У Києві висадили Алею пам’яті дітей, життя яких забрав рак
У Парку партизанської слави зʼявилася Алея магнолій — місце памʼяті про дітей, життя яких забрав рак. Її створили родини, які пережили найважчу втрату, аби зберегти любов і спогади у живих деревах. Ініціатива є частиною програми фонду «Таблеточки» із підтримки родин, які втратили дитину через онкологічне захворювання.
У висадці взяли участь 16 родин-підопічних фонду «Таблеточки», що допомагає дітям та їхнім сімʼям на кожному етапі: від встановлення діагнозу та лікування до підтримки у разі втрати.
«Ми ще тільки вчимося жити без Макса. Але для мене неймовірно цінно, що про мого сина пам’ятають, бо він цього гідний: у свої сім років він показав нам величезний приклад сили і мужності. Тепер ми маємо місце, куди можна прийти, просто побути поруч, не шукаючи правильних слів. Тут тебе розуміють на рівні серця», — розповідає Наталя, мама Максима, за чиє життя родина боролась до травня цього року.
Для родин, які втратили дитину, ритуали пам’яті мають особливе значення. Вони допомагають прожити біль і вкорінити пам’ять про дитину у щось живе. Так, одна з мам не має можливості відвідати могилу сина, бо він похований на тимчасово окупованій території. Тепер вона нарешті має місце, де може побути з ним подумки — серед дерев, що символізують любов і продовження життя.
«Публічний простір часто не має місця для втрат. Алея робить кожне імʼя видимим і легітимним у міському ландшафті, — пояснює Наргіс Водуд, менеджерка програми ментального здоровʼя фонду „Таблеточки“. — У час війни та постійних втрат пам’ять стає громадянською практикою: ми буквально садимо й укорінюємо її. Алея нагадує про надію: цвіт повертатиметься щороку».
«Коли навесні дерева розквітають, це нагадує, що любов не зникає — вона просто набуває іншої форми. Дерево стає точкою повернення: можна приходити, спостерігати, як воно росте та змінюється разом із сезонами. Це своєрідне місце зустрічі з дитиною, якої вже немає. Сам процес посадки також має велику терапевтичну силу. Через дотик до землі та турботу про дерево батьки можуть висловити свою любов і біль. Крім того, це спільний досвід: вони садять поруч, підтримують одне одного та разом створюють щось живе», — додає Катерина Іванова, фахівчиня програми ментального здоровʼя фонду «Таблеточки».
Аби родини не залишились наодинці зі своїм горем і болем, фонд організовує групи підтримки в горюванні. Протягом 12 зустрічей у Києві, Львові чи онлайн досвідчені психологи допомагають батькам ділитися пережитим досвідом і поступово вчитися жити далі.
Джерело: «Вечірній Київ»