У Києві відкрили меморіальну дошку Михайлові Драй-Хмарі

Сьогодні, з нагоди 125 річниці від дня народження українського поета, літературознавця, перекладача Михайла Опанасовича Драй-Хмари у Києві, на будинку по вул.Садовій,1, де він жив, відкрито меморіальну дошку.

Відкриття цієї меморіальної дошки стало можливим завдяки ініціативі фонду «Рідна країна», а також декану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Івану Гриценку.Меморіальну дошку виготовлено Київською творчою майстернею архітектури, скульптури та дизайну сім’ї Рачковських (Олександром і Максимом Рачковськими).

“Днями виповнилося 125 років з народження Михайла Опанасовича. Проте, це тільки формальний привід для вшанування його пам’яті. Це треба було зробити набагатор років раніше: пам’ять  про таких видатних особистостей ціннісно по-іншому змушує сприймати сьогодення, творчі доробки – збагачують національну літературну спадщину”, – зазначив під час церемонії відкриття Микола Томенко.

Участь у відкритті меморіальної дошки взяли представники “Муніципальної ліги Києва”.

За словами голови ГО “муніципальна ліга Києва” Олександра Федоренка,українці сьогодні, в часи кризових потрясінь, особливо потребують відчуття тісного духовного зв’язку з минулим.

“Українці, що відважно сповідували свою національність -українство- в роки царської Росії та НКВД, вели героїчне життя. Драй-Хмара, один з таких Героїв. А українські герої минулих поколінь – приклад для  наслідування завжди” – вважає Олександр Федоренко.

Пам’ятка. 10 жовтня 2014 року виповнилося 125 років з дня народження українського поета, літературознавця, ученого-філолога, перекладача Михайла Драй-Хмари.

Професор Кам’янець-Подільського університету, інституту народної освіти. 1923–1929 — професор кафедри українознавства Київського медичного інституту. Працював у НДІ мовознавства при ВУАН. Перша монографія – “Леся Українка. Життя і творчість”

Двічі заарештований.Другий раз  – зіслання на 5 років на Колиму. Реабілітовано 1939.

Михайло Драй-Хмара знав 19 мов. Це майже всі слов’янські (адже його спеціалізацією як ученого було слов’янознавство): українська, російська, білоруська, польська, кашубська, чеська, сербська, хорватська, болгарська. Знав він низку давніх мов — старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Знав новітні європейські мови — румунську, французьку, німецьку, італійську, фінську. Останньою мовою, яку вивчав Михайло Панасович, стала англійська.

ЛЕБЕДІ

На  тихім  озері,  де  мріють  верболози,
давно  приборкані,  і  влітку  й  восени
то  плюскоталися,  то  плавали  вони,
і  шиї  гнулися  у  них,  як  буйні  лози.

Коли  ж  дзвінкі,  як  скло,  находили  морози
і  плесо  шерхнуло,  пірнувши  в  білі  сни,  –
плавці  ламали  враз  ті  крижані  лани,
і  не  страшні  були  для  них  зими  погрози.

О,  ґроно  п’ятірне  нездоланих  співців!
Крізь  бурю  й  сніг  гримить  твій  переможний  спів,
що  розбиває  лід  одчаю  і  зневіри.

Дерзайте,  лебеді:  з  неволі,  з  небуття
веде  вас  у    світи  ясне  сузір’я  Ліри,
де  пінить  океан  кипучого  життя.