Микола Томенко: як захистити Україну від українофобії та очистити від «руского міра»: правові передумови перемоги України у світоглядній війні

Микола Томенко: як захистити Україну від українофобії та очистити від «руского міра»: правові передумови перемоги України у світоглядній війні

Нинішня активізація фанатів Кіріла-Путіна та захисників «істінного і каноніческого» московського патріахату ще раз продемонстрували живучість міфів та наративів російського пропаганди від ідеології «руского міра» та рашизму.

Ця маразматична суміш брехні, невігластва і цинізму про те, що:

– Русь – це росіяни;

– київські святині – це російська або щонайменше спільна історико-культурна власність;

Україна – штучна держава, створена «австрійцями…Леніним…Сталіним…;

– українська мова – не «канонічна» і нею не можна вести богослужінння;

– Україна і Америка напали на Росію…

досі ВІДКРИТО І ПУБЛІЧНО проповідується і пропагується у воюючій Україні?!

Нагадаю, що наша команда вже кілька років намагається переконати владу у необхідності ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ нашої національної історії, культури та українських світоглядних цінностей.

Тож ця діяльність, хоча із значним запізненням, дала певний результат.

21 березня 2023 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топоніміки», в якому, нарешті, у 2 статті дано правове визначення «українофобії»:

«українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі у медіа, літературних та мистецьких творах, що заперечують суб‘єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру».

Цей Закон, щоправда, досі не підписаний Президентом і не набув чинності. Тому варто не лише якнайшвидше його ПІДПИСАТИ, але й ввести ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за УКРАЇНОФОБІЮ.

Нагадаю, що 22 вересня 2021 року набув чинності Закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні», згідно з яким було доповнено статтю 161 Кримінального кодексу України та встановлено кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Тож логічно додати до статті 161 і кримінальну відповідальність за прояви українофобії з тими ж самими санкціями:

від штрафу в 200-500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до обмеження волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Окрім того хочу звернути увагу на той факт, що наші правоохоронці надто толерантно і неохоче застосовують проти активних і агресивних фанатів Кіріла-Путіна і «руського міра» вже діючі статті Кримінального кодексу:

111-1 «Колабораційна діяльність» та 111-2 «Пособництво державі-агресору», які, зокрема, і за «публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України…передбачають відповідні санкції.

Тож переконаний, що ЗАХИСТ нашої УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ повинен нині системно і послідовно здійснюватися і на СВІТОГЛЯДНОМУ ФРОНТІ.

Бо лише після світоглядної перемоги над ворогом настане і наша ВЕЛИКА ПЕРЕМОГА!

Європол ідентифікував 150 підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів в Україні

Визначальним чинником відносин ЄС із Китаєм стане позиція Пекіна щодо війни РФ проти України – глава Єврокомісії

Відносини Євросоюзу з Китаєм визначатиме позиція Пекіна щодо війни РФ проти України. Про це заявила глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн 30 березня, виступаючи в Європейському політичному центрі з промовою, присвяченою відносинам ЄС із Китаєм. Текст мови опублікували на сайті Єврокомісії.
“Наші відносини з Китаєм є одними з найскладніших і найважливіших у світі. І те, як ми із цим впораємося, стане визначальним фактором нашого майбутнього економічного добробуту та національної безпеки”, – заявила вона.

За словами Фон дер Ляєн, відносини ЄС із Китаєм “занадто важливі, щоб наражати їх на ризик через те, що ми не можемо чітко встановити умови здорової взаємодії”.

“Протягом певного часу ми фіксували дуже навмисне посилення загальної стратегічної позиції Китаю. І тепер це супроводжувалося посиленням дедалі впертіших дій. Про це нагадали минулого тижня в Москві під час державного візиту президента Сі [Цзіньпіна]. Президент Сі аж ніяк не лякається звірячого і незаконного вторгнення в Україну, він підтримує свою “безмежну дружбу” з [президентом РФ Володимиром] Путіним”, – сказала вона.

За словами очільниці Єврокомісії, динаміка відносин між Китаєм і Росією змінилася.

“Із цього візиту стає зрозуміло, що Китай розглядає слабкість Путіна як спосіб посилити свій вплив на Росію. І зрозуміло, що баланс сил у цих відносинах, який протягом більшої частини минулого століття сприяв Росії, тепер змінився на протилежний. Найпоказовішим було звернення президента Сі до Путіна на сходах перед Кремлем, коли він сказав: “Просто зараз відбуваються зміни, схожі до яких ми не бачили вже 100 років. І ми разом просуваємо ці зміни”, – заявила фон дер Ляєн.

Вона наголосила, що як постійний член Ради Безпеки ООН, Китай зобов’язаний захищати принципи та цінності, що лежать в основі Статуту ООН і відігравати конструктивну роль у просуванні справедливого миру.

“Але цей мир може бути справедливим лише у тому випадку, якщо він заснований на відстоюванні суверенітету і територіальної цілісності України. Україна визначить умови справедливого миру, що потребує виведення військ вторгнення. Будь-який мирний план, який фактично закріпив би російські анексії, просто нежиттєздатний. Ми маємо бути відвертими у цьому питанні. Те, як Китай і далі взаємодіятиме з путінською війною, стане визначальним фактором для розвитку відносин між ЄС і Китаєм”, – сказала вона.

 

Джерело: “Гордон”

Микола Томенко: сумна історія Ломаченка і К.: від простакуватих телепнів до корисних ідіотів путіна

Тут братія московського патріархату, особливо на Росії, безмежно тішиться порвнянням Ломаченка і К. щодо дій нинішньої української влади із нацистами. Мовляв це ж німецькі загарбники понищили знамениті храми Києва, а нині ми – нащадки «нацистів» виселяємо «славних правнуків Леніна-Сталіна-Путіна» з Києво-Печерської лаври?!

Тож коротенько нагадаю історію церковного варварства і мародерства від Московщини-Росії.

Першим відомим МАРОДЕРОМ був Андрій Суздальський або так званий Перший ВЕЛИКОРОС, так пафосно прозваний на Московщині, не проти ночі буде сказано, ще й Боголюбським. Це він тікаючи з Вишгорода до Суздаля в 1155 році вкрав нашу ікону Вишгородської Богородиці, яку нині росіяни в Москві вважають ледь не головною «своєю» християнською святинею.

Від тоді всі війни, напади і пограбування «братського російського народу» на Русь-Україну супроводжувалися вбивствами, варварством і мародерством.

В листопаді 1708 році московські війська за вказівкою історичного вчителя Путіна Петра Першого вирізали ВСІХ мешканців Батурина і спалили та зруйнували ВСІ церкви. А потім – оголосили анафему Гетьману Івану МАЗЕПІ, який збудував ледь не половину будівель славної Києво-Печерської лаври, і проклинають та ненавидять його досі.

В лютому 1918 року більшовицькі «батальйони смерті» Муравйова випустили по Києву до 15 тисяч снарядів, поруйнували історичну частину Києва, а згодом пограбували місто та вбивали тих, хто говорив українською мовою чи мав портрети Шевченка або навіть носив «малоросійські вуса».

В період Леніно-Сталінського «освобождения Украины от нацистов» було закрито більш як 10 тисяч церковних споруд, які або знищили або переобладнали під склади чи антирелігійні заклади. Серед найвідоміших – зруйновано знаменитий Михайлівський Золотоверхий монастир (на фото внизу) та Трьохсвятительську церкву. На їх місці планувалося звести грандіозний Урядовий квартал столиці Радянської України з майже 40-метровим Леніним посередині. (на фото внизу). Цікаво, що одним із головних зауважень до цього проекту, який так і не було реалізувано, був саме ЗАМАЛИЙ розмір пам‘ятника ЛЕНІНУ?!

Не менша трагедія прийшла до Києва восени 1941 року. Зляканий Сталін наказав замінувати та знищити ВЕСЬ історичний КИЇВ, щоб деморалізувати та зупинити просування нацистів. Тож підривники Сталіна за період із 19 до 29 вересня 1941 року знищили повністю або частково 324 будівлі Хрещатика і прилеглих до нього вулиць. Це при тому, що німецькі сапери виявили та знешкодили міни встановлені у будівлях:

Університету (2 т.), Оперного театру (1 т.), будівлі Центральної ради-педагогічного музею (3 т.), Держбанку (1 т.,) та інших.

Нова хвиля паніки та репресій з боку нацистів розпочалася після вибуху та пожежі в будинку колишньої Міської думи 1 листопада та висадження у повітря Успенського собору Києво-Печерської лаври 3 листопада 1941 року. ВПЕРШЕ, публічно, про факт знищення духовної святині українського народу саме сталінськими підривниками напише Олександр Довженко у своєму «Щоденнику»:

«Потім я розпитав ще багатьох людей і довідався, що це не німці знищили центр нашої знівеченої столиці, а ми самі. Наші дурники перевиконали програму завдань і на сей раз, зоставшись вірними своєму стилю безбатченків дурноголових і геростартів. Се ми налякали німців, висадивши в повітря декілька десятків фашистських офіцерів разом з нашими обивателями, котрі не бралися, звичайно, у розрахунок. Але я про се нікому в життя не скажу, бо належить говорити, що поруйнували наш прекрасний милий Київ фашистські недолюдки. І що лавру…висадили в повітря теж вони».

Між іншим, Софію Київську було теж заміновано підривниками Сталіна, однак на щастя знищення цього знаменитого Собору вдалося не допустити.

Варто також нагадати, що в часи НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ бюджетним коштом, тобто на гроші ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, було відбудовано та відновлено і Успенський собор й Михайлівський Золотоверхий, які знищили історичні вчителі Путіна.

Сьогодні учень Петра-Леніна-Сталіна Путін продовжує сумний літопис вбивств, мародерства і варварства проти України. Вже більш як 400 об’єктів матеріальної культури нашої Держави серйозно пошкоджено або знищено військами РФ. Серед іншого – знаменитий Музей Григорія Сковороди на Харківщині, Музей старожитностей Тарновського в Чернігові, Музей Марії Примаченко в Іванкові…

І тут виникає риторичне запитання до колись ДУРНОГОЛОВИХ БЕЗБАТЧЕНКІВ, а нині КОРИСНИХ ІДІОТІВ:

– яких історичних фактів Вам ще бракує, щоб відмовитися від сліпого і фанатичного служіння «РУСЬКОМУ МІРУ» і ПУТІНУ-КІРІЛУ?

Микола Томенко: за Україну без російської брехні та радянської облуди

Сьогоднішнє українське суспільство вимагає від влади рішучих дій і у світоглядній війні за історичну правду та національну гідність.

Парадокс в тому, що владці та дрібне чиновництво в умовах війни російської орди військового злочинця Путіна проти України та українського народу у світоглядних питаннях виглядають боягузливіше за середньостатистичного громадянина нашої країни.

Це показово підтверджують результати опитування «ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) 19-27 січня 2023 року.

85 відсотків українців переконані , що потрібна ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА у сфері ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ, а 55 відсотків опитаних вважають, що держава НЕДОСТАТНЬО займається питаннями ІСТОРИЧНОЇ ПАМ‘ЯТІ.

Як тут не згадати сумновідоме рішення Верховної Ради за підтримки Міністерства освіти про НЕОБОВ‘ЯЗКОВІСТЬ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ для вступу до вишів в 2023 році.

Більшість суспільства налаштована на європейське, а не сталінсько-путінське бачення історії Другої світової війни і тому 62 відсотки переконані, що Україна має відзначати День пам’яті та примирення – 8 травня разом із цивілізованим світом.

Нагадаю, що більшість Верховної Ради вже в період ВІЙНИ зберегла святкування Дня перемоги – 9 травня разом із Путіним і Лукашенком?! Більш за те, 85 відсотків українців цілком або частково розділяють думку про співпричетність Сталіна і СРСР до розв‘язання Другої світової війни.

На часі й узаконення статусу 24 серпня – як Дня ВІДНОВЛЕННЯ, а не ПРОГОЛОШЕННЯ нашої НЕЗАЛЕЖНОСТІ та ДЕРЖАВНОСТІ.

Про це ми переконуємо владу вже не один десяток років, а нині цю позицію підтримує вже й 60 відсотків респондентів.

Більшість громадян схвалюють також політику ПЕРЕЙМЕНУВАНЬ міст та вулиць сучасної України. Так, 66 відсотків позитивно ставляться до очищення України від пропаганди радянських діячів, а 54 відсотки – від російських.

Звісно вищезгадане дослідження продемонструвало й гостру потребу подальшої історико-просвітницької діяльності на всіх рівнях.

Бо доки в нашій Державі залишаються 18 відсотків прихильників історичного вчителя Путіна Петра Першого, 13 відсотків – Катерини Другої, 8 відсотків – Леніна і 6 відсотків Сталіна, доти у нас залишається чимало роботи!

І не забуваємо, що нинішня війна Росії проти України та всього цивілізованого світу стане ОСТАННЬОЮ лише тоді, коли ми переможемо і в нашій СВІТОГЛЯДНІЙ ВІЙНІ за УКРАЇНУ без російської БРЕХНІ та радянської ОБЛУДИ.