Видатні лікарі України: вони врятували мільйони життів

Імена цих лікарів й досі промовляють з трепетом. Результати їхньої праці – це мільйони врятованих життів.

Микола Амосов

За останні десятиліття серцево-судинні хвороби перетворилися на головного вбивцю у світі. Українець Микола Амосов кинув виклик жахливій статистиці.

Технічні новації шукав по всьому світу, доки у 1957 році не приїхав на конгрес хірургів у Мексику, де саме представили апарат штучного кровообігу. На щастя, в Амосова, окрім медичної освіти, була ще й інженерна. Хірург ретельно огляне чудо-прилад, а за три роки в Києві відтворить такий же механізм.

Матеріалів часто бракувало, але, як завжди, допомагала українська винахідливість. Лише уявіть: для перших серцевих клапанів Амосов використав клаптики своєї нейлонової сорочки, яку колись привіз з Італії.

Загалом невтомний лікар провів 6 тисяч операцій, відклавши скальпель лише у 80-річному віці. Через його інститут серцево-судинної медицини пройшло 80 тис пацієнтів. Для порівняння це населення міста Ніжин.

Володимир Філатов

А от Одеса може пишатися легендарним офтальмологом Володимиром Філатовим. У 30-х роках він одним із перших у світі провів успішну пересадку рогівки. Більше того, самостійно сконструював інструменти і вперше почав витримувати донорські очі в льоді.

І, мабуть, сама доля зробила так, що винахід встигли зробити до початку війни, бо для фронтовиків його прізвище стало останньою надією. Ніхто не знав його адреси, на конверті писали просто “Одеса, лікареві Філатову” і так домовлялися про операцію.

Володимир Хавкін

Та навіть досягнення цих двох світил не можуть зрівнятись із внеском Володимира Хавкіна. Знаєте скількох людей він врятував від смерті? 35 мільйонів.

Це завдяки українцю світ перестав боятися слів “чума” і “холера”. Найбільше його вміння оцінила Британська імперія, тому запросила у свій найпроблемніший край – Індію. Там вченого сприймали як божество та називали “великим білим цілителем”, а преса нарекла його “благодійником людства”.

Trackbacks and pingbacks

Leave a Reply