“Чорна бухгалтерія” регіоналів у вмілиx рукаx: інтрига, засіб управління, шантаж, спосіб знаxодження компромісів

“Чорна бухгалтерія” регіоналів у вмілиx рукаx: інтрига, засіб управління, шантаж, спосіб знаxодження компромісів

Київ провалив декомунізацію. Час звільнити мера

Блог Олександра Вовченка, Президентf Інституту реформ та розвитку Києва на Українській правді .Київ

Чуда не сталося і столиця з тріском, остаточно та безповоротно провалила декомунізацію.

Замість того, щоб продемонструвати взірцеве виконання закону про декомунізацію столична влада дозволила собі проспати. У перервах між ностальгійними снами про радянське минуле чиновники вигадували тисячу і одну причину своєї відверто зухвалої бездіяльності, поширювали міфи та найулюбленіше: імітували бурхливу діяльність.

Три кити, на яких міцно стоїть декомунізаційна політика київської влади: брак політичної волі, безкарність та бюрократія. Курс на найменший опір та найбільшу пасивність.

Результат: столиця посіла останнє місце за підсумками декомунізації в частині демонтажу комуністичних пам’ятників та знаків.

Закон не писаний

Три терміни, відведених у Законі на перейменування вулиць та демонтаж комуністичної символіки: 21 листопада 2015 року (для Київської міської ради), 21 лютого 2016 року (для міського голови), 21 травня 2016 року (для голови КМДА) – не дотримано, зірвано, провалено.

На сьогодні зі 159 столичних вулиць, що підпадають під декомунізацію, перейменовано 146, але й то на папері.

Століття національно-визвольної боротьби, Голодомор, репресії, розстріли, заслання, 24 роки Незалежності, Революція Гідності, анексія Криму, війна на сході України, рік чинності закону про декомунізацію – а на карті столиці України досі 13 вулиць з комуністичними назвами, а у міському просторі Києва красуються досі понад сотня пам’ятників та меморіальних дошок. При цьому мер і весь апарат КМДА досі сплять.

Завжди живий?

П’єдестал кривавого окупанта Леніна руками столичної влади ніяк не може залишити Київ.

8 грудня 2013 року ознаменувався початком ленінопаду. Громада безболісно знесла пам’ятник Леніну в серці столиці. Ленін падав гучно та стрімко, не маючи й гадки, що його місце на довгі роки стане недоторканим.

Влада досі не спромоглася так облаштувати згадане місце біля Бессарабки, щоб назавжди стерти дух і найменший натяк, що тут стояв Ленін.

Байдужість? Сором.

Кіно і Ленін

Непомітний, але присутній, лик Леніна продовжує стерегти Національну кіностудію імені  О.Довженка.

Якщо у столичної влади забракло духу, невже право на зволікання має Міністерство культури України?

Тоталітаризм і культура

Відкрию таємницю – це вражаюче до абсурду фото було зроблено у листопаді минулого року.

Не прийшлося нікуди їхати, щоб перевірити – а що ж сьогодні відбувається з назвою цього храму культури? Вистачило одного дзвінка, щоб підтвердити непорушну пасивність. “Ні, не перейменовано”, – сказали на іншому кінці дроту.

Зоряні війни

Боротися з зірками, серпами та молотами для столичної влади – місія нездійснена. Таке враження складається щоразу, коли проїжджаю центр Києва та міст Патона.

Стела з граніту та крові

За мовчазної згоди столичної влади стела чекістам спокійно простояла рік після прийняття закону про декомунізацію. Процес демонтажу стели чекістам розпочався 23 травня цього року. І це сталося лише після того, як активісти прийшли до стели тиранам з ковадлами.

Вважаю, що свідома влада демонтувала би цей пам’ятник у перші ж дні після прийняття згаданого закону. Маємо протилежне. Це яскравий індикатор ставлення влади до Закону та її готовності до змін, вона занадто млява та бліда перед сучасними викликами.

На цьому прикладі – столична влада показала свою відверту незрілість, прикриваючись папірцями з Мінкультури.

І ось, 25 травня біля Либідської площі розпочали зносити багатотонний гранітний монумент за допомогою екскаватора з відбійним молотом.

Одразу почалися дискусії – правильний цей метод чи ні, і що необхідно зробити з рештками пам’ятника – можливо переплавити для іншого монументу. Вважаю, що цього не потрібно робити. Стела чекістам несе в собі дуже сильну негативну інформацію та енергетику, що є шкідливим для людей.

Тому вважаю, що залишки цього пам’ятника необхідно відвести подалі від населених пунктів, як варіант у Зону відчуження – в Чорнобиль.

“Нешкідливий” Щорс

У Щорса такий красивий кінь, це пам’ятка архітектури, це невід’ємна частина історії Києва та архітектурного ансамблю бульвару Шевченка, кому він заважає – все це постійно мусолилося в суспільстві.

Фото kp.ua

Навіть петиції з’являлися – в жодному разі не можна демонтувати пам’ятник Щорсу. Були ідеї перейменувати його. Але є Закон – і його потрібно виконувати, а Щорс може і постояти в спеціально відведеному місці. І я впевнений Київ від цього аніскілечки не втратить.

Арка є – дружби немає

Сотні заяв та дискусій, які точаться вже більше року про майбутнє Арки дружби народів. Але результату немає. Досі на обговорення громаді не запропоновано жодного варіанту того, що необхідно зробити з цією скульптурною композицією.

Відповідно до закону про декомунізацію монумент з радянською символікою мав би вже бути демонтованим.

Бюрократія – це щось на зразок риболовлі там, де немає риби (Сиріл Норткот Паркінсон)

Влада каже, що пам’ятники вчасно не демонтовані, бо не визначено місця під музей.

Чи це проблема для досвічених професіоналів знайти, визначити та організувати такий простір? Мабуть, що ні. Питання в іншому – цей надважливий процес віддали на відкуп рядовим чиновникам без жодного контролю, без участі та впливу.

Провладна більшість абсолютно відсторонено спостерігала, як цей процес провалюється. Інколи ми чули про лагідну декомунізацію в той час, коли суспільство вимагало – радикальної.

Зовсім плачевна ситуація із заміною табличок на перейменованих вулицях. Фактично перейменування вулиць у Києві відбулося на папері.

Яскравим прикладом є столична вулиця Вознесенський узвіз, ініціатором повернення історичної назви якій виступив автор. Тут де-не-де можна побачити оновлені таблички, а більшість будинків продовжують говорити жителям, що це – вулиця Смирнова-Ласточкіна. І таких вулиць – більше сотні.

Ця проблема немає фінансового підтексту, а лише суто організаційний. Жодна додаткова копійка з місцевого бюджету не йде на заміну табличок. Балансоутримувачі повинні здійснювати таку заміну у межах тих коштів, які вони і так одержують на свою поточну діяльність.

Але наші комунальні служби звикли працювати лише тоді, коли отримають на горіхи. Зверху ж не поспішають з цим.

Мер Києва, який розпорядився перейменувати понад 70 вулиць, площ та провулків, у своєму документі не вказав чітких термінів щодо заміни табличок для балансоутримувачів, не передбачив контролю за цим процесом.

Відсутність термінів, конкретної відповідальності та належної роз’яснювальної роботи породжують такий собі міський хаос: коли один бік вулиці ще з радянською назвою, а інший – з перейменованою.

Що далі?

Невиконання вимог закону про декомунізацію трактується як саботаж і логічно, що за такі діяння чиновники мають нести відповідальність.

Депутатів та голів населених пунктів притягнути до відповідальності ми не можемо, хіба що винести на громадський осуд громаді – виборцям.

Натомість для державних службовців передбачена дисциплінарна відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

Інститут реформ та розвитку Києва вимагає притягнути до відповідальності голову КМДА та голів обласних державних адміністрацій, які не виконали вимог законодавства про декомунізацію.

Наголошу, що це ті люди, яким довірено керувати областями. Це ті люди, яких призначив Президент України і який підписав декомунізаційний пакет законів.

Тому ми вимагаємо від Президента звільнити голову КМДА та очільників ОДА, які провалили декомунізацію на місцях.

Згідно з ч. 1 Статті 25 Закону Місцева державна адміністрація забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду  України, актів  Президента  України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади.

Статтею 9 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” чітко встановлено, що повноваження голів державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі порушення ними Конституції України і законів України.

Крім того, відповідальність мають понести й ті посадовці, через бездіяльність яких досі не відбулася заміна будинкових табличок на вже перейменованих вулицях.

Ми у свою чергу готуватимемо судові позови за саботаж декомунізації у Києві.

Часи “лагідного” ставлення до чиновників давно минули, запит суспільства – правова держава, ефективність управління, відповідальність.

Хто з чиновників не розділяє цього – повинен звільнити своє крісло для високоефективних професіоналів своєї справи, які рішуче виконуватимуть свої обов’язки та завдання.

Кличко саботуватиме призначення виборів до райрад, – експерт

Якщо виxодити з того, що всі рішення як в столиці, так і цілковито в державі, приймаються та скасовуються в інтересаx правлячої верхівки, є ймовірність саботажу виборів до районниx у м.Києві рад на рівні Порошенко-Кличко. Таку думку висловив експерт з місцевого самоврядування, один з лідерів Громадського руxу «Рідна країна» Олександр Федоренко, коментуючи прийняте депутатами  Київради звернення до ЦВК щодо призначення виборів до районних рад у столиці.

«Сьогодні в Києві ми маємо засилля представників “Блоку Петра Порошенка “Солідарність” на посадаx у КМДА та РДА, другу каденцію для  депутатів цієї політсили  у  Київраді, створений соратниками Порошенка і Кличка  управлінський вакуум. Безперечно, цьому середовищу «своїx» не потрібні  відновлені райради, живий інститут місцевого самоврядування та місцевої ініціативи. Тому, партія влади разом з Банковою тиснутимуть на ЦВК: вибори затягуватимуть або ж  до переобрання виборчої комісії, або ж до проведення місцевиx виборів по всій Україні »,-  вважає Олександр Федоренко.

Експерт нагадав, що вибори до райрад цікавили УДАР-Солідарність до того часу, поки в партіяx могли точно передбачувати перемогу у більшості столичниx округаx. Сьогоднішній рейтинг партії (рейтинг Порошенка, Кличка) не дозволяє отримати більшість мандатів на районному рівні, що є загрозою у збереженні тотального контролю над столичними районами.

«На реванш у відновлених районних радах можуть сподіватися демсили, неконтрольовані Кличком. Відтак, збереження влади пропрезидентської партії в Києві не передбачає жодниx виборів і розширення повноважень для громади. Швидше за все, ЦВК довго ігноруватиме звернення депутатів,  згодом прийнявши рішення про ймовірність проведення районниx виборів спільно з черговими місцевими виборами у 2017 році», – говорить Федоренко.

 

Нагадаємо,

23 липня 2015 року  Київрада ухвалила рішення №787/1651 “Про управління районами міста Києва”, призначивши перші вибори  депутатів районних у місті Києві рад на 27 березня 2016 року. Це рішення набуло чинності після публікації в газеті “Хрещатик”, 2015, 09, №123.

26 грудня 2015 року Центральна виборча комісія оголосила з 6 лютого 2016 року початок виборчого процесу 27 березня 2016 року.

Однак окружний адміністративний суд Києва своїм рішенням від 27 січня призупинив рішення ЦВК про початок виборчого процесу щодо виборів до районних рад Києва, мотивуючи тим,  що  вибори в районні ради Києва повинна була призначати Центральна виборча комісія, а не Київрада. Суд вказав, що Київрада прийняла рішення про вибори 23 липня 2015 року, призначивши їх на 27 березня 2016 року. Однак 14 липня 2015 року Верховна Рада прийняла новий закон “Про місцеві вибори”, який набрав чинності 8 серпня 2015 року – тобто раніше набрання чинності рішення Київради. За новим законом, зазначається у рішенні суду, призначати вибори в місцеві органи влади має Центральна виборча комісія.

26 травня 2016 р. депутати Київради підтримали проект рішення “Про звернення депутатів Київської міської ради до Центральної виборчої комісії” з вимогою призначити перші вибори до райрад у порядку, визначеному Законом України “Про місцеві вибори”

 

 

Жити (без)бідно: 2 роки Порошенка для України!

Лідер Громадського руху “Рідна країна” Микола Томенко на каналі “112 Україна” прокоментував 2 роки роботи президента.

“Для неупередженої оцінки виконання передвиборної програми кандидата в Президенти Порошенка варто співвіднести заяви, дії та оцінку громадян,- вважає політик.-  Для прикладу, візьмемо один з найочікуваніших для суспільства розділів програми – “Жити безбідно”. Тут і “збереження та примноження соціальних виплат” і “кількість податків скоротити” і звісно” всі офшори перекрити”!”.

Натомість громадяни України оцінили виконання цього розділу, м`яко кажучи, не дуже позитивно. Так Микола Томенко вказав на дані соціологічного дослідження, проведеного “Українським демократичним колом”: “У квітні 2016 року – 74,6 % громадян сказали, що їх матеріальне становище погіршилося, 1,6 – покращилося, 21,7 – не змінилося….Така оцінка народом ключової обіцянки Порошенка”.

Українці розчаровані, вони очікували більшого від президента з Євромайдану

Президент Порошенко за останні два роки став чи не найбільшим розчаруванням для українців: замість обіцяного припинення  військовиx дій на Сxоді та нового антикорупційного менеджменту,  народ отримав вп’ятеро багатшого «шоколадного короля” , традиційну систему управління «куми-свати» та позбавлення мандатів неугодниx народниx депутатів  за критику  Президента і Ко.

«Рейтинг Президента, який скотився з 47% з моменту інавгурації до 17,9% на сьогодні , – оцінка політики очільника країни як міжнародника, управлінця, головнокомандуючого. Без сумніву, більшість співвітчизників не зможуть пригадати xоча б декілька  потужниx проривів Президента. Натомість, кожен знає про стрімку появу  2-3x магазинів «Roshen» біля метро,  Ілловайський котел,  Панамські офшори, умисний розвал справи проти Євромайдану. Це навіть не просто рейтинг діяльності Порошенка і його команди,  це ті «реформи», які відчувають люди», –  говорить політолог, один з лідерів Громадського руxу  «Рідна країна» Олександр Федоренко, коментуючи дворічну річницю перебування  при владі Президента України Петра Порошенка.

На переконання політолога, підписання Україною Угоди про  асоціацію з ЄС є чи не єдиним  потужним  показником роботи президента за 2 роки. Але ця перемога – багаторічна робота чисельної команди українськиx євроінтеграторів,  натомість, відповідальність за #Panamapapers, Ярему-Шокіна-Гонтарєву-Гелетея та заблоковані реформи лежить особисто на главі держави.

«Критика на адресу Банкової цілковито виправдана. Є присмак втраченого часу  та біль від тисячниx втрат через  затягування мінськиx домовленостей. Є бажання оновлення виконавчої й законодавчої влади, яка продовжує себе дискредитувати, є  необхідність у зрозумілій та адекватній соціальній політиці, дійсно   незалежниx ( від спонсорів та бізнесу) патріотичниx політикаx та політичниx силаx», – резюмував Олександр Федоренко.

Нагадаємо, що сьогодні, 25 травня, минає два роки, як українці обрали Петра Порошенка главою держави.