Паризька кліматична угода від 2015 року стала одним із найважливіших документів, які мали утримати людство від перевищення “критичної” межі глобального потепління в 1,5 градуса за Цельсієм. Однак нові дослідження свідчать, що, можливо, світ уже перейшов її.
Про це йдеться у двох незалежних дослідженнях оприлюднених європейськими та канадськими вченими у журналі Nature Climate Change. Там звернули увагу на те, що у 2024 році температура перевищувала цю позначку 12 місяців поспіль, що сталося вперше за всю історію спостереження.
Слід зазначити, що глобальні зміни клімату не вимірюються у короткостроковому проміжку часу, а побудови моделей зазвичай береться середнє значення протягом 20 років. Тому єдиний рік екстремальної спеки поки що не дає точної інформації про те, що людство вже перейшло небезпечну межу. Тим більше, що у 2023-2024 спостерігався період сильного Ель-Ніньйо.
У європейському дослідженні вчені розглянули історичні моделі зміни клімату та виявили, що коли середня температура Землі досягала певного порогу, наступний 20-річний період також досягав цього порога. Тобто якщо минулого року Земля досягла потепління на 1,5 градуса, то це ж швидше за все відбуватиметься і в наступні роки.
У канадському дослідженні була використана дещо інша методологія, проте висновки залишилися приблизно такими самими. Обидва дослідження кажуть, що якщо світ не піде на рішучі заходи щодо скорочення викидів вуглекислого газу вже зараз, то ми досягнемо температурного порога у будь-якому разі.
Вчені вважають, що світ ще може розвернути ситуацію шляхом скорочення викидів до нульового рівня, проте навіть у такому разі деякі природні процеси розігріватимуть планету протягом сотень років, хоча й не так швидко, як це робили люди. Щоб повернути процес назад, людство має навчитися поглинати з атмосфери більше вуглецю, ніж воно туди викидає. Технології, які б дозволяли це зробити вже існують, але вони дорогі, мають відносно малі масштаби та не завжди дають довгостроковий результат.
Тобто поки людству пропонується скорочувати викиди, адаптуватися до нових реалій і сподіватися, що цього вистачить, щоб протриматися до того, як світлі уми придумають якусь надійнішу технологію поглинання атмосферного вуглецю.
Джерело: “Телеграф”
