Є три види ціни, яку ми платимо в контексті виборів в Україні

standard

Є три види ціни, яку ми платимо в контексті виборів в Україні

Перша – яку платить кожен громадянин з власної кишені. Мова про бюджетні кошти на вибори, які формуються з наших з вами податків.

Друга – яку платять учасники виборчого процесу. Платять чесно у формі передвиборчих внесків чи визначених законом інвестицій, або платять нечесно у формі політичної корупції, підкупу виборців і інших осіб.

Третя – яку ми платимо як народ і як держава. Платимо погіршенням перспектив нашого майбутнього чи станом теперішнього життя. Через нечесні вибори, через політичну систему закритого доступу.

Україна – лідер серед країн ЄС по масштабах витрачених партіями коштів на вибори. Українські партії витратили в 3-5 разів дорожчі. Висока вартість призводить до залежності партій і кандидатів від олігархів та корупції.

Як вирішити цю проблему?

1) Потрібно передбачити норму про часткову заборону політичної реклами у виборчий і міжвиборчий період. Це можуть бути або часові обмеження роликів на телебаченні, або змістовні вимоги до того, що політична сила або кандидат транслює.

2) Повинен бути законодавчо прописаний механізм розподілу рекламної площі, ефірів тощо. Серед можливих рішень також — квоти для всіх учасників передвиборчих змагань на місцевих телеканалах з одночасним створенням суспільного мовлення в регіонах.

3) Надання додаткової непрямої фінансової підтримки суб’єктам виборчого процесу. Окрім надання безкоштовного ефіру та друкованої площі, це можуть бути знижки на поштове відправлення передвиборної агітації, безкоштовне надання приміщень для зустрічей з виборцями.

4) Як сказав на одній з останніх дискусій Юрій Танасійчук: «Проблема не у кількості ресурсів, які ми витрачаємо на вибори. Проблема в тому, як ми розподіляємо ці ресурси і на що витрачаються кошти».

Ми чудово знаємо про практики відмивання державних коштів на канцтоварах, транспорті та пальному, закупівлі дерева, друку бюлетенів. Введення закупівель через Prozorro для цих процесів вкрай необхідне. Як і повторне використання окремих елементів виборів та їх спрощення.

Що ми тут навряд можемо уникнути – це фінансування виборчих комісій — робота в них має оплачуватися, щоб неофіційно члени комісій не отримували гроші від партій. Платити треба за роботу, а не за дні. Щоб члени ДВК в селах не чекали 00:00 години, щоб отримали зарплату за 2 дні.

У Норвегії партії мають право займатись бізнесом, у Польщі передбачені фінансові стимули для менших партій заради конкуренції. Державне фінансування та контроль фінансів партій варто продовжити.

5) Інтернет-голосування вже випробовувала низка країн. Інвестувати доведеться лише у створення та пізніші оновлення програмного забезпечення. Така стратегія дозволить зробити онлайн-вибори дешевшими. Але маємо загрози кібербезпеки. Поки не вирішувані в умовах війни з РФ. З електронним реєстром виборців та електронним виборчим протоколом те саме.

6) Є пропозиції здешевити вибори через безпосередню комунікацію з виборцями. Деякі наполягають на важливості збільшити терміни передвиборчих кампаній для місцевих виборів. При цьому скасування мажоритарки і закритих партійних списків не обговорюється. Потрібно приймати новий Виборчий кодекс.

7) Треба прийняти зміни до низки законодавчих актів, які врегулюють питання підкупу. Законодавство неякісне, і правоохоронні органи часто не мають інструментарію і бази, щоб притягувати до відповідальності.

Чим економічно розвинутіша країна, то тим меншою проблемою є вартість виборів. Чим сучасніше врядування в країні, то тим менше проблем з адмініструванням, безпекою. Чим розвинутіша країна, тим менше проблеми з свідомістю її громадян. Ремонтувати виборчі процеси потрібно, але головне – це ремонтувати державу в принципі.

Олексій РОХОВИК

http://uainfo.org/blognews/1527762506-e-tri-vidi-tsini-yaku-mi-platimo-v-konteksti-viboriv-v-ukrayini.html

standard

Політичні партії існують за державні кошти. На що йдуть гроші платників податкі

Парламентські політичні партії фактично повністю живуть за державні кошти. Таку інформацію оприлюднив Комітет виборців України. За перші три місяці цього року партії 99% своїх витрат здійснювали за кошти державного бюджету. Про те, куди ще йдуть гроші платників податків, – у сюжеті Радіо НВ.

Щоб забезпечити свою роботу, партії сукупно витратили 85,2 млн грн., з яких 84,4 млн – гроші із  державної казни. Загалом у цьому році парламентські партії отримають з бюджету півмільярда гривень.

У 2016 році найпопулярніші політичні партії отримали державне фінансування на статутну діяльність. Натомість, вони зобов’язались подавати звіти про усе своє майно та фінансові операції.

Скільки коштів та на що використала кожна з партій

Народний фронт та Самопоміч витратили за три місяці близько 20 млн грн., Блок Петра Порошенка майже 29 млн грн., Опозиційний блок більше, ніж 6 млн грн. Для цих партій гроші з державного бюджету покрили 99% витрат.

Радикальна партія Олега Ляшка використала 5,5 млн грн., а Батьківщина трохи більше, аніж 4 млн грн.

Упродовж першого кварталу партія купувала за державні кошти навіть такі товари, як миючі засоби, пакети для сміття, серветки, рушники, офісний папір і картриджі. Зокрема, це відобразила у своєму звіті Радикальна партія Ляшка.

Загалом Народний фронт і Батьківщина найбільше бюджетних коштів витратила на оренду приміщення, БПП та Опозиційний блок на місцеві осередки, Радикальна партія – на зарплати, а Самопоміч – на оплату послуг. Традиційно частину коштів, а це більше 6 млн грн., партія використала на рекламу у ЗМІ. Найбільше грошей на видавничу діяльність витратила Самопоміч

Право на гроші з держбюджету отримали партії, які подолали 5%-відсотковий бар’єр на парламентських виборах. Після наступних виборів у 2019 році на державне фінансування зможе претендувати партія, яка отримає не менш ніж 2% голосів виборців у багатомандатному окрузі.

Чому варто розвивати регіональні осередки партій

Зараз партії відмовились від залучення коштів на свою діяльність від юридичних та фізичних осіб, заявив голова Комітету виборців України Олексій Кошель. Максимум, що вони роблять –  це збирають невелику кількість членських внесків.

При цьому державні кошти витрачаються на дріб’язок, навіть на канцелярію. Якщо завтра партії перестануть отримувати гроші від держави, то їм фактично доведеться закрити офіси і припинити свою роботу.

ому політичним партіям слід більше працювати з людьми, щоб ті робили членські внески.

За словами Кошеля, також потрібно змінювати закон. Громадська організація вже подала подібний проект. Одна з запропонованих норм – заборона витрачати державні гроші на рекламу та непрямий підкуп виборців через купівлю їм подарунків.

“У законі передбачено, що партії витрачають на фінансування регіональних осередків не менше 70% коштів державного фінансування. Відповідно до формули, чим більше партія отримала на останніх виборах на території області, тим на більшу суму коштів вона може претендувати. Тоді ми побачимо фінансування не тільки потужних офісів у Києві, а й регіональні структури. Потрібно дати розвиток політичним партіям. Потужні мережеві партії зможуть контролювати місцеву владу, пропонувати альтернативу, приймати активну участь у виборах”, – зазначив голова Комітету виборців.

Кошель додав, що також необхідно встановити чіткий перелік напрямів, на які можна витрачати гроші з державного бюджету.

Як насправді робляться членські внески

В Україні немає культури регулярного внеску грошей з боку людей на роботу політичних організацій, заявив заступник голови партії ВО Батьківщина Іван Крулько. Поодинокі партії  із розгалуженою системою осередків  можуть собі дозволити збирати на свої рахунки кошти.

Водночас, багато політичних структур – це тимчасові політичні проекти під вибори, без великої кількості членів об’єднання. За його словами, наразі спостерігається найбільший контроль за всі часи з боку держави за використанням коштів партіями, у тому числі Нацагентством з питань запобігання корупції. Але насамперед потрібно спростити можливість сплати членських внесків, заявив Крулько.

“Для того, щоб зробити членський внесок на рахунок партії, потрібно пройти ціле випробування. Вам необхідно прийти в банк, написати заяву, підписати її, надати купу всяких документів, копій різного роду, заплатити комісію в банку. Тільки після цього ви можете сплатити членський внесок. Скажіть, будь ласка, який член партії буде робити це щомісяця? Проходити крізь всі ці кола пекла, замість того, щоб зробити це онлайн”.

Лише кілька країн Європи не підтримують політичні партії з держбюджету, а саме: Молдова, Білорусь, Мальта та Швейцарія. У розвинутих європейських країнах членські внески часто складають невелику частку бюджету партії. Наприклад, у Німеччині це, зазвичай, 20-30% для найпотужніших партій.

https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/politichni-partiji-isnujut-za-derzhavni-koshti-na-shcho-jdut-hroshi-platnikiv-podatkiv-2472858.html

 

standard

Угорщина погодилася на переговори щодо закону про мову освіти

Міністерство освіти України 5 червня проведе консультації з представниками угорської громади щодо мовних статей закону про освіту.

Про це заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін за підсумками зустрічі з угорським колегою Петером Сіярто.

“Угорська сторона буде сприяти цим консультаціям, щоб вони пройшли успішно. Потім зустрінуться два глави МЗС і Міносвіти за участі угорської громади для того, щоб остаточно визначити те рішення, яке буде працювати для наших громадян угорського походження”, – сказав Клімкін.

За його словами, “логіка рішень полягає в тому, щоб прибрати цю дискримінацію, щоб викладання мови було покращене, щоб вони (представники нацменшини, – ред.) розуміли, в якій вони країні живуть, але й щоб допомогти їм повністю зберегти самобутність”.

Зустріч на рівні міністрів запланована також на червень, сказав очільник українського зовнішньополітичного відомства. Зазначимо, угорська меншина довгий час відмовлявся від консультацій.

14 лютого Міносвіти провело перші очні консультації з представниками національних меншин щодо мови освіти.

У зустрічі взяли участь представники молдовської, німецької, грецької, болгарської, гагаузької та єврейської громад. Представники угорської меншини повідомили, що не братимуть участі у консультаціях. Меншина відмовилася, за даними ЄП, через рекомендацію з Будапешта.

Нагадаємо, 14 лютого уряд України схвалив проект змін до закону “Про освіту”, який розширює період запровадження мовної норми.

Як відомо, Угорщина уже втретє заблокувала проведення засідання комісії Україна-НАТО на міністерському рівні. Угорська влада пояснює, що таким чином вона тисне на Україну, вимагаючи перегляду мовної норму закону про освіту. Будапешт переконаний, що закон значно обмежив права національних меншин у використанні рідної мови.

https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/05/29/7082355/

 

standard

Ще дев’ять “визволителів” Сирії їдуть додому…

Щонайменше 26 військових сирійської урядової армії і дев’ять росіян були вбиті внаслідок нападу бойовиків “Ісламської держави” цього тижня, повідомляє інформагентство AFP з посиланням на дані моніторингової групи. Як заявили у Сирійському центрі моніторингу за дотриманням прав людини, джихадисти атакували групу сирійських і російських військових біля міста Маядін у провінції Дейр-ез Зор у середу, 23 травня.

“Було вбито 35 бійців проурядових сил, в тому числі щонайменше дев’ять росіян. Деякі з цих російських громадян були кадровими військовослужбовцями, але не всі”, – заявив глава Сирійського центру Рамі Абдель Рахман. Решта 26 загиблих, за його словами, служили в силах, підконтрольних президенту Сирії Башару Асаду.

Тим часом Міністерство оборони РФ сьогодні, 27 травня, заявило про те, що внаслідок зіткнення з бойовиками загинуло четверо російських військовослужбовців. Однак точна дата і місце не вказувалися. У центрі моніторингу зазначають, що цей інцидент стався під час атаки поблизу Маядіну.

Раніше американське видання The New York Times опублікувало подробиці розгрому російської приватної військової компанії “Вагнера” в Сирії. За даними NYT, внаслідок 4-годинного бою загинуло близько 200-300 осіб противника, серед яких були “десятки” росіян.

https://dt.ua/WORLD/u-siriyskomu-centri-monitoringu-povidomili-pro-zagibel-dev-yati-rosiyan-bilya-mayadinu-278981_.html

 

standard

Журналісти повідомили, скільки нерухомості мають українські депутати в Росії

За 2017 рік 24 українські народні депутати вказали у своїх деклараціях 55 об’єктів нерухомого майна в 15 зарубіжних країнах. Нерухомість депутатів підрахували аналітики з проекту Декларації, повідомляє Bihus.info.
Зазначається, що найпопулярнішою країною за кількістю нерухомості виявилася Росія — там нардепи володіють 13 об’єктами нерухомості. Одинадцять з них належать нардепу від партії Опозиційний блок Вадиму Новинському. За даними аналітиків, він із сім’єю володіє близько 6 гектарами землі і 5 квартирами загальною площею 996,3 кв. м у Росії. Також у РФ Новинським належить 453-метрове нежитлове приміщення, 79-метровий гараж і недобудований житловий будинок невідомої площі.
На другому місці за популярністю виявилася Франція (9 об’єктів нерухомості), а на третьому — Болгарія (6 об’єктів). Далі йдуть Іспанія і США. У цих країнах депутати задекларували по 5 об’єктів.