Київрада може відмінити вибори до райрад у березні 2016 – експерт

Вибори, Левченко, Пилипишин, 223 округ
standard

Київрада може відмінити вибори до райрад у березні 2016 – експерт

Новообрана Київрада може скасувати рішення “Про управління районами в м. Києві”, відповідно до якого вибори до районних рад мають відбутися 27 березня 2016 року, або ж перенести вибори на невизначений час. Таку думку висловив експерт з місцевого самоврядування Олександр Федоренко.

«Це рішення було прийняте під тиском громадськості та перед місцевими виборами. Воно суперечить політичним амбіціям перших осіб міста і держави, оскільки може послабити їх владу на районному рівні. В разі відновлення райрад, головою райдержадміністрації стає особа, обрана головою райради з числа районних депутатів. Незалежно від симпатій чи антипатій Президент, відповідно до чинного законодавства, зобов’язаний призначити цю особу на посаду. Таким чином, він втрачає вагомі адміністративні одиниці (голови адміністрацій), на які завжди призначалися «свої» люди» – вважає експерт.

На його переконання, ті, хто сьогодні говорить, що райради це пережиток радянської системи, наслідують Януковича. З метою жорсткої централізації влади регіонали у 2010 році ліквідували райради. За п’ять років потому представники демократичних сил не бажають відновлювати їх з тієї ж причини.

Олександр Федоренко зазначає, що серед аргументів, що звучать в політичних колах проти відновлення райрад, особливий наголос ставиться на економічній кризі. Це попри те, що для відновлення райрад у Києві треба 37 мільйонів гривень на рік, що вдесятеро менше фінансування десяти столичних адміністрацій. Адже за орієнтовними розрахунками Департаменту фінансів КМДА, на діяльність райрад з бюджету міста необхідно 37 мільйонів 12,3 тисячі гривень на рік – на рівні чисельності працівників 2010 року (217 осіб). У той же час фінансування столичних адміністрацій, в яких працює 3371 особа, обходиться киянам у 344 мільйони 598,82 тисячі гривень.

«Кияни мають зрозуміти, що райрада – це їх право обирати собі владу на районному рівні, захист інтересів та прав мешканців району проти політично вмотивованих рішень Київради, забудов мажорних депутатів, недофінансування поліклінік та дитсадків, розбитих доріг. Голова району, якого обрали мешканці, а не призначили в АП, керуватиметься в своїй діяльності інтересами громади, а не за командами з Банкової чи Хрещатику. Звісно, це не потрібно владі, тому відновлення райрад може не відбутися» – зауважив експерт.

Нагадаємо,
23 липня .2015 р. Київська міська рада проголосувала проект рішення “Про управління районами в м. Києві” (№ 787/1651). Враховуючи те, що перші вибори новостворених рад призначаються суб’єктом створення, Київрада погодила проведення виборів в районні в м. Києві ради 27 березня 2016 року.

9 вересня 2010 року Київрада вирішила ліквідувати райради ( рішення Київської міської ради № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»). За неутворення райрад проголосувала тодішня більшість депутатів Київради (Партія регіонів, Блок Черновецького) та Блок Кличка у повному складі.

standard

Важливо не дискредитувати ідею суспільних петицій – експерт

Діалог між активною частиною населення країни та владою у формі електронних петицій відіграє важливу суспільну роль, тому не має перетворюватися на балаган чи тролінг. Таку думку висловив експерт з питань місцевого самоврядування Олександр Федоренко щодо стихійного захоплення українцями написанням електронних звернень.

«Інститут петицій говорить про зрілість демократичного суспільства та намагання влади різного рівня бути відкритою та доступною для людей. В Європі та в Америці діалог з президентом чи мером відносно тієї чи іншої проблеми чи, навіть, в інтересах конкретної особи, є нормальним. Таким чином громадянин може бути почутим, а проблема – вирішеною» – переконаний експерт.

Проте, за словами Олександра Федоренка, система українського подання петицій має певні суперечності. Так, цивілізоване спілкування з органами влади та органами місцевого самоврядування продовжує бути недоступним для певних локальних територій (села). Сільська проблематика лишатиметься, здебільшого, поза увагою через off-line. Натомість, цілком ймовірно, що петиції використовуватимуть в своїх цілях партії та політичні лідери.

«Українським законом не забороняється подання петицій жартівливого змісту. «Тимошенко в Гондурас» чи «Дарта Вейдера – прем’єром» це демонстрація настроїв громадян держави та їх відношення до певних осіб. Головним наразі є недопущення петицій провокативного змісту та перетворення системи суспільних звернень на безглуздість» – говорить експерт.

Головним завданням системи суспільних петицій Олександр Федоренко вважає виховання влади, орієнтованої на потреби українського суспільства. Відтак, на сьогодні прерогативою розвитку даної системи має бути створення якісного діалогу підписанта та адресата, тобто громадянина та державі в особі органів влади.

«Важливо не дискредитувати ідею суспільних петицій, зберігши та помноживши віру населення в демократичні інститути влади країни. В те, що дійсно відбувається діалог, а не черговий показовий спектакль «демократія по-українські» – запевняє експерт.

Нагадаємо, пропозицію запустити такий спосіб спілкування влади і громадян, Україна отримала в 2009 році від Ради Європи. Комітет міністрів Ради рекомендував тоді всім своїм членам розвивати “електронну демократію”.
В липні 2015-го Верховна Рада України внесла відповідні зміни до закону “Про звернення громадян” щодо електронного обігу і електронної петиції. У документі передбачено, що електронні петиції подаються через офіційні веб-сайти відповідних органів або веб-сайти громадських об’єднань. Так, електронна петиція, яка набрала необхідну кількість голосів на її підтримку спрямовується на офіційний веб-сайт Президента України, Ради, Кабміну, органу місцевого самоврядування не пізніше наступного дня після закінчення строку, встановленого для збору підписів.
28 серпня 2015 р. Президент підписав указ “Про порядок розгляду електронної петиції, адресованої Президенту України”. Наступного дня на офіційному сайті глави держави запрацював відповідний розділ.

standard

Микола Томенко: Треба обирати український світ, а не «русский мир» чи ідеологію космополітизму

Сьогодні, в день 24-ї річниці проведення загальнонаціонального референдуму про незалежність України, на якому, нагадаю, 90,32% висловились «за» підтримку Акту проголошення незалежності України, варто звернути увагу на ключову світоглядну проблему, від якої Україна потерпає.

Абсолютна більшість українців тоді голосувала за власну державу, сподіваючись, що це буде держава українського народу, держава з сильною національною економікою, яка зможе об’єднати національною ідеєю і Схід, і Захід. Саме тому в 1991 році абсолютна більшість жителів Сходу та Заходу колишньої УРСР  підтримала створення власної незалежної держави. Натомість Україна останні 24 роки маневрувала між різними, але не українськими доктринами, – написав народний депутат Микола Томенко у своєму блозі на «Обозревателе».

«В період часів Януковича була спроба зробити українців складовою «русского мира» зі своєрідним автономним статусом у відродженій Російській імперії ХХІ століття, що викликало відповідний спротив українців. Натомість сьогодні ситуація виглядає таким чином, що «маятник української історії» штовхнув нас в інший, ледь не протилежний бік. Сьогодні в тренді так званий «космополітичний світ». Нинішні чиновники схиляють голову вже перед усередненим західним світом, цінності якого звелися до споживацького суспільства», – вважає М. Томенко.

Він зауважує, що якщо мова йде про європейську цивілізацію, то вона будується на принципі поваги до національних культур, історій, традицій та економік. І сума цих сильних національних європейських держав і дає європейську цивілізацію.

Натомість сьогоднішні підходи влади в Україні точно не відповідають принципам європейської цивілізації, і вона давно вже забула про те, що гідне місце українців в європейській цивілізації можливе лише в системі, коли Україна матиме свою самостійну державу, сперту на українську мову, традицію та власну національну економіку.

«Тому уроки історичного референдуму, який відбувся 1 грудня 1991 року, вчать, що треба відкинути альтернативи «русского мира» і «космополітичного світу», а нарешті будувати УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ, – переконаний Микола Томенко. – Не відправляти українців на заробітки і не запрошувати політичних VIP-заробітчан тимчасово покерувати нашою країною, а вибрати найпатріотичніших і найпрофесійніших громадян, які здатні творити національну економіку та самостійну державну політику».

«Бо в сьогоднішньому маніакальному бажанні на будь-який напрямок поставити вправного менеджера-іноземця, так і хочеться запитати: А НЕ ПРОБУВАЛИ В УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД УКРАЇНЦІВ ЗАПРОШУВАТИ???», – підсумував М. Томенко.

standard

Вакарчук став популярнішим Президента, обігнавши його в рейтингу українських блогерів

Найпопулярнішим блогером в соціальних мережах став лідер української рок-групи Святослав Вакарчук, обігнавши при цьому Петра Порошенка. Рейтинг найпопулярніших українських блогерів опублікував журнал “Новий час”.

Першу десятку очолив лідер української рок-групи “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук. На другому місці розташувався президент України Петро Порошенко, а слідом за ним – прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

Далі розташувалися: губернатор Одеської області Міхеіл Саакашвілі (має українське громадянство, 4 місце), народний депутат, журналіст Мустафа Найєм (5), міністр внутрішніх справ Арсен Аваков (6), народний депутат, військовий експерт Дмитро Тимчук (7), мер Києва Віталій Кличко (8) і руфер, цивільний активіст Григорій Mustang Wanted (9). Замикає десятку лідерів народний депутат, лідер Радикальної партії Олег Ляшко.

standard

Постять як звірі: Томенко розповів про Facebook-міністрів в уряді Яценюка

Нинішній склад Кабінету Міністрів України складається з кращих “піар-міністрів” за всю історію незалежної України. Таку заяву в прямому ефірі “Обозревателя” зробив народний депутат України Микола Томенко.

“По піару вони – супер. Я думаю, це кращі піар-міністри, які у нас були. Кожен день робити по десять постів у соцмережах”. У цьому контексті нардеп задався питанням: чи залишається у чиновників час на виконання своїх прямих обов’язків? “Міністр, у якого купа підлеглих і вся система вертикалі під ним, за рік-два жодного разу не зустрівся з начальниками управлінь, з підлеглими в областях, але постить як звір, як Юлій Цезар у сучасній версії”, – сказав Томенко.

Водночас він заявив: “Для народу вони Facebook-міністри, а для себе – вирішувачі проблем” – проблем “друзів, любих друзів, напівлюбих друзів, третіх і десятих”. Зокрема, за допомогою “старих корупційних схем у новій редакції”.

“З одного боку, вони не змогли запропонувати щось нове, а з іншого боку – прес-конференції, виступи та соціальні мережі”, – сказав нардеп.

Також, Микола Томенко  заявив, що Кабінет міністрів у нинішньому складі у своїх рішеннях схильний враховувати інтереси безлічі держав, але тільки не національний інтерес України.

“На сьогоднішній день це уряд зовнішнього управління”, – сказав він. “На всі наради, на які я приходжу, мене запитують: “А що ви пропонуєте?” Я кажу: “Підтримати деревообробну галузь”. Мені кажуть: “Ви що, ненормальна людина? Турки і поляки категорично проти, бо це руйнує їх економіку”. Потім я приходжу і кажу: “Нам потрібні сміттєпереробні підприємства”. Мені відповідають: “Ви що, знущаєтеся над економікою? Наші стратегічні партнери категорично проти”.

“Фактично кожне міністерство лобіює інтереси всіх, крім інтересів української економіки та українського виробника”, – заявив Томенко.

Як переконаний народний депутат, “нам потрібен уряд національної економіки, який повинен захищати нашого виробника”.

Повну версію ефіру з Миколою Томенком дивіться тут.

Джерело: Обозреватель