У льодовиках Антарктиди вчені виявили оазис життя

standard

У льодовиках Антарктиди вчені виявили оазис життя

Фахівці з Центру полярних та морських досліджень імені Гельмгольця та Інституту Альфреда Вегенера виявили давню оазу на території Антарктиди. Вчені розповіли, що в районі станції Ноймайєр 3 є унікальне місце, розташоване просто серед льодовиків.

За їхніми словами, їм вдалося пробурити кілька свердловин у великому льодовику, і пізніше вони виявили свідчення стародавнього життя. У цьому районі дослідники знайшли багату біологічну різноманітність видів. Виявилося, що під льодами ховаються різні мікроорганізми. Під час дослідження вчені виявили 77 видів організмів, яким вдалося вижити у льодах Антарктиди. Як пояснили вчені, більшість виявлених видів може харчуватися фітопланктоном, хоча в таких умовах водорості і рослини просто не виживають.

Поки що вчені не можуть зрозуміти, як цим організмам вдалося виживати протягом тисяч років у найсуворіших умовах. Вони не виключають, що на великій глибині під льодовиками можуть бути водорості, які потрапляють до Антарктиди з відкритих водойм. Завдяки такому нюансу створена міцна харчова мережа, яка постійно підживлюється. У той же час вчені додали, що останніми роками льодовики стрімко тануть, і виявлені ними організми можуть просто зникнути.

Джерело: “Діалоги”

standard

Льодовики в Гімалаях тануть швидше за всіх інших у світі: це загрожує сотням мільйонів людей

За останні десятиліття Гімалайські льодовики дуже активно втрачали лід – в десять разів швидше, ніж 400-700 років тому. Це загрожує водопостачанню мільйонів людей в Азії.

Вчені з Університету Лідса з’ясували, що за останні десятиліття Гімалайські льодовики дуже активно втрачали лід. Вони танули в десять разів швидше, ніж 400-700 років тому, під час малого льодовикового періоду. Нагадаємо, малий льодовиковий період – період глобального відносного похолодання, що мав місце на Землі протягом XIV–XIX століть. Найхолодніший період за середньорічними температурами за останні 2 000 років і тривав з 1 303 по 1 860 рік. Також вчені з’ясували, що Гімалайські льодовики скорочуються набагато швидше, ніж інші, в інших частинах світу — швидкість втрати льоду дослідники описують як «виняткову».

У статті, опублікованій в Scientific Reports, вчені розповіли, як реконструювали розміри і крижану поверхню 14 798 гімалайських льодовиків під час малого льодовикового періоду. Виявилося, що вони втратили близько 40% своєї площі – вона скоротилася з 28 000 км.кв до 19 600 км.кв.

За цей період льодовики також втратили від 390 км.куб до 586 км.куб льоду. Стільки ж льоду знаходиться в центральних європейських Альпах, на Кавказі і в Скандинавії. Вчені підрахували, що вся ця вода підняла рівень моря в усьому світі на 0,92–1,38 мм. Гімалайський гірський хребет часто називають “третім полюсом” – це третє за величиною “сховище льоду” в світі після Антарктиди і Арктики. Прискорення танення гімалайських льодовиків загрожує життю сотень мільйонів людей, які залежать від основних річкових систем Азії в плані продовольства і енергії. Серед річок, які живляться гімалайськими льодовиками – Брахмапутра, Ганг та Інд.

Джерело: “Цікавості”

standard

Відьом, страчених протестантами у Шотландії реабілітують?

Через три століття після скасування закону про чаклунство, учасники кампанії “Відьми Шотландії” мають на меті отримати помилування та офіційні вибачення за приблизно 3837 людей (84% з них – жінки), яких засудили за чаклунство та відьомство. Дві третини з них стратили.

Невтомна погоня Шотландії за відьмами між 1563 р., коли був прийнятий Закон про відьом, і 1736 р., коли його остаточно скасували, призвела до п’яти “великих шотландських полювань на відьом” і серії загальнонаціональних судових процесів.

Оскільки чаклунство було тяжким злочином, засуджених зазвичай душили до смерті, а потім спалювали на вогнищі, щоб не залишилось тіла для поховання. Багато засуджених зізнавалися під час тортур, які включали позбавлення сну, роздавлювання та виривання нігтів, а також проколювання шкіри голками.

Тепер парламент готується підтримати закон про посмертну реабілітацію засуджених за відьомство та чаклунство, а у “Відьмах Шотландії” планують поставити пам’ятник жінкам, яких стратили за ці “злочини”.

Джерело: “Мета”

standard

Чи можливо на Марсі використовувати вітрові електростанції

Марс багатьома розглядається як чудовий варіант планети для колонізації. І вже розробляються теоретичні та практичні засоби, які б допомогли виживати на Червоній планеті.

Поки не Марсі функціонують лише відносно невеликі та малоенергозатратні штучні апарати – марсоходи та стаціонарні платформи. Науковцям на майбутній базі (а потім й колоністам) знадобиться значно більше енергії. Й науковці ведуть пошуки методів цю енергію видобувати.

Марсіанська енергетична криза

На Марсі можна використовувати ядерну енергетику. Але цей метод доволі дорогий, технологічно складний та, ймовірно, не підійде для масового застосування на далекій планеті. Інша ситуація – сонячні батареї.

Сонце – це постійне джерело енергії, яке зарекомендувало себе як на Землі, так і за її межами. Але на поверхні Червоної планети із сонячною енергією є проблеми.

  • Марс розташовується далі від Сонця, ніж Земля, тому сонячні панелі не так ефективно збирають енергію.
  • Орбіта Марса більш видовжена, ніж земна (має більший ексцентриситет), тому різниця в кількості отриманої енергії в різні пори року відчутніша.
  • Червона планета “славиться” своїми пиловими бурями, які призвели до “смерті” марсоходу Opportunity та становлять загрозу для стаціонарної платформи InSight – сонячні панелі просто засипає пилом.

Екіпажі станції на Марсі зможе очищати сонячні батареї, але їхня площа має бути велетенською, щоб забезпечити енергією базу. Тому науковці задумалися над тим, чи можна використати силу марсіанського вітру для отримання енергії.

Вітер, енергія та Марс

Вітрова енергетика розповсюджена на Землі. На Марсі вона стала б дуже допоміжною, особливо тоді, коли розпочнеться глобальна чи локальна пилова буря й доступ до сонячної енергії буде дуже обмежений.

Наша планета має усе необхідне для того, щоб використовувати енергію вітру: зручний атмосферний тиск та потужні вітри. А от на Червоній планеті з цим проблеми. Вітри на Марсі дмуть чудово, а от низький атмосферний тиск не дає надій на використання вітряків. Та все ж гелікоптер Ingenuity дає зрозуміти, що на марсіанське повітря можна обпертися.

Науковці розрахували, що вітряки на Марсі теж можна використати. Але для забезпечення виробництва 80 кіловатів енергії (середня кількість енергії, яка необхідна для функціонування гіпотетичної бази) потрібно побудувати три вітряки з діаметрами ротора 50 метрів або 142 вітряки з діаметром ротора 10 метрів. На Землі така б задача була б легко вирішена.

А от для Марса – це надзвичайно важка задача, адже матеріали для велетенських вітрогенераторів потрібно доставити за мільйони кілометрів та зібрати. А для цього необхідно мати кваліфікованих працівників у певній кількості. Окрім того, потрібні відповідні прилади, наприклад, велетенський кран – це все також потрібно доставляти на Марс. Неначе цих мінусів мало, слід знати, що основні та найпотужніші потоки вітру дмуть на Червоній планеті вдень, а вночі зникають, тому постійне отримання енергії з вітру практично не можливе.

Що ж, як бачимо, отримати енергію з вітру на Марсі можливо, але процес цей дуже енерговитратний та дорогий. Тому, ймовірно, перші десятиліття спеціалісти та колоністи будуть використовувати виключно сонячні панелі.

Джерело: “24 канал”

standard

Перераховані найважливіші наукові відкриття 2021 року

Авторитетний науковий журнал Science опублікував список найважливіших наукових відкриттів 2021 року. Загалом туди потрапили десять досягнень у науковій сфері.

Проривом року, як і очікувалося, були визнані вакцини від COVID-19. Крім цього, було відзначено роботи у прогнозуванні структур протеїнів завдяки розробленим алгоритмам. Ці механізми хочуть використовувати, щоб змоделювати зміни у шиповому білку «Омікрон»-версії вірусу.

Також Science згадав досягнення лікарів у лікуванні посттравматичного стресового розладу. У списку є і відкриття археології. Так, фахівці навчилися вилучати ядерну ДНК із печерного ґрунту та викопних залишків віком понад мільйон років. Це дозволяє краще вивчати види, що вимерли.

Ще в списку є досягнення термоядерного синтезу — вперше термоядерний реактор виробив більше енергії, ніж витратили на його роботу.

Далі слідує спосіб лікування спадкових хвороб за допомогою CRISPR-терапії. А за ним – нові знання про структуру Марса.

Джерело: Рortaltele