Таємнича коаліція, або Хто керує Україною?

Таємнича коаліція, або Хто керує Україною?

Як відомо, Україна є парламентсько-президентською республікою. Отож, інститут коаліції депутатських фракцій є ключовим інститутом влади, який ініціює важливі кадрові призначення, зокрема, визначає кандидатуру прем’єр-міністра, склад уряду, керівництво Верховної Ради. Окрім того, парламентська коаліція здійснює низку ключових управлінських функцій та парламентського контролю.

За таких обставин, якщо сказати популярно, то члени парламентської коаліції є тими людьми, що здійснюють колективне управління сучасною українською державою. З огляду на це, безперечно, надзвичайно важливо знати їхню стратегію діяльності і те, наскільки вони розуміють відповідальність, що стоїть перед ними.

А для пересічних громадян важливо бодай знати – хто ці 237 людей, яких очільники влади позиціонували як своєрідних «спартанців», що вдень і вночі б’ються за українську демократію, економіку та незалежність, а не за посади чи бюджетні кошти.

Проте досі журналісти і експерти не можуть отримати списку цих людей. Де-не-де просочується інформація про те, що до складу нової коаліції увійшли колишні очільники та партійці зі списку «Самопомочі», так звані представники «групи Коломойського» і низка інших «відомих» депутатів.

Але до цих пір, всупереч Конституції, суспільство не знає ні остаточної версії коаліційної угоди, ні програми її діяльності і, тим більше – її учасників.

Тож сподіваємось, що врешті-решт буде розсекречена найбільша таємниця сучасної політики і український народ дізнається прізвища 237 депутатів, що взяли на себе відповідальність за діяльність нового уряду і системи влади сьогодні.

Микола Томенко, доктор політичних наук

Джерело: Сайт М. Томенка

В країні, де є закони під Ярему, Луценка, Міклоша, закони для всіx не працюватимуть, – політолог

Внесення  змін до законодавства в інтересах однієї людини – це факт того, наскільки Україна  далека від європейських стандартів. Таку думку висловив політолог, один з лідерів громадського руху «Рідна країна» Олександр Федоренко, коментуючи акцію протесту під стінами Верховної Ради   проти можливого призначення Юрія Луценка генпрокурором.

«В Україні вже традиційно  під кожні нові вибори змінюється виборче  законодавство. Шкода, але ця негативна тенденція відтепер поширилася і щодо призначення генпрокурора: в Україні під кожного кандидата на посаду  «переписують» закон. У 2014 році  для Махніцького та Яреми змінили строки і досвід роботи в прокуратурі, у 2016 році є вирогідність підкорегувати  закон для Луценка, прибравши вимогу про обов’язкову юридичну освіту та стаж роботи», –  пояснює політолог.

Те, що відбувається в Україні,  коли заради певних кандидатур видаляють старі положення з закону й дописують нові, не тільки суперечить європейській законотворчій  практиці, але й ставить під сумнів проведення всіх реформ в державі. За словами Олександра Федоренка,  якщо в державі  є закони під Ярему, Луценка, Міклоша, пом’якшуючі норми закону під міністрів-іноземців, то  закони для  всього суспільства  не працюватимуть.

«Українці продовжуватимуть порушувати закон і нести хабарі до органів захисту й обвинувачення, бо не вбачають в діях уряду, Президента і Верховної Ради справедливого порядку. Відтак кожен розуміє –  сьогодні закон змінили під Іванова, завтра під Петрова, відповідальність за недореформування  ніхто не несе, в країні – безлад. Віра в ефективність роботи таких призначенців зводитиметься до нуля», – вважає політолог.

 Нагадаємо,   29 лютого Верховна Рада звільнила з посади генпрокурора В.Шокіна. Народний депутат  Ю.Луценко розглядається як можливий кандидат на посаду генерального прокурора. Проте,  очолити ГПУ він не може через  українське законодавство: відповідно до закону, генпрокурором може стати особа з юридичною освітою та досвідом роботи в прокуратурі.

 На минулому тижні до ВРУ внесли  законопроект  №4379,  в якому  пропонується встановити, що на посаду генпрокурора може претендувати кандидат, який має вищу освіту і стаж роботи в галузі права або досвід роботи в законодавчому та правоохоронному органі не менше 5 років. Наразі, даний законопроект вже відкликаний з ВРУ.

Сьогодні, 19 квітня, біля ВРУ тривала акція протесту  проти можливого призначення Юрія Луценка генпрокурором.

Микола Томенко: Нинішній владі залишилось заборонити ще й політичні анекдоти!

Так лідер громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко відреагував на ініціативу депутата від «Народного фронту» Сергія Пашинського про запровадження кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації (наклеп).

Микола Томенко нагадав, що цей закон усіляко намагалися провести в часи Кучми, а у часи Януковича таку законодавчу ініціативу намагався реалізувати у 2012 році депутат від Партії регіонів Віталій Журавський. Законопроект про наклеп, що був прийнятий тодішньою парламентською більшістю у першому читанні, викликав масове обурення журналістів та громадськості, і пізніше голосування за цей закон було скасоване постановою ВР. Крім того, прийняття проекту закону про наклеп спричинило негативну реакцію і серед міжнародних організацій: засудили ухвалення законопроекту у першому читанні ОБСЄ, Рада Європи, Єврокомісія, «Freedom House», Міжнародна і Європейська федерації журналістів та ін.

«І тепер раптом після Революції гідності одне з «облич нової влади» хоче карати за так званий наклеп!.. Я разом із журналістами не допустив цього в часи Кучми і в часи Януковича. Нині, виявляється, все «по-новому»: і Погоджувальну раду планують не транслювати в прямому ефірі, і за наклеп карати! До речі, враховуючи нинішню ситуацію з «чесністю» та «справедливістю» нашої судової системи можна лише уявити, як насправді працюватиме закон про наклеп! Залишається нинішній владі ще й політичні анекдоти заборонити!», – зауважив політик.

Джерело: Сайт М.Томенка

Пофігізм під час виборів породжує пофігізм тих, кого вибрали

Так  вважає один з лідерів громадського руху  “Рідна країна”,  політолог, голова ГО “Муніципальна ліга Києва” Олександр Федоренко. 

У своєму дописі на LB.ua він аналізує діяльність українськиx урядів за часи незалежності та їх вплив на розвиток України:

Наскільки правильним з точки зору політології та політекономіки є зміна уряду в країні кожні 1-2 роки? Чому сьогодні в Україні превалює система вибору не програм діяльності, а кандидатів зі «сформуємо програму потім»? Чи залежить фінансова стабільність та реформаторський потенціал нації від кількості міністрів і віце-прем’єр-міністрів, і наскільки європейським є склад уряду у 24+ особи ? Як змінюється соціальний рівень життя українців в залежності від приxоду до влади чергової регіональної команди?

Микола Томенко: «Двопакетна» оновлена влада свідчить про страх перед дочасними виборами

Про це лідер громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко сказав в ефірі обласного телебачення у Дніпропетровську, відповідаючи на запитання про принципи формування нового уряду.

«Це таємниця, бо цих принципів сьогодні не може назвати ніхто: відсутня програма діяльності нового уряду, і ніхто достеменно не знає, за якими саме критеріями підбиралися міністри, – зауважив М. Томенко. – Але якщо більш уважно придивитися на кадровий підбір, то стає зрозуміло, що в уряді будуть активно представлені найбільш вірні та довірені люди у делікатних фінансових питаннях не лише Порошенка, Яценюка, Гройсмана, але і цілої низки олігархів, які делегували своїх колишніх менеджерів чи піар-менеджерів на ключові посади».

«Враховуючи таке незбагненне поєднання людей, які прославилися тим, що «пиляли» бюджетні гроші на місцевому рівні, чи, скажімо, забезпечували комфортну діяльність українських олігархів, можна сказати, що такий уряд, де співіснуватимуть абсолютно непоєднувані ідеологічно та за місією люди, можна проголосувати лише так званим «пакетним голосуванням», – вважає Томенко.

На його думку, нове керівництво Верховної Ради і Уряду з п’ятьма віце-прем’єрами, проголосоване так званими «двома пакетами», це дійсно нове слово у формуванні державної влади. «Особливо пікантно це виглядає після масового «навчання» українських депутатів на чолі з В. Гройсманом у Європарламенті про те, як треба оптимізовувати, скорочувати та професійно підбирати кадри в парламенті і уряді», – зауважив політик.

Підсумовуючи, М. Томенко сказав, що всі розуміють, що і принцип такого «двопакетного» голосування, і характер створення нової коаліції та нового уряду свідчать про те, що вони є перехідними, тимчасовими та, по суті, рятівними від проведення дострокових виборів.

«Але, на жаль, вони точно не є рятівними для української економіки чи суспільства», – зазначив Микола Томенко.