Рада безпеки ООН “паралізована”

Рада безпеки ООН “паралізована”

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що Рада Безпеки виявилася “паралізованою геостратегічними розбіжностями”. Про це він сказав на форумі у Досі, передає ВВС.

Гутерреш вважає, що авторитет і довіра до Радбезу ООН “виявилися серйозно підірвані затримкою з відповіддю на війну”. “Але я можу пообіцяти, що не здамся”, – сказав генсек ООН. Він також повторив заклик до гуманітарного припинення вогню у Газі.

Раніше США заблокували резолюцію Ради безпеки ООН із закликом до Ізраїлю негайно припинити бойові дії в Газі, оскільки в ній не було засудження ХАМАС за терористичний напад на Ізраїль 7 жовтня.

Резолюція була винесена на голосування Ради безпеки після того, як Гутерреш застосував 99 статтю Статуту ООН, яка рідко використовується і дає йому право привернути увагу до “будь-якого питання, яке може загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки”.

У МЗС Ізраїлю у зв’язку з цим наголосили, що Гутерреш не застосовував цю статтю після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну навіть після того, як резолюцію Радбезу ООН було заблоковано країною-агресором.

Представник Ізраїлю в ООН Гілад Ердан подякував США за блокування резолюції і заявив, що “припинення вогню можливе лише за умови повернення всіх заручників та знищення ХАМАС”.

Джерело: “Ліга.NET”

Микола Томенко: “Коли ж ми нарешті станемо Державою із політичною памʼяттю?”

Знову хочу звернути увагу на історію фантастичного політичного злету негідника і пройдисвіта Іллі КИВИ, щоб і надалі не допускати до влади так званих ЛЮДЕЙ без БІОГРАФІЇ. Нагадаю, що після Революції Гідності на політичній арені зʼявилася велика кількість нових «Героїв» з новими біографіями і навіть із новими прізвищами.

На прикладі КІВИ хочу показати ХТО і ЯК привів його на політичний Олімп:

2013 рік – Ілля Володимирович Кива був визнаний ХАБАРНИКОМ рішенням Жовтневого суду Полтави;

2014 – Кива стає довіреною особою Дмитра Яроша на виборах Президента;

2014 – наказом Міністра Авакова призначений заступником начальника МВС України у Донецькій області, згодом – у Херосонській;

2015 – керівник департаменту протидії наркозалежності МВС України;

10 жовтня 2015 – нагороджений Орденом Данила Галицького за мужність, самовідданість та професіоналізм…Указом Президента Порошенка;

21 жовтня 2015 – нагороджений почесним нагрудним знаком Начальника Генштабу Муженка «Відзнакою за заслуги перед ЗСУ»;

20 травня 2015 – нагороджений відзнакою МВС «Вогнепальна зброя»(пістолет «Форт-17);

12 лютого 2016 – нагороджений відзнакою МВС «Вогнепальна зброя» (пістолет АПС) за особливі заслуги;

2016 – Корчинський приїхав у Херсон підтримати «свого друга Киву» на довиборах у ВР;

жовтень 2016-червень 2017 – радник Міністра внутрішніх справ Авакова;

2017 – голова Соціалістичної партії України;

жовтень 2017 – голова Всеукраїнської профспілки МВС України;

серпень 2019 – народний депутат від ОПЗЖ, член Комітету з питань правоохоронної діяльності;

січень 2020 – перший секретар обкому партії Медведчука-Рабіновича…

Далі – відданий слуга ПУТІНА!

І ось я читаю політичні прокльони і радість від активних членів вищезгаданих політичних команд і партій, які у свій час допомогли Киві зробити каркаломну карʼєру в Україні?!

Коли ж ми нарешті станемо Державою із ПОЛІТИЧНОЮ ПАМʼЯТТЮ?!

Зимових канікул у Верховної Ради не буде

Про це заявив народний депутат, член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, представник президента в парламенті Федір Веніславський під час брифінгу в Медіацентрі Україна.

За його словами, з 24 лютого 2022 року Верховна Рада ухвалила рішення працювати в режимі «одного пленарного засідання».

«Тобто жодних канікул, жодних відпусток у народних депутатів України немає. Є норми Конституції, які вимагають закривати та відкривати сесію. Якихось відпусток чи перерв, чи канікул в роботі Верховної Ради не передбачається до завершення правового режиму воєнного стану», — пояснив Веніславський.

Він додав, що депутати «докладуть максимум зусиль», аби до кінця року ухвалити законодавчі зміни, що стосуються, зокрема, безпеки та оборони, євроінтеграції та боротьби з корупцією.

Джерело: Hromadske.ua

Микола Томенко: «Геть від Європи» як урядова стратегія «освітньої реформи»

Триває парад пропозицій від урядовців щодо революційної «освітньої реформи»у воюючій Україні. Ще днями всі обговорювали ідеї щодо нової моделі фінансування вишів, так званий вступ на галузь, можливість навчання контрактників від 3 до 8 років, ліквідацію заочної освіти та заборону Університетам мати у своїй структурі фахові коледжі як відокремлені структури…

Аж ось оприлюднена головна кадрова ідея освітньої реформи від Федорова- Лісового:

– призначені МОНом Наглядові ради, БЕЗ КОЛЕКТИВУ ВИШІВ, будуть обирати ректорів та затверджувати кандидатури проректорів і деканів! Владці, які до сьогодні ЖОДНОГО ДНЯ не працювали у вузах, кажуть що така система діє у всьому світі?!

З огляду на прагнення українського народу та керівництва нашої Держави якнайшвидше вступити до ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ подаю приклади обрання Ректорів у європейських країнах:

НІМЕЧЧИНА: обрання ректора відбувається через виборчий процес в університетському сенаті. Сенат є головним органом університетського самоврядування і включає представників професорсько-викладацького складу, студентів та інших учасників університетської спільноти.

ФРАНЦІЯ: ректора обирає Адміністративна рада університету в якій представлені викладачі, студенти, адміністративний персонал. Процедури обрання можуть відрізнятися у вузах, але найголовніше, що йдеться про внутрішній процес, який мусить врахувати думку різних груп університетської спільноти.

ІТАЛІЯ. Ректор обирається виборчим органом, який складається з усіх професорів, доцентів та двох найвищих рангів викладачів і викладачів найнижчого рангу відділів, а також представників персоналу, аспірантів та студентів.

ІСПАНІЯ. Ректор обирається з числа повних професорів шляхом прямих, вільних і таємних виборів усіх членів університету, включаючи студентів, дослідників і службовців. Кількість студентів, зазвичай, не перевищує 20 відсотків від загальної кількості. В деяких університетах ректор обирається своєрідним виборчим парламентом, в якому повинні були представлені всі групи університетської спільноти.

ЧЕХІЯ. Ректор пропонується Академічним сенатом університету та призначається Президентом Чеської Республіки. Кандидатура ректора має бути погоджена більшістю від усіх сенаторів шляхом таємного голосування.

НОРВЕГІЯ (хоч і не є членом ЄС, проте є учасником більшості освітніх та наукових проектів Європейського Союзу)

Ректор є демократично обраним керівником університету, якого обирають усі професори, академічні працівники, студенти та працівники вишу.

Думаю тут достатньо прикладів, щоб зробити висновок:

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД передбачає обовʼязковість ОБРАННЯ РЕКТОРА саме КОЛЕКТИВОМ або обраними колективом представниками університетської спільноти.

Дійсно маємо проклади північноамериканської традиції призначення ректорів Наглядовими радами в Університетах, які здебільшого фінансуються приватним бізнесом та меценатами.

Але ще раз зауважу, що Україна історично знаходиться в Європейському просторі вищої освіти, а з 2005 року ми стали учасниками Болонського процесу та взяли на себе зобовʼязання привести національну систему освіти до європейських стандартів та цінностей (нагадаю, що саме в період мого віце-премʼєрства 19 травня 2005 року міністр освіти Станіслав Ніколаєнко підписав Болонську декларацію від імені України).

А тепер найцікавіше. Більшість ідей так званої освітньої реформи від нинішніх урядовців (комерціалізація, а згодом корпоратизація і приватизація Університетів, обмеження автономії вузів та студентського самоврядування, зменшення державного замовлення і стипендій студентів… ) це все із сумновідомого проекту Закону «Про вищу освіту» Азарова-Табачника-Ківалова-Луцького… від 2010 року?! Нагадаю також, що це спричинило студентські страйки під гаслами:

«В загрібущі руки МОН універ не віддамо», «Свобода, рівність, студентська солідарність», «Азаров у кабміні – освіта в руїні» тощо Нетомість, в результаті спільної діяльності громадськості, освітян та науковців після Революції Гідності 1 липня 2014 року було ухвалено Закон України «Про вищу освіту», який гарантував:

– академічну, фінансову та господарську автономію вузів;

– сильне студентське самоврядування;

– обовʼязковість обрання ректорів, деканів, завідувачів кафедр, але не більш як на два терміни;

– стипендії на рівні прожиткового мінімуму;

– гарантоване цільове фінансування наукових розробок…

Тож я і запитує тут наших можновладців:

яких освітніх реформ вам ще бракує, особливо в умовах ВІЙНИ?

Чи може все набагато простіше і прагматичніше – треба через призначення МОН прилаштувати «одноразових депутатів» на посади ректорів, які й зроблять свою чорну справу – корпоратизують, а потім приватизують українські Університети?!

 

Микола Томенко, Голова Наглядової Ради НУБІП, співавтор низки Законів про соціальні гарантії вчителів, автономію вузів, розширення повноважень студентського самоврядування…

В Литві пропонують запровадити однакові санкції проти росіян і білорусів

Оскільки Департамент державної безпеки (ДДБ) Литви попереджає про загрози, що походять від Білорусі, міністерка внутрішніх справ Агне Білотайте стверджує, що необхідно повернутися до обговорення уніфікації санкцій проти росіян і білорусів.

Про це пише Delfi.

“Вважаю, що слід повернутися до цих дискусій і ще раз поговорити з парламентарями, тому що є нові обставини, які необхідно оцінити”, — сказала міністерка на пресконференції, організованій МВС у понеділок, 27 листопада.

“Ці дискусії тривають, особливо після того, як ДДБ публічно представив громадськості свої аргументи, вказуючи реальні загрози”, — додала вона.

Білотайте стверджує, що Міністерство внутрішніх справ і раніше підтримувало застосування цих заходів.

Навесні Сейм запровадив національні санкції проти громадян Росії та Білорусі. Законопроєкт про обмежувальні заходи через військову агресію проти України посилив порядок надання посвідки на постійне або тимчасове проживання, видачі віз і заборонив переміщення громадян Росії через зовнішній кордон Європейського Союзу (ЄС).

Обмежено також право громадян Росії на придбання нерухомості в Литві. Однак президент наклав вето на цей закон. Глава країни зазначив, що парламент має зайняти єдину позицію й уніфікувати обмеження, що застосовуються як до росіян, так і до білорусів, проте Сейм відхилив вето Науседи.

Джерело: “Контракти”