Григорій СКОВОРОДА як СВІДОК…у корупційній справі міністра національної єдності, віцепремʼєра ЧЕРНИШОВА?!
або якби ж ви ВЧИЛИ твори Григорія СКОВОРОДИ так, як треба!
“Не шукай щастя за морем, не проси його у людини, не мандруй планетами, не тягайся палацами, не плазуй земною кулею, не блукай Єрусалимами…
За золото можеш придбати село, річ важку, але обхідну, але щастя, як річ найнеобхідніша з необхідного, завжди і всюди дається дурно”.
Григорій СКОВОРОДА
У матеріалах щодо корупційної справи, в якій фігурує віцепремʼєр-міністр, міністр з повернення українців, точніше національної єдності Олексій Чернишов, йдеться про надання йому цінного видання “Собрание сочинений Сковороды, том первый” у формі неправомірної вигоди за сприяння у вирішенні питання.
Тут найцікавіше і найпарадоксальніше те, що наш наймудріший українець вчить нас, а особливо владців, СПОРІДНЕНІЙ ПРАЦІ, такій, що за природою, талантом і вихованням найбільш пасує людині. Бо “коли, за приказкою, мостишся на посаду, як коза на дах, для того, щоб через нього скочити на купу багатого МАРНОСЛАВСТВА, то видно як у дзеркалі, що ти не до посади старанний, а тому й не народжений”.
А особливо коли за патріотичними і пафосними заявами посадовців йдуть справи корупційні та непристойні, то знову на думці поради нашого любомудра:
“Кожна нешкідлива непристойність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь монахом, а лошак радником, то це не жарт, а ЛИХО”.
Переконаний, що у високопосадовця, який закликав українців любити свою батьківщину й повернутися в Україну, а у вільний від патріотичних заяв час допомагав здійснювати корупційні оборудки, не було часу прочитати твори Григорія Сковороди, які йому подарували.
Тож тут принагідно радив би нашим керманичам від Києва до маленьких сіл ознайомитися з настановами Григорія Савича та врешті-решт обрати свою любу СПОРІДНЕНУ професію. Бо ніколи не пізно зрозуміти, що “краще бути натуральним котом, ніж з ослячою природою левом”.
І важливо знати, що маємо фахові академічні збірки творів Григорія Сковороди, а не імперсько-радянські “собрания сочинений”. Бо після знищення російською ракетою Меморіального музею Григорія Сковороди в Сковородинівці, що на Харківщині, росіяни не мають морального права підходити ближче, як на гектар, до нашого Великого українця.
Тому раджу, і не лише Чернишову, користуватися, для прикладу, повною академічною збіркою творів Григорія Сковороди за редакцією Григорія Ушкалова, яку видав Олесандр Савчук. А кращого науково-популярного видання на сковородинівську тематику, як наш “Український щорічник. Григорій Сковорода” годі й шукати.
І завжди памʼятайте СКОВОРОДИНІВСЬКУ настанову:
“Коли любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом.
Тисяча для цього тобі БЛАГОСЛОВЕННИХ ремесел”.
