У Вербну неділю Патріарший собор Воскресіння Христового став центром тяжіння для лемківської громади. Тут зібралося Київське товариство «Лемківщина» імені Богдана-Ігора Антонича – люди, чиї предки пережили депортації 1944 – 1947 рр., але зберегли ідентичність, яку не змогла стерти жодна чужа воля.
Сьогодні лемківська спадщина – це потужний культурний бренд. Від музики Михайла Вербицького, що стала Гімном України, до поп-арту Енді Воргола та перших ескізів «Людини–павука» Стіва Дітка – лемківський генетичний код пронизує планетарний мистецький простір.
Для очільника Подільського району Володимира Наконечного ця подія має глибоко особисте значення. Будучи за походженням лемком, він наголосив на важливості збереження тяглості поколінь у столиці.
«Яке коріня, таке насіння, – кажуть у нас на Лемківщині. Бути лемком сьогодні – це модно, бо це про силу, особливий стиль та внутрішню свободу, – зазначає Володимир Наконечний Голова Подільської РДА. – Коли ти тримаєш у лемківських руках освячену вербу з Наддніпрянщини, відчуваєш неймовірну синергію. Саме в такому переплетінні доль народжується справжня непереможна і Соборна Україна. Наше коріння занадто глибоке, щоб його можна було вирвати».
Особливого статусу заходу додала присутність Посолки Канади в Україні – Наталка Цмоць. Попри своє бойківське коріння, пані Посолка висловила глибоку солідарність із лемківською громадою, провівши паралелі між історією України та розбудовою Канади.
«Дух лемків залишився незламним. Ви зберегли свою культуру в серцях, навіть коли вас виганяли з рідних гір, і не дали цьому вогню згаснути. У Канаді цей самий дух допоміг збудувати нашу державу. Лемки-піонери були серед тих, хто першим освоював суворі землі канадських прерій, перетворюючи дику природу на світову житницю», – підкреслила Наталка Цмоць.
Лемківська незламність має й сучасні обличчя. Мало хто знає, що Герой України Олександр Мацієвський – воїн, чиє «Слава Україні!» перед розстрілом стало символом нашого спротиву, – також мав лемківське коріння. Його стійкість є продовженням того самого коду, що десятиліттями вчив народ не розчинятися в обставинах.
Сьогодні чимало лемків мешкає саме на нашому Подолі, щоденно наповнюючи район своєю енергією. Вербна неділя вкотре довела: лемківська «бесіда» звучить впевнено, нагадуючи, що ми – єдині у своєму різноманітті.
