Про креативних і хитрозроблених благодійників – віп-ЗАРОБІТЧАН, РЕЗИДЕНТІВ та ПОДВІЙНИХ громадян у владі України, або Коли їхній ДІМ за кордоном, а ПОСАДИ в Україні.
Музейники вже майже півроку бʼють в набат і чекають на адекватну реакцію чиновників щодо ситуації довкола посади директора ГОЛОВНОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ ДЕРЖАВИ.
Справа в тому, що де-юре директор Національного музею історії України Федір Андрощук вже кілька років перебуває у Швеції та у вересні 2024 року написав заяву на звільнення. Міністерство культури досі не звільнило цього директора і зрозуміло – не призначило нового. Але проблема не лише в цьому, біда в іншому – як зʼясувалося Федір Андрощук ще на момент призначення був громадянином Швеції. Ба більше він пояснює втечу з України дуже просто:
“Мій дім у Швеції…а посада директора в Україні – гуманітарна допомога”. Делікатно додам, що його гуманітарна допомога НЕДЕШЕВО коштувала бюджету України.
Ще один сумновідомий благодійник, що за президентства Зеленського встиг обійняти всі можливі й неможливі посади у владі та наглядових радах, Милованов у свій час чесно пояснив американським прикордонникам і українському толерантному народові, що його дім – США. Він там платить податки, робить пенсійні заощадження…, а на вторинному рівні – гуманітарно допомагає владі Україні, додам від себе, за чималі гроші платників податків України. Перелік тих, у кого ДІМ за кордоном в прямому і переносному значенні, а посади і зарплати в Україні можна наводити до вечора.
Згадую лишень про “берегиню поліції” Згуладзе, яка на час роботи в МВС отримала громадянство України, а після звільнення – відмовилася від нього і повернулася до сімʼї в Париж.
Що я хочу цим сказати?
Хочу ще раз підкреслити ШКІДЛИВІСТЬ ідеї залучення на посади у владу України МНОЖИННИХ ГРОМАДЯН і РЕЗИДЕНТІВ інших країн.
А ще більшим ЗЛОМ є спроба у неконституційний спосіб проштовхнути ідею узаконення ПОДВІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА у воюючій Україні.
