Григорій Сковорода.

Цю національну святиню змалював Тарас Шевченко 10-20 серпня 1845 року і на малюнку внизу своєю рукою написав:

“Вознесенський собор в Переяславі. Збудований Гетьманом Мазепою”.

Звертаю увагу також на той факт, що в Україні 25 лютого 2025 року була ратифікована Конвенція Ради Європи про правопорушення, повʼязані з культурними цінностями (Нікосійська конвенція), яка передбачає КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за НЕЗАКОННІ РОЗКОПКИ або так звану чорну археологію.

ВИМАГАЮ:

від Генеральної прокуратури – негайно відкрити кримінальну справу за фактом проведення незаконних розкопок на території історичної памʼятки національного значення;

від Міністерства культури – публічного осуду, відповідного втручання та належного захисту нашої історико-архітектурної спадщини.

ЗАХИСТИМО нашу історичну і культурну СПАДЩИНУ від російської орди та місцевих чиновників-чорних археологів і невігласів.

standard

Глава МЗС Польщі запросив Мадяра до Шенгенської зони: Якщо Угорщина не впустить, будьте нашим гостем

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський запропонував українському військовому Роберту Бровді (позивний Мадяр) їхати на закордонний відпочинок до Польщі, після того як тому заборонила в’їзд Угорщина.

Про це Сікорський написав в X.

«Поки російські ракети сіють смерть над Києвом, Угорщина забороняє в’їзд хороброму етнічному угорцю, який наважується боротися за свободу України. Командире Мадяре, якщо вам потрібен відпочинок, а Угорщина вас не впустить, будь ласка, будьте нашим гостем у Польщі», — написав він.

Нагадаємо, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто оголосив про заборону на в’їзд для командира української військової частини, яка здійснила напад на нафтопровід «Дружба». Згодом в Угорщині уточнили, що йдеться про Роберта Бровді, який є командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ.

Сіярто оголосив, що військовому не буде дозволено в’їжджати до Угорщини та Шенгенської зони протягом найближчих років.


Шенгенська зона — це група з 29 європейських країн, між якими можна вільно подорожувати без паспортного контролю на кордонах. Прикордонний контроль здійснюється лише під час в’їзду та виїзду із зони.


У відповідь на зауваження, що Польща проігнорує заборону Угорщини для Бровді на в’їзд до Шенгенської зони, Сікорський зазначив: «Польща буде забезпечувати дотримання Шенгенського списку Угорщини так само ретельно, як Угорщина виконує європейський ордер на арешт колишнього політика, якого розшукують за звинуваченням у корупції».

Схоже, ідеться про рішення Угорщини надати політичний притулок Марціну Романовському — польському опозиційному політикові, якого розшукують за ймовірну корупцію під час його перебування на посаді в попередньому уряді Польщі.

standard

Литва пропонує почати технічні переговори про вступ України до ЄС без Угорщини

За даними медіа, Литва запропонувала країнам Євросоюзу розпочати технічні переговори з Україною та Молдовою про вступ до ЄС, не чекаючи згоди Угорщини.

Минулого тижня литовські урядовці розіслали лист до столиць країн Євросоюзу з приводу неформального зібрання міністрів закордонних справ у Копенгагені 1-2 вересня. У ньому пропонується розпочати переговори на технічному рівні без участі Угорщини, якщо решта 26 держав-членів погодяться.

Формально ж схвалити переговори можна буде пізніше, якщо Угорщина змінить свою позицію або свій уряд.

У листі також повторюється заклик Литви встановити 2030 рік як дату для вступу України до ЄС, оскільки це “допоможе обом сторонам спланувати реформи та ресурси”.

Джерело: “Букви”

standard

Зеленський анонсував контакти з країнами, які можуть стати майданчиками для переговорів з РФ

Президент України Володимир Зеленський заявив, що цього тижня плануються контакти з низкою країн, які можуть стати майданчиками для можливих переговорів із Росією. Зокрема, йдеться про Туреччину, країни Перської затоки та держави Європи.

«З нашого боку все буде максимально готове, щоб війну закінчити. Важливо, щоб партнери це підтвердили. І надалі все буде залежати виключно від волі світових лідерів – передусім Сполучених Штатів Америки – щоб тиснути на Росію», – наголосив Зеленський.

Президент підкреслив, що потрібні нові кроки у вигляді санкцій і тарифів, які мають стати основою для подальшого тиску на Москву.

«Ми говорили про це з генералом Келлогом учора, ми працюємо з американцями дуже змістовно – після нашої зустрічі у Вашингтоні ми маємо нову основу для спільної роботи. Це суттєво», – вказав Пр6езидент.

За словами Зеленського, Росія продовжує демонструвати небажання до реальних переговорів, і змінити цю позицію можна лише потужними економічними обмеженнями.

Джерело: “Судово-юридична газета”

standard

Червоно-чорний як символ національно-визвольної боротьби за Україну

З огляду на ініціативу президента Польщі Кароля Навроцького заборонити «бандерівську символіку» на законодавчому рівні, подаю короткий екскурс в історію нашого символу національно-визвольної боротьби за Україну.

Історики переконують, що таку символіку використовували ще українські козаки під час воєнних походів. Як приклад наводять древка з такими кольорами на знаменитій картині Іллі Рєпіна/Ріпина «Козаки пишуть листа турецькому султану».

Вперше червона-чорна символіка зʼявилася на кокарді членів ордену «Лицарство Залізної Остроги» легіону Українських січових стрільців у 1916 році. Вважається, що командир сотні кіннотників Лев Лепкий запропонував створити орден – «лицарський стан» задля «насталювання характерів і плекання товариської культури», а члени цього ордену носили відзнаку (кокарду) – червоно-чорну повʼязку із зображенням шпори.

У міжвоєнний період цю ідею підтримали українські пластуни й у 1927 році створили курінь пластунів «Орден Залізної Остроги» (ОЗОН), який продовжив ідеї стрілецького лицарства і традицію використання червоно-чорного прапора. Про використання червоно-чорного прапора пластовим куренем «Лісові чорти» знаємо з пісні Тараса Крушельницького:

«Прапор червоно-чорний – це наше знамено,

Червоне -це кохання, а чорне – пекла дно…

Усі дівчата знають пекельні барви ці,

Забути їх не можуть …Чорти ми лісові!»

Нового подиху щодо популяризації червоно-чорної символіки надав український письменник, громадський і політичний діяч Василь Стефаник у своїй новелі «Сини», написаній у 1922 році.

«Україна – це земля, наша родюча, чорна, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини Украни».

«Українська земля – чорного кольору, а кров борців, що йшла «відбирати її у ворога» – червона. А хіба ж поєднання цих кольорів – червоного і чорного – не символічне визначення України, що бореться?» Це популярне пояснення значення червоно-чорної символіки від Василя Стефаника часто використовували діячі українського національно-визвольного руху.

Нагадаю, що Організація українських націоналістів (ОУН) із моменту створення, тобто від 1929 року, використовувала синьо-жовту символіку. А після розколу ОУН керівництво ОУН(бандерівська) узялося за розробку нової символіки, яку затвердили на II Великому зборі ОУН в 1941 році. Так новий прапор і відзнака ОУН(б) стали червоно-чорними. Значення кольорів – «земля і кров» – спиралося на пояснення із новели «Сини» Василя Стефаника.

У своїй діяльності ОУН під час війни тав повоєнний період використовувала як синьо-жовту, так і червоно-чорну символіку. У багатьох тогочасних українських підпільних виданнях було таке обґрунтування використання символіки:

«Прапор українського народу є синьо-жовтого кольору. Синій колір відображає голубе українське небо, а жовтий колір – золоте гаряче українське сонце. Ці кольори віддають ясний, життєрадісний, волелюбний зміст духовности українського народу.

Прапор української національно-визвольної боротьби є червоно-чорний. Червоний означає героїзм, посвяту і бойовість, це символ гарячої української крови, а чорний колір – працьовитість і наполегливість, це символ труда і землі українського народу. Червоно-чорний революційний прапор – це символ безупинної і героїчної боротьби за українську землю».

Українська повстанська армія (УПА) використовувала національну символіку – тризуб і синьо-жовтий прапор, а час від часу, зокрема під час урочистих заходів, разом із синьо-жовтим піднімався і червоно-чорний прапор.

Червоно-чорний орнамент і відповідні кольори є важливою складовою української народної культури. Їх часто можна побачити на писанках та одязі. Показово, що важливе значення червоно-чорного орнаменту в народних традиціях надавалося у різних регіонах України. Так відомий український поет-шістдесятник Микола Сом із Київщини нагадаючи про відомий народний звичай, за яким дівчина після заручин вишивала сорочку для молодого, яку він повинен був одягнути на весілля, написав свою знамениту «Вишиванку». У творі, музику до якого написав киянин Оскар Сандлер і який згодом став майже народною піснею, є такі рядки:

«З вечора тривожного аж до ранку

вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

Ой, та чорна ниточка – то страждання,

А червона ниточка – то кохання,

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась…»

Традицію вишивання мамою рушника в дорогу синові червоними та чорними нитками зпопуляризувала пісня «Два кольори», яку написали знані український поет Дмитро Павличко з Прикарпаття та композитор Олександр Білаш з Полтавщини у 1964 році:

«Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, давні кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне – то любов, а чорне – то журба…»

Нині, коли Україна знову виборює свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ і СВОБОДУ, історично справедливо й органічно поєднується наші традиційні кольори:

– синьо-жовтий, як національний і державний символ;

– червоно-чорний, як символ національно-визвольної боротьби.

Тому доречно було б узаконити статус і значення вищезгаданих обох прапорів. Це, принагідно нагадаю, стосується і нашого гасла «Слава Україні! – Героям слава!», яке варто офіційно визначити як національний девіз України. Тим паче, що передбачений Конституцією України Закон «Про державні символи України» досі не ухвалено.

П.С. Детальніше про символи України у моїй книжці «АБЕТКА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ». Київ. НА СБУ. 2024. 236 с.