Археологи порівнюють київські підземелля з підземними містами Каппадокії та підкреслюють їхню виняткову історичну цінність
Ужовтні 2022 року на київському Подолі було знайдено групу печер, про існування яких раніше знали лише місцеві мешканці. Їх дослідження дозволило археологам дійти висновку, що це штучно створені підземелля, які належать до періоду Середньовіччя.
Архітектор Дмитро Горбатюк, який досліджує історію Києва, разом із командою вирішив перевірити давню сімейну легенду про печери під старою садибою на Вознесенському узвозі, 25. Після нетривалих пошуків вони натрапили на ледь помітний вхід, завалений цеглою, який вів у підземелля. Виявилося, що печера має довжину 38 метрів і не єдина на схилі – поруч знаходяться ще кілька входів у підземний комплекс.
Архітектура та особливості комплексу
Печерний комплекс складається з чотирьох окремих печер, розташованих на різних рівнях схилу Подолу. Найбільша печера має два виходи: один — на Вознесенський узвіз, інший — на вулицю Глибочицьку. Це свідчить про те, що підземелля могли використовувати як для прихованого переміщення, так і для захисту.
Всередині печер археологи виявили кілька кімнат і ніші, які, ймовірно, слугували для зберігання речей або організації побутових потреб. Особливу увагу привернули численні написи та графіті на стінах, виконані різними стилями та шрифтами. Ці написи датуються різними історичними періодами, що свідчить про тривале використання комплексу.
Археологічне дослідження та історичне значення
Археолог Тимур Бобровський, який безпосередньо займався дослідженням печер, наголосив, що подібних підземних споруд у Києві дуже мало, і вони мають виняткову цінність. За його словами, печери були створені як сховища для місцевих жителів у періоди військових загроз, особливо після монгольської навали XIII століття, коли Київ неодноразово зазнавав нападів.
Ці підземелля дуже нагадують підземні міста та сховища Каппадокії в Туреччині, які були побудовані для захисту від ворогів у середньовіччі. Відповідно, київські печери могли виконувати схожу функцію — забезпечувати безпечний прихисток під час воєн та заворушень.
Археологічні розкопки також показали, що поверхня над печерами містить культурний шар XII століття, що свідчить про давність поселення на цій ділянці. Водночас частина печер була укріплена цеглою вже у XIX столітті, що говорить про їхнє тривале використання і підтримку в належному стані.
Варто додати, що у березні 2023 року Вознесенський печерний комплекс офіційно внесли до Переліку об’єктів культурної спадщини міста Києва за видом “археологія”. Це відкриває нові можливості для їх збереження, дослідження та популяризації, що є надзвичайно важливим для збереження історичної пам’яті Києва.
Джерело: “Телеграф”
