Подробиці раптової вечірньої сутички під Верховної Радою

standard

Подробиці раптової вечірньої сутички під Верховної Радою

Знову напруження під стінами парламенту. Близько 17:00 години спалахнули сутички між протестуючими і правоохоронцями. Були затримані 11 мітингувальників, яких, втім, через кілька годин відпустили. В урядовому кварталі перебуває кореспондент “5 каналу” Петро Троць.

Протестанти такі дії поліції назвали безпричинним нападом та звинуватили правоохоронців у нападі на сонних активістів.

Версія поліції – їх спровокували. Кажуть, що в певний момент перед правоохоронців вишикувалась лінія мітингарів зі щитами. Це, на думку голови Нацполіції Сергія Князєва, і стало причиною цієї сутички. За словами активістів, після цього поліція перестала пропускати людей на прилеглу до парламенту територію.

https://www.5.ua/kyiv/podrobytsi-raptovoi-vechirnoi-sutychky-pid-verkhovnoi-radoiu-157445.html

standard

Уряд повинен зупинити шантаж пенсіонерів!

Де-факто, українських пенсіонерів нині зробили заручниками політичної боротьби та піару влади. Адже спроба прив’язати підвищення пенсій та їх «осучаснення» до збільшення страхового стажу й інших новацій Уряду стосовно пенсіонерів є не лише безглуздою, вона – аморальна.

Уряд зобов’язаний, відповідно до інфляції, підвищувати розмір пенсій та проводити їх індексацію (так зване «осучаснення») НЕЗАЛЕЖНО від ухвалення чи неухвалення тих чи інших новацій у системі пенсійної реформи.

Якщо Уряд і справді хоче переглянути розмір пенсій не для МВФ, а для українського народу, то він повинен ВЖЕ, з 1 жовтня, почати перераховувати пенсії відповідно до задекларованих раніше цифр. Усі попередні уряди, які здійснювали індексацію («осучаснення») пенсій, так і робили. Для цього не потрібно спеціальної згоди Верховної Ради чи Президента! Це — право Уряду.

А що стосується інших новацій у пенсійній сфері – то це може бути предметом спокійної, виваженої та професійної дискусії у парламенті. А шантажувати нинішніх пенсіонерів та депутатів тим, що у разі відмови від збільшення страхового стажу чи інших ідей, які, фактично, скорочують кількість пенсіонерів в Україні, нинішнім пенсіонерам не будуть підвищувати пенсії – це відвертий, нахабний і аморальний шантаж!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»

 

standard

Об’єднані громади для чиновників чи для селян?

Нинішня влада вважає найуспішнішою своєю реформою так звану децентралізацію. Більше того, уряд влаштував навіть своєрідне святкування дворіччя початку децентралізації як найбільш успішної реформи, що здійснюється в Україні.

Для того, щоб зрозуміти, як відбувалося створення нових об’єднаних територіальних громад , можна проаналізувати ті громади, які будуть обирати собі владу вже 29 жовтня (як відомо, ЦВК призначила на 29 жовтня 2017 року вибори у 202 об’єднаних громадах).

Нагадаю: коли відбувалося обговорення, якою має бути об’єднана територіальна громада, розробники децентралізації посилалися на польський, французький та інший європейський досвід так званої спроможності територіальних громад. В законодавстві та відповідних методиках розроблялися різноманітні вимоги щодо об’єднаної територіальної громади.

Так, за задумом чиновників, передбачалося, що середньостатистична ОТГ в Україні повинна нараховувати до 9 000 осіб, до її складу можуть входити до 16 населених пунктів загальною площею не більше 400 кв м з максимальною відстанню від центру громади у 20 км, причому, відстань від центру громади до її найдальшого населеного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога, поліцейський патруль.

Зауважу, що у Польщі, на приклад якої посилаються розробники, ґміна (територіальна громада), в середньому, нараховує до 7 000 осіб, хоча велика кількість ґмін є значно меншими за чисельністю. Французька територіальна громада (комуна) нараховує до 1 700 осіб, а швейцарська – до 1 000.

В Україні ж, на практиці, обʼєднані територіальні громади виявилися значно чисельнішими. Так, серед тих, що йдуть на вибори 29 жовтня, Ічнянська міська ОТГ на Чернігівщині налічує 51 населений пункт, (49 з яких – села); Городоцька міська ОТГ на Хмельниччині налічує 40 сіл, а Золочівська на Харківщині – 68 населених пунктів…

Тож вийшло так, що в українських реаліях багато так званих обʼєднаних територіальних громад – це або райони (керівництво яких вирішило «осучаснитись» і підвищити свою легітимність, ставши очільником нових ОТГ, обравшись на нових виборах), або певна територія району, яка контролюється конкретним «поміщиком-олігархом».

І в першому, і в другому випадках очевидно, що це не лише не відповідає Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та розробленим методикам, а й взагалі – не відповідає ідеології створення територіальних громад! Адже як можна уявити спільне життя у громадах селян, які територіально розкидані на сотню кілометрів, а фінансова спроможність цих, по-новому обʼєднаних півсотні сіл буде зводитись до того, що лише центр громади та наближені до нього села можуть розраховувати на підтримку, а інші (на окраїнах) будуть продовжувати своє вимирання.

Тому лишається відкритим питання: так для кого ж створювалися ці територіальні громади: для місцевих поміщиків, для місцевих чиновників чи для піару влади про примарну успішність чергової «реформи»?!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»

 

Джерело: Обозреватель

standard

Жити по-багатому за кошти українців!

Продовжуємо аналізувати проект бюджету на 2018 рік в рамках проекту Громадського руху «Рідна країна» «#Нашбюджет — під контроль!».

Отож, кілька бюджетних «цікавинок» від владних структур:

  • Мінфін — підтримка культурно-оздоровчих та соціальних заходів фінансової системи — 6 млн 555 тис. грн;
  • Мінекономіки — внесок до єдиного бюджету органів СНД, фінансова підтримка видань з економічних питань — 748 тис. грн;
  • Верховна Рада — висвітлення діяльності ВР — 61 млн 550,9 тис. грн;
  • НАЗК — фінансування політичних партій — 513 млн 671,1 тис. грн;
  • ДУС — фінансування заповідників і природних парків (резиденції «Залісся»та всі інші) — 39 млн 341,7 тис. грн;
  • КМУ — фінансування газети «Урядовий кур’єр» — 4 млн 361,1 тис. грн;
  • Мінінформполітики — виробництво і трансляція телерадіопрограм для державних потреб, збирання, обробка та розповсюдження офіційної інформаційної продукції…- 458 млн 198,8 тис.грн;
  • Управління держохорони — придбання житла — 40 млн грн;
  • СБУ — придбання житла — 120 млн грн…

На жаль, у проекті Держбюджету органи державної влади та відомства подають лише узагальнені статті своїх видатків. Ми ж намагатимемося проаналізувати більш детально забаганки державних чиновників. Але навіть ці цифри, які я навів вище, шокують своєю нахабністю: посадовці і далі продовжують закладати кошти для власного піару та вирішення своїх соціальних, оздоровчих та інших проблем за рахунок платників податків!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»

 

 

Джерело: Обозреватель

standard

Чому необхідно збільшувати кількість працюючих, а не зменшувати кількість пенсіонерів і Чому НВФ краще за МВФ?

Нині у дискусії про зменшення дефіциту Пенсійного фонду і так звану пенсійну реформу уряд переймається насамперед питанням: «Як зменшити кількість пенсіонерів в Україні?».

Як на мене, головне питання в іншому: «Як збільшити кількість ПРАЦЮЮЧИХ в Україні?». Тут додам: ОФІЦІЙНО працюючих!

Тому без зміни стратегії влади у справі пенсійної реформи, годі сподіватися на успіх.

Подібна ситуація — з МВФ і не завжди адекватними вимогами для нашої національної економіки в обмін на міжнародні кредити. Натомість, було би набагато перспективнішим знайти взаємовигідний формат співпраці держави з тимчасово працюючими за кордоном (так званими заробітчанами).

Доки національний ринок праці не здатний конкурувати з європейським за рівнем зарплати, важливо створити найвигідніші та найпростіші умови руху коштів заробітчан в Україну і з України. Це допоможе залучити більше грошей в українську економіку і, фактично, створить своєрідний Національний валютний фонд (НВФ). Але, звичайно, це не знімає з порядку денного і потребу у створенні нових робочих місць в країні через стимулювання роботодавців із одночасним збільшенням відповідальності за «сірі» заробітні плати.

За будь-яких обставин, очевидно: для нашої країни НВФ значно краще і вигідніше за МВФ!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»