В Індійському океані знищено 90% популяції дельфінів

В Індійському океані знищено 90% популяції дельфінів

Починаючи з 1980 року 90% популяції дельфінів в Індійському океані було знищено унаслідок промислового рибальства, передає Depo.Закарпаття з посиланням на Independent.

Вчені стверджуть, що причиною стількох смертей стали спеціальні сітки для ловлі тунця. Сітки підвішують на поверхні води довжиною до 30 км, а глибиною до 20 м. Такий метод ловлі є забороненим у відкритому морі.

Розміри сітки розраховані таким чином, що всередину проникати може тільки голова тунця: зябра риби потрапляють у сітку, коли та намагається виплутатися з пастки. На практиці у сітку потрапляють акули, черепахи, морські леви, кити й дельфіни.

Частіше жертвами сіток ставали саме дельфіни. Вчені зазначають, що з 1950 по 2018 роки було вбито 4,1 мільйона мілких китоподібних, у середньому їхня кількість складає 13% від 2018 року. Справжні цифри можуть бути значно більшими, припускають біологи.

Джерело: https://zak.depo.ua/ukr/zak/v-indiyskomu-okeani-znishcheno-90-populyatsii-delfiniv-202003091127776

NASA втратить зв’язок із легендарним апаратом, який у космосі понад 40 років

NASA приступило до модернізації 70-метрової антени системи Дальнього космічного зв’язку (DSN) в Канберрі – через це агентство 11 місяців (стільки триватиме ремонт) не зможе відправляти команди космічному апарату Voyager 2.

Як передає НАРОДНА ПРАВДА, про це з посиланням на NASA повідомляє Telegram-канал Rings & Moons.

oyager 2 рухається по траєкторії, спрямованої на південь по відношенню до площини екліптики. В силу географії, комплекс в Австралії — єдиний, здатний підтримувати контакт з апаратом.

Після початку модернізації 70-метрової антени, в розпорядженні NASA залишаться тільки 34-метрові антени. Вони в свою чергу зможуть приймати сигнал від Voyager 2, але їх потужності не вистачить, щоб відправляти йому команди. У разі надзвичайної події, інженери будуть сподіватися на ефективність бортової системи 43-річної давності, яка переведе апарат в безпечний режим, в якому він пробуде до відновлення контакту.

Нагадаємо, в 2019 році повідомлялося, що Voyager 2 покинув геліосферу — “захисний міхур з частинок і магнітних полів, створений Сонцем”. В NASA також повідомляли, що апарат увійшов в міжзоряний простір на відстані 18 мільярдів кілометрів від Землі, далеко за орбітою Плутона, ще 5 листопада 2018 року, але цілий рік знадобився на те, щоб зібрана інформація досягла Землі і була розшифрована фахівцями.

Міжзоряний простір, як і геліосфера, містить плазму, але більш холодну щільну, ніж у геліосфері, а також космічне випромінювання. Раніше за межі геліосфери виходив лише один космічний апарат Voyager 1, і дані з нього допомогли зрозуміти, що геліосфера захищає Землю від приблизно 70% міжзоряного радіації.

Джерело: https://narodna-pravda.ua/2020/03/05/nasa-vtratyt-zv-yazok-iz-legendarnym-aparatom-yakyj-u-kosmosi-ponad-40-rokiv/

Половина піщаних пляжів світу може зникнути

«Крім туризму, піщані пляжі часто ще є першою лінією захисту від прибережних штормів і повеней, і без них наслідки екстремальних погодних явищ, ймовірно, будуть руйнівними», – каже Міхаліс Вусдукас, провідний автор дослідження з Об’єднаного дослідницького центру Європейської комісії.

Згідно з результатами дослідження, Австралія постраждає найбльше. Протягом наступних 80 років буде змито майже 15 000 кілометрів берегової лінії континенту. В першу десятку країн, яких також стосуватиметься це явище, також входять Канада, Чилі, США, Мексика, Китай, Росія, Аргентина, Індія і Бразилія.

Піщані пляжі займають більше третини світової берегової лінії, часто в густонаселених районах. Але нове будівництво, підвищення рівня моря, штормові нагони від ураганів або тайфунів, а також зменшення відкладень в гребельних річках руйнують берегові лінії, загрожуючи інфраструктурам.

Щоб оцінити, наскільки швидко можуть зникнути пляжі, Вустукас і його колеги використали дані тисяч супутникових знімків, починаючи з 1984 року. Вони спрогнозували майбутню ерозію при двох сценаріях зміни клімату.

Найгірший сценарій, який отримав умовне позначення RCP8.5, передбачає, що викиди вуглецю продовжуватимуться, або що сама Земля почне підвищувати концентрацію парникових газів в атмосфері – наприклад, від вічної мерзлоти – незалежно від дій людини. Згідно з цим варіантом розвитку подій, до 2100 року світ втратить 49,5% своїх піщаних пляжів – майже 132 000 км берегової лінії. Навіть до середини століття втрати складуть більше 40 000 кілометрів.

Менш страшний сценарій, званий RCP4.5, може призвести до глобального потепління приблизно на три градуси Цельсія, що набагато більше, ніж межа, передбачена в Паризькій угоді 2015 року. Проте він призведе до того, що до 2100 року 95 000 км берегової лінії буде відрізано від піску, і велика частина цих руйнувань відбудеться в найближчі 30 років.

Варто зазначити, що науково-консультативна група ООН та Міжурядова група експертів зі зміни клімату, у своїй доповіді у вересні минулого року прогнозувала підвищення рівня моря на півметра до 2100 року за більш оптимістичним сценарієм і на 84 см по RCP8.5. Однак чимало вчених-кліматологів вважають, що ці оцінки занадто консервативні, і в рецензованих роботах пророкують, що рівень Світового океану підніметься не менше ніж на метр.

Джерело: https://www.poglyad.tv/cherez-zminu-klimatu-polovyna-pishhanyh-plyazhiv-svitu-mozhe-znyknuty-do-2100-roku/

До Землі наближається чотирикілометровий астероїд

Вчені NASA попереджають, що в квітні недалеко від Землі пролетить астероїд 52 768 (OR2 1998), розміри якого перевищують 4 км.

Астрономи побоюються, що падіння такого небесного тіла на нашу планету призведе до глобальної катастрофи, пише CNN.

NASA оцінює, що скеля рухається в нашому напрямку зі швидкістю близько 8,7 км на секунду (31 320 км / год). При такій швидкості астероїд наблизиться до Землі 29 квітня.

Згідно з даними Планетарного товариства, астероїд розміром більше 1 км достатньо великий, щоб загрожувати глобальними руйнуваннями. Планетарне товариство перераховує наступні дії: «Кратер в 10 км і більше: глобальне спустошення і можливий колапс цивілізації».

Доктор Брюс Беттс з міжнародної групи астрономів сказав: «Маленькі астероїди – кілька метрів – часто потрапляють і згоряють в атмосфері і наносять невеликий збиток. Астероїди розміром з Челябінський метеорит – близько 20 метрів в 2013 році – створюють ударні хвилі, які розбивають вікна і викликають травми. Розмір Тунгуського метеорита – близько 40 метрів – міг повністю зруйнувати місто або створити цунамі. Великі астероїди можуть викликати руйнування цілого регіону».

Вважається, що астероїд, який призвів до вимирання динозаврів, мав в поперечнику приблизно шість миль (10 км).

За оцінками NASA, астероїд 52 768 (OR2 1998) має розміри від 0,9 до 2,54 милі (1,5 і 4,1 км) в діаметрі. Астрономи класифікують цю скелю як «потенційно небезпечний» навколоземний об’єкт.

У найближчому майбутньому астероїд наблизиться до нашої планети на відстань приблизно в 0,04 205 астрономічних одиниці. Одна астрономічна одиниця – це середня відстань від нашої планети до Сонця – близько 149,6 млн км. Іншими словами, очікується, що космічна скеля пройде на відстані, яке приблизно в 16,36 рази більша, ніж відстань від Землі до Місяця.

Додамо, в 2020 році, як офіційно підрахували вчені, поруч із Землею пройдуть 93 астероїди, серед яких 13 визнані потенційно небезпечними.

Джерело: https://vgolos.com.ua/news/do-zemli-nablyzhayetsya-chotyrykilometrovyj-asteroyid_1183784.html

Українські науковці виявили в Антарктиді озеро під льодовиком

Невідоме раніше підльодовикове озеро виявили українські науковці Тарас Білий і Денис Пішняк біля станції “Академік Вернадський”. Про це 1 березня повідомляє пресслужба Національного антарктичного наукового центру.

Остаточно розміри озера встановити ще не вдалося, однак можна стверджувати, що воно є найприроднішим озером острова Галіндез, додали в науковому центрі.

“Звісно, його не варто порівнювати з велитенськими підльодовиковими озерами, що існують в Антарктиді. Але прикметно, що такий об’єкт існує на невеликому острові, який сягає всього пів кілометра в діаметрі”, – вважає завідувач відділу фізики атмосфери НАНЦ Денис Пішняк.

Науковець також розповів, чому озеро в умовах вічної мерзлоти льодовика виявилося не замерзлим.

“Розгадка полягає в тому, що за час, поки тала вода стікає зі скелі, вона нагрівається й накопичується в кам’яній кишені – улоговині озера, підтоплюючи льдовик знизу. Утворюється таке собі цілорічне сховище літнього сонячного тепла і прісної води в умовах вічної мерзлоти”, – пояснив Пішняк.

Максимальна глибина озера – 1,5 метра. Тому науковці вивчатимуть, чи є в озері рідкісні біологічні види. Водночас варто зауважити, що озеро (як і всі інші форми рельєфу острова) не є давнім із геологічної точки зору, тому не належить до тих об’єктів, де слід проводити палеодослідження.

Джерело: https://gordonua.com/ukr/news/worldnews/-ukrajinski-vcheni-v-antarktidi-znajshli-ranishe-nevidomu-ozero-pid-lodovikom-1489303.html