Микола Томенко: Діти лейтенанта/генерал-полковника Ківалова, або Історія однієї гучної фотографії із Залужним

standard

Микола Томенко: Діти лейтенанта/генерал-полковника Ківалова, або Історія однієї гучної фотографії із Залужним

Простір соціальних мереж країни заполонила фотографія фаната путіна і “русского міра” Ківалова та його підлеглих разом із найбільш популярним в країні державним діячем Валерієм Залужним.

Офіційна версія появи цього фото міститься у повідомленнях прес-служби самого Ківалова та його державного і приватних вишів.

Тут мовиться про те, що “Міжнародна освітня корпорація провела у Лондоні ЗНАЧУЩУ конференцію, у якій взяли участь ПРОВІДНІ університети України та світу”. А наше посольство на чолі із Залужним “надало підтримку в організації конференції Міжнародної освітньої корпорації”.

Тепер по-порядку.

Про організатора ЗНАЧУЩОЇ конференції у Лондоні – Міжнародну освітню корпорацію.

Міжнародна освітня корпорація зареєстрована в Україні 20.10.2023 року. Її статутний фонд складає мільйон гривень, а уповноваженою особою є Фелик Василь Іванович.

Довідково.

Фелик Василь Іванович – директор ПРИВАТНОГО КІВАЛОВСЬКОГО Київського Інституту інтелектуальної власності та права, генерал-майор міліції, заслужений юрист України з 2018 року.

Про ПРОВІДНІ університети, які брали участь у цій ЗНАЧУЩІЙ конференції в Лондоні.

В офіційному повідомленні на сайті Національного університету “Одеська юридична академія” згадується такі провідні вузи:

– власне Національний університет “Одеська юридична академія”, де реальним господарем і президентом є Ківалов;

– Міжнародний гуманітарний університет, де власником і президентом є теж Ківалов;

– Київський університет інтелектуальної власності та права та його відокремлені підрозділи в Чернівцях та Івано-Франківську.

Це теж приватний навчальний заклад Ківалова, який очолює уповноважений від Міжнародної освітньої корпорації, що організувала ЗНАЧУЩУ конференцію в Лондоні, генерал-майор міліції Фелик. Про те, як патріоти і рехформатори з МОН видали в 2024 році ліцензію на відкриття у трьох містах відокремлених підрозділів цього приватного Університету Ківалова на підготовку більш як ТИСЯЧІ прокурорів та правників, я у свій час писав на “ОГЛЯДАЧІ”.

Всі ці ПРИВАТНІ вузи КІВАЛОВА і К. вказані в реєстрі також як ЗАСНОВНИКИ організатора поїздки в Лондон – Міжнародної освітньої корпорації.

Про інші ПРОВІДНІ університети України та світу на цій ЗНАЧУШІЙ конференції в Лондоні.

В тексті офіційних повідомлень та на фото про ЗНАЧУЩУ конференцію в Лондоні не згадується ЖОДЕН інших вуз України та світу та ЖОДЕН інший учасник із України та світу.

І тепер найголовніше запитання до патріотів і подвійних громадян із керівництва МОН:

– чим ви керувалися, коли надавали дозвіл на виїзд в Лондон Ківалову та його підлеглим із державного та приватних вишів України на конференцію, яку вони САМІ й організували?

До команди Залужного, із сумом пишу це, у мене запитань немає!

П.С. Чому я написав ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИК Ківалов?

Бо до 2016 року та у відповідності із стандартами радянсько-російської школи прокуратури державний радник юстиції 1 класу (Ківалов отримав таке звання в 2010 році) мав погони подібні до генерал-полковника.

standard

Микола Томенко: “Коли їхній дім за кордоном, а посади – в Україні”

Про креативних і хитрозроблених благодійників – віп-ЗАРОБІТЧАН, РЕЗИДЕНТІВ та ПОДВІЙНИХ громадян у владі України, або Коли їхній ДІМ за кордоном, а ПОСАДИ в Україні.

Музейники вже майже півроку бʼють в набат і чекають на адекватну реакцію чиновників щодо ситуації довкола посади директора ГОЛОВНОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ ДЕРЖАВИ.

Справа в тому, що де-юре директор Національного музею історії України Федір Андрощук вже кілька років перебуває у Швеції та у вересні 2024 року написав заяву на звільнення. Міністерство культури досі не звільнило цього директора і зрозуміло – не призначило нового. Але проблема не лише в цьому, біда в іншому – як зʼясувалося Федір Андрощук ще на момент призначення був громадянином Швеції. Ба більше він пояснює втечу з України дуже просто:

“Мій дім у Швеції…а посада директора в Україні – гуманітарна допомога”. Делікатно додам, що його гуманітарна допомога НЕДЕШЕВО коштувала бюджету України.

Ще один сумновідомий благодійник, що за президентства Зеленського встиг обійняти всі можливі й неможливі посади у владі та наглядових радах, Милованов у свій час чесно пояснив американським прикордонникам і українському толерантному народові, що його дім – США. Він там платить податки, робить пенсійні заощадження…, а на вторинному рівні – гуманітарно допомагає владі Україні, додам від себе, за чималі гроші платників податків України. Перелік тих, у кого ДІМ за кордоном в прямому і переносному значенні, а посади і зарплати в Україні можна наводити до вечора.

Згадую лишень про “берегиню поліції” Згуладзе, яка на час роботи в МВС отримала громадянство України, а після звільнення – відмовилася від нього і повернулася до сімʼї в Париж.

Що я хочу цим сказати?

Хочу ще раз підкреслити ШКІДЛИВІСТЬ ідеї залучення на посади у владу України МНОЖИННИХ ГРОМАДЯН і РЕЗИДЕНТІВ інших країн.

А ще більшим ЗЛОМ є спроба у неконституційний спосіб проштовхнути ідею узаконення ПОДВІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА у воюючій Україні.

standard

Микола Томенко: “Спортивні понти у воюючій країні”

Тут спортивні журналісти попросили мене прокоментувати розподіл/розпил бюджетних коштів на спорт в 2024-25 роках.

Таке звернення я пояснюю тим, що у свій час, як віце-президент НОК України, був КАТЕГОРИЧНО проти БЮДЖЕТНОГО фінансування величезної кількості видів спорту тільки тому, що федерації цих видів спорту очолюють «ВАЖНИЕ ЛЮДИ». Більш за те, я переконливо доводив, що із бюджету мирної, але бідної країни варто фінансувати лише ті ПРІОРИТЕТНІ види СПОРТУ, які є традиційними для нашої держав, тобто, які є популярними, мають мережу спортивних шкіл і клубів, належний тренерський склад та успіхи на міжнародній арені.

Коли ж мова йде про часи ВИЖИВАННЯ нашої бідної і ВОЮЮЧОЇ України, то принципи ПРІОРИТЕТНОСТІ та ЕКОНОМІЇ – однозначно мусили б стати ВИЗНАЧАЛЬНИМИ.

Натомість, що ми маємо.

Почнемо із олімпійських видів спорту, де толерантно кажучи, і в традиційних для України видах спорту кінь,точніше олімпійська медаль, давно не валялася. Отож, спортивні чиновники під час війни вирішили іти в ногу з модою і долучили НОВІ ВИДИ спорту (про існування яких я вперше почув із таблиць фінансування) до державного фінансування.

Чиновники вирішили виділити по 3,2 мільйони гривень (загально 6.4 млн. грн.) на супер популярні у воюючій Україні…ФЛАГ-ФУТБОЛ і ЛАКРОС. Якщо коротко, то йдеться про різновиди американського та канадського футболу, які поширені в деяких штатах США та університетах Канади.

Суттєво з 5 мільйонів до 700 тисяч зменшено фінансування ГОЛЬФУ. Але Ви лише уявіть, що в 2024 році, коли на вистачало грошей на зарплати військовими, гольфісти отримули 5 мільйонів. Для розуміння, це такий вид спорту, яким здебільшого займаються багаті пенсіонери і певно він дуже актуальний для воюючої України!

Виявляється також, що під час війни українці почали масово займатися КЬОРЛІНГОМ. У бюджеті-2025 для нього знайшли 9,6 мільйонів гривень.( в 2024 році було 3,2 млн.грн)

Щоб далі Вас не перевантажувати мільйонами на інші види спорту, якими в Україні, а точніше закордоном, займаються кілька сотень спортсменів зауважу загально:

під час ВІЙНИ мусимо фінансову підтримати лише ті види спорту, які ЗДАТНІ на міжнародних форумах ГІДНО представляти УКРАЇНУ, а не використовувати бюджетні кошти, щоб виїхати за кордон і там залишитися!

Напишу й про ще одну непопулярну річ – БІЗНЕС на спорті, зокрема у футболі. Коли я щоденно читаю про продаж наших футболістів за мільйони доларів, про найновіші авто дружин футболістів та мільйонні зарплати очільників УАФ, які вже дано резиденти інших країн, то не розумію навіщо їм ще майже 40 мільйонів бюджетних гривень в 2025 році (в 2024 було виділено 71,1 млн)?!

Тепер кілька слів про НЕОЛІМПІЙСЬКІ види СПОРТУ.

Для початку зауважу, що стрімкий розвиток неолімпійських видів спорту має виразне прагматичне підґрунтя. Йдеться про різновиди спорту, які поширенні лише у кількох десятках країн і у яких набагато легше завоювати медалі, а відтак – отримати в Україні звання та премії.

Тож на підтримку китайської версії веслування на човнах «Дракон» в 2024 було виділено 14,1 мільйонів гривень, щоправда на 2025 – закладено лише 4 млн. На національну японську боротьбу СУМО – 15 мільйонів гривень, а в минулому році було 9,9 млн. Загалом фінансування різновидів боротьби вас шокує. Це й ГРЕППЛІНГ – 41, 6 млн, і МУЕЙ ТАЙ – 20 млн, і УШУ – 12 млн, і ДЖИУ-ДЖИТСУ – 10,1 млн….

Військові командири лише мріють отримати таких спортсменів у навчальних військових центрах, як інструкторів, але наші чиновники вирішили на бюджетні кошти відправляти їх на міжнародні змагання за кордон …

Загальний висновок.

Щоб у Вас не склалося враження, що я проти фінансування спорту. Навпаки, я боровся і продовжую переконувати, що левову частину коштів треба направляти на дитячий (безкоштовний) спорт і на популярні, традиційні та конкуренті види спорту, які ГІДНО представлять і прославляють УКРАЇНУ.

Що ж стосується всіляких лакросів, флаг-футболів, гольфу…,то я ЗА іх розвиток в України, але за спонсорські кошти, а не за гроші ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ.

П.С. Не знайшов, щоправда, фінансування Всеукраїнської федерації доміно. Напевно після смерті її очільника Киви, там втратили доступ до владних кабінетів.

standard

У Раді Європи заявили про значний прогрес у створенні спецтрибуналу для Росії

У Брюсселі 4 лютого відбулося 13-те засідання Основної групи, яка працює над створенням спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії Росії проти України. Є суттєвий прогрес у цьому процесі.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на пресслужбу Ради Європи.

На 13-му засіданні міжнародної Ключової групи старших юридичних експертів було закладено правові основи спеціального трибуналу, зокрема ключові елементи його статуту.

Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе на пресконференції за підсумками засідання заявив про “суттєвий прогрес” у створенні трибуналу, “який матиме значний вплив на народ України протягом наступних поколінь”.

“Сьогодні ми стали свідками важливого прогресу, який матиме значний вплив на народ України протягом наступних поколінь. Однак, важка робота тільки починається. Ми не зупинимося доти, доки Росія не понесе повної відповідальності та правосуддя не восторжествує”, – зазначив Берсе.

standard

Микола Томенко: якщо завтра вибори: чи мають право балотуватися у Президенти Арестович, Залужний, Мураєв?

В Україні активізувалася дискусія про можливі вибори після так званого перемирʼя. Політики і суспільство розділилися у думках щодо цього та звинувачують один одного у сприянні підступним планам путіна/трампа щодо відсторонення від влади Зеленського та сформування нової «правильної влади»в Україні.

Я ж пропоную проаналізувати виборче питання з іншого ракурсу, а саме:

які нині правові, інституційні та фінансові можливості для проведення виборів у 2025 році?

Якщо коротко:

на сьогодні ТАКИХ МОЖЛИВОСТЕЙ НЕМАЄ.

По-перше, чинний Виборчий кодекс не передбачає можливості проведення ОДНОЧАСНИХ виборів Президента та Верховної Ради.

По-друге, про необхідність оновлення «Державного реєстру виборців» у ЦВК згадали лише в кінці 2024 року, бо нині він жодним чином не враховує реалії перебування за кордоном мільйонів виборців.

По-третє, в Бюджеті на 2025 рік не передбачено ЖОДНОЇ гривні на проведення виборів.

Чи можна створити передумови для проведення виборів у 2025/26 роках?

Відповідь також проста:

ОДНОЗНАЧНО МОЖНА.

Як це зробити?

1. Визнати роботу ЦВК НЕЗАДОВІЛЬНОЮ та сформувати новий склад незалежної та професійної ЦВК.

Для розуміння злочинної бездіяльності ЦВК наведу лише приклад більш як дворічної оплати роботи члена ЦВК Буглака, який в цей час жив з родиною поблизу Маямі. Окрім того члени ЦВК отримуючи одні із НАЙБІЛЬШИХ ЗАРПЛАТ в Україні, (члени ЦВК в середньому отримують 310 тисяч гривень у місяць, а загалом діяльність ЦВК за період 2022- 2025 роки обійдеться українському народові майже у МІЛЬЯРД гривень) за період з 24 лютого 2022 року ЖОДНИМ ЧИНОМ не готувалися до можливих виборів. Щоб переконатися у цьому достатньо проаналізувати їхній офіційний сайт за цей період.

2. Підготувати за участі експертів та громадськості зміни до ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

Серед найскладніших питань:

– проведення одночасних виборів;

– голосування військових та громадян України, які перебувають за кордоном;

– проблема створення виборчих округів за системою відкритих партійних списків у Луганській, Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях;

– збільшення терміну для голосування;

– узаконення чи не узаконення онлайн-голосування;

– створення рівних фінансових та інформаційних можливостей для учасників виборів…

3. Окремо позначу необхідність унормування ЗАБОРОНИ на реєстрацію кандидатами у Президенти, депутати ВРУ та місцевих рад нинішніх депутатів, які були обрані від ЗАБОРОНЕНИХ ПАРТІЙ.

Принагідно нагадую, що чинний Виборчий кодекс вперше ЧІТКО визначає умови для отримання ПРАВА бути кандидатом у Президенти у частині виконання вимоги про проживання в Україні «протягом десяти останніх перед днем виборів років». Процитую 75 статтю Виборчого кодексу:

«Особа вважається такою, що проживає в Україні…якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищує 90 днів, а строк перебування за межами України кожного річного періоду протягом останніх десяти років перед днем голосування на відповідних виборах не перевищував 183 дні». Це означає, що всілякі Арестович, Мураєв та інші політемігранти НЕ МАТИМУТЬ права балотуватися на посаду Президента.

Ця вимога не поширюється, скажімо на Валерія Залужного, бо «не є порушенням вимоги про проживання в Україні виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу».

Подібний припис читаємо у 134 статті Виборчого кодексу і щодо кандидатів у народні депутати.

В цьому випадку, нагадаю Вам, йдеться про проживання в Україні «протягом пʼяти останніх перед днем виборів років». Аналогічна вимога до них звучить так:

«Особа вважається такою, що проживає в Україні…якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а строк перебування за межами України кожного річного періоду протягом останніх пʼяти років перед днем голосування на відповідних виборах не перевищував 183 дні». І, звісно, міститься перелік виключень, як і випадку з вимогами до кандидата у Президенти.

Це також означає, що депутати ВРУ та політики, які нині пересиджують війну за кордоном, НЕ МАТИМУТЬ ПРАВА балотуватися до Верхавної Ради.

Загальний ВИСНОВОК.

Дискусія про можливість проведення виборів в 2025/26 роках не є ЗЛОЧИНОМ або російсько-американською ІПСО. Проте, ця дискусія повинна проходити у конструктивній та професійній роботі щодо створення реальних правових, інституційних та фінансових передумов для проведення таких виборів. Бо ще раз наголошу – на сьогодні вони ВІДСУТНІ повністю!