Земля Києво-Печерської лаври пам’ятає його кроки. Через 317 довгих років вигнання, примусового мовчання та важких імперських анафем великий Гетьман Іван Мазепа нарешті повернувся додому. Повернувся не як тінь минулого, а як тріумфатор, чию спадщину московська орда століттями намагалася випалити, стерти з пам’яті поколінь та затаврувати брехливим тавром «зрадника».
У стінах намоленої Успенської Лаври відбулася історична подія – урочисте освячення погруддя Гетьмана обох берегів Дніпра, православного князя Священної Римської Імперії та видатного будівничого української державності.
Іван Мазепа був не просто правителем, а найбільшим меценатом української культури та духовності. Москва століттями намагалася вбити в голови українців комплекс меншовартості, змушуючи забути, чиїм коштом і чиєю вірою будувалися величні мури Успенської Лаври, золотилися її бані та розквітав наш древній Київ.
Сьогодні опіка Мазепи постає в новому світлі – як виплекане служіння Богові та культурі нашої столиці.
Урочистий захід відвідало чимало почесних гостей, серед яких був і голова Подільської РДА Володимир Наконечний. Він наголосив на особливому значенні постаті Гетьмана для історичного Подолу та всієї столиці:
«Для кожного киянина, а особливо для нашої подільської громади, постать Івана Мазепи є знаковою. Його меценатський геній зшив Київ в єдиний духовний та культурний простір. Саме завдяки його підтримці розквітла Києво-Могилянська академія та Братський монастир на Подолі, які стали інтелектуальним серцем Східної Європи.
Сьогоднішнє освячення погруддя в Лаврі – це акт остаточної духовної деокупації та капітуляції російського імперського міфу. Ми показуємо всьому світові, що українська історія повертається до своїх витоків, а чужинські анафеми, які три століття намагалися тримати нашу пам’ять у заручниках, остаточно розсипалися на порох».
Освячення погруддя Гетьмана на території Лаври довело: правда завжди сильніша за залізо та брехню. Російський міф, який намагався викреслити Мазепу з пантеону українських героїв, зазнав краху.
Великий будівничий повернувся до своєї обителі. Україна повертає своїх героїв, а отже – повертає саму себе.
