У мене був активний робочий день, багатий на зустрічі та справи, тому мав нагоду обійти пішки практично весь історичний центр Києва.
Із добрих новин.
Наш мандрівний філософ Григорій СКОВОРОДА знову серед мешканців Подолу та студентів Києво-Могилянської академії. Його нарешті випустили на свободу і відмили від багаторічної багнюки так званого захисного консервування. Принагідно подяка керівнику Подільського району Володимиру Наконечному та комунальникам за роботу
Нагадаю, що після нашої критики та наполегливих вимог міська влада «звільнила» від недолугих дощок, мішків з піском та багаторічного бруду також памʼятники княгині Ользі, Миколі Лисенку, Лесі Українці…
Із традиційно поганого.
Натомість батьки Української ідеї та державності Тарас Шевченко і Михайло Грушевський досі у багнюці від київської влади.
Щоб зрозуміти плачевний стан так званого консервування, варто оглянути памʼятник Михайлу Грушевському, 160-річницю якого нещодавно вшановувала наукова громадськість, а владці всіх рівнів, як завжди, проігнорували цей ювілей найвизначнішого історика України та керівника Центральної Ради УНР.
(Дивись мою світлину внизу).
Зрозуміло, що не у кращому стані й Тарас Шевченко, який, щоправда, «зміг просунути свою голову» із гори сміття навколо себе, яке втримують масивні конструкції. Парадоксальний, але сумний факт, що наш Шевченко, червоно-чорною ниткою творчості якого проходить боротьба українців за свої права та свободу проти московитів-росіян, з дурної голови влади Києва «ховається» 5-й рік від російських атак за тонами бруду та заростей.
Самоочевидно, що ДУХОВНІ ЛІДЕРИ українського народу мають надихати громаду в часи воєн та потрясінь, а не маскуватися за мішками з піском і дошками, які аж ніяк не врятують їх від нинішніх ракет та дронів російської орди вбивць і варварів.
Тож памʼятаємо нашу героїчну історію і те:
«…За що ж боролись ми з л@хами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??»
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»
