В Україні зникають горобці: які птахи їх витісняють і чому це небезпечно

В Україні зникають горобці: які птахи їх витісняють і чому це небезпечно

В Україні зменшується кількість горобців — птахів, які відіграють ключову роль у знищенні шкідників у лісах та на полях. Натомість у різних регіонах фіксують появу незвичних видів: у Чернівцях оселилися папуги Крамера, а під Одесою — рожеві фламінго.

Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів орнітолог, кандидат біологічних наук Олександр Пономаренко.

За його словами, на території України зафіксовано 454 види птахів із приблизно 540–560, що водяться в Європі. Проте скорочення популяції горобців викликає занепокоєння.

“Дрібні птахи — найефективніший природний регулятор чисельності комах”, — зазначив учений. Він навів приклад Китаю 1950-х років, де за наказом Мао Цзедуна масово знищували горобців. Наслідком стала навала шкідників і необхідність закуповувати птахів за кордоном.

Орнітолог пояснює, що основною причиною зникнення горобців є хімізація аграрної галузі. Птахи не можуть споживати оброблене хімікатами зерно, зокрема протруєну пшеницю.

Невідомою залишається і доля таких рідкісних птахів, як яструб коротконогий, який гніздився винятково в Луганській області.

Джерело: Storinka.com.ua

Відновлення та розширення природно-заповідного фонду, залучення міжнародної допомоги та реформування системи

Ці питання обговорювали під час фестивалю «ПаркФест: там, де говорить природа», що відбувся в державному «Межигір’ї» з нагоди Дня працівника природно-заповідної справи.

У заході взяли участь Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук, Міністр Кабінету Міністрів України Олег Немчінов,  голова Київської обласної державної адміністрації Микола Калашник, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко, заступниця голови комітету Олена Криворучкіна, народні депутати Юлія Овчинникова, Ігор Марчук, заступниця Постійного представника Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні з операційних питань Моніка Різал, представники іноземних дипломатичних установ Молдови, Бельгії, Польщі, Азербайджану, Болгарії, представники Міндовкілля та установ ПЗФ з усієї України.

“Внаслідок агресії росії у зону вторгнення потрапило близько 2 тисяч територій та об’єктів ПЗФ загальною площею 1,8 млн га. Меотида, Джарилгацький, Приазовський, Олешківські піски, Великий Луг, Білобережжя Святослава, Нижньодніпровський…. Загалом 10 національних природних парків України, 8 заповідників та 2 біосферних заповідники окуповано. На території Дворічанського НПП два роки йдуть активні бойові дії. Гетьманський, Деснянсько-Старогутський, Кам’янська Січ та Святі Гори постійно потерпають від обстрілів, дронів та дій ДРГ. Лише підрив греблі Каховської ГЕС завдав природно-заповідному фонду збитків на суму  близько 140 млрд грн. На сьогодні сума збитків ПЗФ сягає понад 3 трильйони гривень”, – наголосила Світлана Гринчук під час свого виступу.

За словами Міністра, попри воєнний час робота щодо розвитку мережі ПЗФ триває. Лише минулого року було створено 86 територій та об’єктів ПЗФ площею майже 5 тис. га. Наша мета – досягти європейського показника заповідності, який в середньому у країнах ЄС становить близько 26%. Тож є куди рухатися.

“Важливе питання – реформування системи. Під час перемовин у Брюсселі з європейськими колегами дійшли згоди – перший крок до ефективного розвитку природно-заповідної справи – це створення спеціалізованої агенції. На розгляді Уряду перебуває законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», який передбачає створення єдиного органу управління заповідною справою. Це та фундаментальна зміна, що дозволить посилити інституційну спроможність сфери”, – зауважила Світлана Гринчук.

Також цього року практично усі кошти з бюджетної програми щодо здійснення природоохоронних заходів спрямовуються на потреби установ ПЗФ.

Сьогодні понад 4,5 тис працівників сфери продовжують дбати про збереження природи, розвивають рекреацію там, де це можливо, займаються екологічною просвітою та наукою, започатковують програми реабілітації для учасників бойових дій, зберігають єдність та солідарність. Лише торік установи ПЗФ відвідали близько 1 млн осіб. Сьогодні у державному “Межигір’ї” парки представили свою діяльність, щоб надихнути, об’єднатися та рухатися вперед. Під час заходу мала честь нагородити колективи та працівників відомчими відзнаками.

Світлана Гринчук також передала нацпаркам та заповідникам Поліського регіону допомогу від наших партнерів Глобального екологічного фонду та ПРООН – обладнання для посилення охорони біорізноманіття та попередження пожеж, яке допоможе працівникам установ досліджувати рідкісні види рослин і тварин, моніторити зміни в екосистемах, а також швидше реагувати на лісові та торф’яні пожежі.

Заступниця Постійного представника Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні з операційних питань Моніка Різал наголосила на важливості системної підтримки, яку ПРООН разом з ГЕФ надають Україні у сфері охорони природи, відновлення деградованих земель і адаптації до кліматичних змін.

«За фінансової підтримки Глобального екологічного фонду ПРООН продовжує підтримувати зусилля України у збереженні біорізноманіття та зміцненні інституцій природно-заповідного фонду. Для нас важливо, щоб природоохоронні установи не лише мали доступ до сучасних технологій, але й могли системно впроваджувати інновації у свою щоденну роботу».

У рамках ПаркФесту Міністр Світлана Гринчук спільно із  в.о. голови Держекоінспекції Ігорем Зубовичем також вручили символічні подарунки дітям військових та обладнання для військовослужбовців Центру спеціального призначення НГУ «Омега».

“Саме завдяки мужності та самовідданості їх батьків, маємо можливість жити та працювати тут і зараз. Тож найменше, що можемо зробити, це подарувати трохи радості дітям, а ще змалечку показувати їм красу рідної землі та виховувати дбайливе ставлення до природи”, – подякувала Світлана Гринчук.

ФІФА дозволила іноземцям призупиняти контракти з російськими клубами до літа 2026 року

Міжнародна федерація футболу — ФІФА — офіційно продовжила дозвіл для іноземних гравців та тренерів у односторонньому порядку призупиняти свої контракти з клубами, що належать до Російського футбольного союзу, до 30 червня 2026 року. Повідомляє Футбол газета.

Вперше таку можливість ФІФА запровадила у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна. Відтоді іноземці отримали право самостійно призупиняти свої трудові угоди з клубами з Росії та України.

Продовження цього правила стало результатом консультацій з футбольними асоціаціями, лігами, клубами та представниками гравців, що підкреслює прагнення ФІФА забезпечити стабільність і цілісність футбольної системи у виняткових обставинах.

Згідно з новим регламентом, щоб скористатися цим правом, футболісти та тренери мають письмово повідомити свій клуб до 1 серпня 2025 року. Такий підхід дозволяє уникнути зловживань і гарантує прозорість рішень, а також юридичну визначеність для всіх сторін.

ФІФА підкреслює, що уважно стежитиме за розвитком ситуації в Україні та Росії і залишає за собою право змінювати регулювання відповідно до обставин.

У заяві на офіційному сайті ФІФА наголошується, що організація продовжить підтримувати всіх членів футбольної спільноти, які постраждали від конфлікту, і працюватиме разом із зацікавленими сторонами для забезпечення принципів юридичної впевненості, справедливості та солідарності.

Буданов якісно орієнтується не лише у воєнній тематиці, а й у геополітичних та стратегічних питаннях, – блогер

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов, судячи з його нового інтерв’ю, орієнтується не лише у воєнній тематиці, а й у геополітичних та стратегічних питаннях, і з військового професіонала виріс у сильного управлінця. Таку думку на своїй сторінці у Facebook висловив громадський діяч та блогер Євген Прокопишин.

“На днях я вже публікував фрагмент нового інтерв’ю Буданова, але це була лише маленька частинка з цієї цікавої розмови — дуже раджу подивитися повністю та уважно. Особливо раджу звернути увагу на те, як і що Буданов говорить про геополітичні та стратегічні питання. Він уже якісно орієнтується не лише у воєнній тематиці. Більше того, він розглядає всі процеси у світі без ілюзій — дуже тверезий погляд, чого багатьом нашим керівникам не вистачає. Думаю, що це все завдяки чудовій команді ГУР — яку він сам же і створив фактично з нуля”, – зазначив Прокопишин.

В якості показових він нагадав про такі визначні приклади роботи ГУР, як визволення усіх полонених українок з сирійських таборів в результаті унікальної п’ятирічної “багатоходівки”, операції проти ПВК Вагнера в Африці, потоплені російські кораблі, збиті російські літаки та гелікоптери, операції в Криму і на морі, і ще багато чого (в тому числі поки що невідомого). При чому, в деяких операціях генерал Буданов брав участь особисто і мав тяжке поранення.

“Мені дуже імпонують його спокій, прийняття реальності та стратегічне мислення. Думаю, мало хто буде сперечатися, що на наших очах з військового професіонала виріс сильний управлінець, здатний підібрати та організувати кваліфіковані кадри. Вважаю, що у нього серйозна і якісна команда, яка дійсно працює системно і досягає інколи навіть фантастичних результатів, що є доволі рідкісним випадком для сучасної України, де деградація багатьох держструктур вже не просто очевидна, а і зайшла вже занадто далеко…” – констатував блогер.

Джерело: ТСН

В Україні наближається серйозна водна криза

У найближче десятиліття Україні загрожує серйозна водна криза, у деяких містах може дійти навіть до запровадження погодинної подачі води. Про це повідомив голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин, пише Суспільне.

“На сьогодні Україна за міжнародними дослідженнями займає 23-24-те місце у світі за рівнем забезпечення водою. Ми – на останньому місці в Європі, і ситуація не покращується”, – зазначив посадовець.

За його словами, більшість запасів питної води Україна отримує з річок, які не беруть початок на її території, і в цьому аспекті найскладнішою може стати ситуація на півдні країни, а саме в Одеській області, водопостачання якої залежить від Дністра.

“Це означає, що у випадку політичних чи кліматичних змін транзитна вода може зникнути або зменшитись. Якщо ситуація з водою у верхній частині течії загостриться, то регіони вище за течією насамперед забезпечуватимуть себе”, – сказав Сухомлин.

Окремо він наголосив на стрімкому виснаженні підземних вод, мовляв, дощова вода більше не встигає поповнювати водоносні горизонти.

“Ми бачимо масове пересихання джерел в Одесі та навколишніх населених пунктах. Добування води з-під землі стає дедалі складнішим”, – каже він.

Ще однією проблемою є погіршення якості води, адже, за словами голови Держагентства, в Україні лише 32% стічних вод проходять повноцінне очищення, що створює додаткове навантаження на водозабір і потребує більших витрат на очищення питної води.

Частково розв’язати проблему, каже він, дозволить Миколаївський водогін, будівництво якого завершується і який має бути зданий в експлуатацію у серпні 2025 року.

Утім, для реального вирішення проблеми водозабезпечення в Україні, вважає посадовець, потрібно створити єдиний національний центр управління водними ресурсами. Також, на його думку, питання води має стати частиною стратегії національної безпеки.

“Поки в Україні немає системного підходу до управління водними ресурсами, проблема буде лише загострюватися”, – додав Сухомлин.

Проблеми з водою в Україні

Раніше керівниця напряму “Вода” WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко в інтерв’ю УНІАН розповідала, що через забруднення, спричинені війною, ми можемо втратити окремі джерела питної води в Україні на десятиліття, або й назавжди.

За її словами, хоч річки мають природний механізм самоочищення – завдяки постійному руху води, більшість розчинених забруднювачів поступово розбавляються й виносяться за течією, але це не означає, що наслідки повністю зникають. За її словами, небезпечні речовини осідають у донних відкладеннях, де зберігаються тривалий час і можуть призводити до вторинного забруднення — особливо під час змін гідрологічного режиму, паводків чи днопоглиблювальних робіт.

Також вона розповіла, що якщо забруднюючі речовини потраплять у підземні водоносні горизонти, їхнє очищення майже неможливе, тож існує реальний ризик втрати окремих водоносних горизонтів як джерел питної води на десятиліття або й назавжди.

Джерело: УНІАН