Микола Томенко: Українській державності нині щонайменше 1 165 років: про засновника і першосвятителя Київської держави князя Аскольда

Микола Томенко: Українській державності нині щонайменше 1 165 років: про засновника і першосвятителя Київської держави князя Аскольда

Перша згадка про могутню КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВУ міститься у “Брюсельській хроніці”, опублікованій в 1894 році бельгійським археологом та істориком Францом Кюмоном. В ній зокрема, читаємо, що надвечір 18 червня 860 року біля 200 руських суден, на яких було за різними даними від 5 до 8 тисяч осіб, на чолі з князем Аскольдом прийшли з Києва до берегів Босфора. Про цю подію наш визначний історик Михайло Грушевський писав так:

“Похід стався літом 860 р.; в недавно віднайденій візантійській хроніці він датований 18 червня. Русь встигла пограбувати околиці Царгорода, зруйнувала передмістя і нагнала великого страху на саме місто…”

Значення подій 860 року підкреслює ще один знаний історик Михайло Брайчевський, який твердить, що офіційно першим прийняв християнство та хрестив Русь саме Аскольд того-таки 860 року. Він переконує, що похід київського князя Аскольда 860 року є своєрідним “тріумфом Русі”, бо Візантія, уклавши мирний договір, відтоді мусила рахуватися з молодою Київською державою. Тож навернення Русі до християнства відбулося задовго до князя Володимира, а в 988 році воно отримало статус державної релігії.

Літописець Нестор також уважає, що експедиція Аскольда до Царгорода є початком давньоукраїнської історії:

“Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо”.

Нагадаю також, що Помісний собор Украінської православної церкви Київського патріархату 27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Руси~України канонізував і приєднав до лику святих князя Аскольда-Миколая як благовірного князя та мученика. Більш за те, проголосив його Першомучеником.

Саме тому є всі підстави вважати, що князь Аскольд був засновником та першосвятителем Київської держави, яка започаткувала історію державотворення України. А відтак перша згадка про неї щодо подій 18 червня 860 року і узаконює нинішній вік України в, щонайменше, 1 165 років.

З огляду на це, варто й дату початку історії нашої державності офіційно визначати 860, а не 988 роком.

Памʼятаємо нашу історію!

П.С.

Детальніше про історію створення Київської держави та князя Аскольда в моїй книзі “Абетка громадянина України”.

 

Американські науковці першими у світі перетворили вуглекислий газ на паливо

Науковці з Брукхейвенської національної лабораторії розробили спосіб перетворення вуглекислого газу (CO₂) у форміат — корисну хімічну речовину, що застосовується у виробництві пального, медикаментів і антисептиків. Цей процес працює завдяки каталізатору на основі рутенію, який активується світлом. Каталізатор сприяє перенесенню електронів і протонів, що дозволяє ефективно перетворювати CO₂ на форміат.

Метод був натхненний фотосинтезом — природним процесом, під час якого рослини перетворюють CO₂ в енергію. Вчені вирішили уникнути побічних реакцій, притаманних традиційним каталізаторам, де CO₂ взаємодіє безпосередньо з металом. Замість цього вони оточили метал лігандами — спеціальними хімічними групами, які проводять основну реакцію, залишаючи метал у стабільному стані.

Цей підхід дозволив отримувати виключно форміат, не утворюючи побічних продуктів на кшталт водню чи чадного газу. Окрім рутенію, вчені вже випробували дешевше залізо — з подібним успіхом. Таким чином, відкриття може стати основою для створення екологічно безпечних технологій з переробки вуглекислого газу у корисні речовини.

Джерело: No worries!

Медичні вантажі для лікарень Харківщини, Вінниччини та Києва передали БФ молодіжної ініціативи «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк

Команда Благодійного фонду молодіжної ініціативи «Надія» передала медичні вантажі до 12 лікарень у трьох регіонах України — на Харківщині, у Вінницькій області та в Києві. Ініціаторами гуманітарної місії стали співзасновниця фонду Віта Присяжнюк та Валерій Дубіль, голова наглядової ради фонду, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань здоров’я нації.

«Наші лікарі не повинні думати, де знайти чистий халат чи рукавички. Їхнє завдання — рятувати життя. Все інше ми маємо закривати в тилу. Саме тому ми швидко реагуємо на запити і привозимо те, що справді потрібно», — зазначає Віта Присяжнюк.

Медичні вантажі сформовано відповідно до реальних запитів лікарень — з урахуванням їхніх навантажень, профілю і нагальних потреб. Благодійники доставили у лікарні операційні набори, хірургічні та витратні матеріали, інструменти, халати, перев’язувальні засоби та обладнання для щоденної роботи з пораненими і важкими пацієнтами.

Це допомога, що дозволяє лікарям не витрачати сили на пошуки найнеобхіднішого, а зосередитись на головному — лікуванні.

Цю місію вдалося реалізувати завдяки об’єднанню зусиль із партнерами: Благодійним фондом Дениса Парамонова, фондом Eltech Trust, Асоціацією взаємодопомоги Amar Ucraïna та Inca Mallorca Solidaria, Fundación Europeos con Ucrania, Revival Foundation DC, Lifeable, Art of Saving Lives.

Знахідка на Ітаці підтвердила міф про Одіссея

На грецькому острові Ітака археологи натрапили на надзвичайно цінну знахідку — залишки давнього храму, який, імовірно, був присвячений легендарному герою Гомерової епопеї — Одіссею. За словами науковців з Університету Яніни, святиня могла бути частиною стародавнього культового комплексу, що існував ще задовго до нашої ери. Це відкриття може дати новий поштовх дослідженням міфологічної постаті, яка досі викликає суперечки серед істориків і філологів.

Про це повідомляють Новини Планети з посиланням на Arkeonews.

Розкопки велися на місці, яке дослідники називають “Школою Гомера”. Цей культовий об’єкт було відкрито ще в XIX столітті, однак лише останніми роками вдалося повністю оцінити його історичну вагу. Комплекс розташований біля скелястого виступу і включає дві тераси, оброблені вручну, які з’єднані кам’яними сходами. Нещодавно виявлені крем’яні знаряддя та уламки кераміки свідчать, що споруда може бути старішою, ніж припускали раніше — вона, ймовірно, походить із кінця V – початку IV тисячоліття до нашої ери.

Однією з найвражаючих знахідок став храм, в якому археологи виявили написи епохи пізньої елліністичної доби з іменем Одіссея, вказаним у двох відмінках. Це дало підставу вченим припустити, що на Ітаці існував культ героя, який вшановували у вигляді ритуальних обрядів. Цей факт підтверджує теорію про глибоку повагу мешканців регіону до образу царя, що пережив Троянську війну та повернувся додому після довгих мандрів.

Крім написів, під час розкопок знайдено мініатюрний бронзовий бюст, що зображує Одіссея, а також велику кількість ритуальних предметів: фрагменти глиняних підношень, ткацькі гирі, прикраси з золота й бронзи. Ці артефакти свідчать про те, що храм відвідували численні прочани, які приносили дари на честь героя. Більше ніж сто монет, викарбуваних у різних грецьких полісах, підтверджують, що місце мало міжрегіональне значення.

Особливу увагу дослідники звернули на напис, знайдений ще у 1930-х роках у печері Поліс-Бей, який свідчив: “Дякую тобі, Одіссею”. Нова знахідка підсилює гіпотезу, що цей напис не був поодиноким проявом шани, а частиною ширшого культу поклоніння, який міг існувати тисячоліттями.

Сьогодні відкриття на Ітаці сприймається як одне з найбільш переконливих свідчень того, що Одіссей, навіть якщо й був міфологічним персонажем, мав реальне значення для стародавніх мешканців регіону. Археологи сподіваються, що подальші розкопки дозволять краще зрозуміти, яким був побут і вірування людей, які вважали героя Троянської війни своїм духовним покровителем.

 

Історія злочинів, варварства і мародерства московитів-росіян проти України: з нагоди 250-роковин руйнування Запорізької Січі

250 років тому, 16 червня 1775 року, за наказом Катерини II було зруйновано Запорізьку Січ, а 14 серпня цього ж року було видано Маніфест “Об истреблении Запорожской Сечи”.

Ця  сумна і трагічна історія не лише типова для українсько-російських відносин, але й дуже повчальна. Отож, все по порядку.

Як відомо, Російська імперія всіляко прагнула залучити мужнє і героїчне козацтво на свій бік у часи російсько-турецьких воєн. Так,  для прикладу, напередодні чергових військових дій проти Туреччини у 1769 році Катерина II пише Кошовому отаману Петрові Калнишевському:

“Ми почитаємо (запорожців)…і при першій нагоді Височайшу нашу милость всьому нашому вірному Війську Запорожському Низовому вчинемо”.

За час успішних військових дій запорожців у 1771 році було підкорено весь Крим, а протягом 1772-73 років козаки переможно воюють на Дніпрі та Дунаї. Катерина II знову нахвалює Військо Запорозьке, а Потьомкін називав Калнишевського батьком і просив записати себе козаком до Кущевського куреня. Щирі й довірливі козаки записали Потьомкіна в січовики й дали прізвисько – Грицько Нечоса за пишний парик на голові.

Після важких і кровопролитних боїв Російська імперія підписала з Туреччиною Кучук-Кайнарджийський мир 1774 року, за яким козацтво лишилося частини своїх земель та однієї паланки, які відійшли відповідно Кримському ханству та Росії.

А вже в 1775 році російська імператриця  видала наказ зруйнувати Січ та ліквідувати військо Запорозьке назавжди.

Отож, щоб підкорити Січ під орудою Текелія було зібрано більш як 70 тисяч російського війська  і ще не менш як 20 тисяч направлено на лівобережні козацькі паланки. Як діяти за таких обставин – думки на Січі розділилися: більшість була за те, щоб захищати свою волю і Січ; меншість на чолі з Калнишевським  – за те, щоб домовлятися з росіянами. Однак попри застереження меншості січовиків про те, що “у нас є батьки і діти, м@скаль їх виріже”, більшість після промови архімандрита Володимира, який теж закликав не проливати братської крові, вирішила не чинити спротиву. Калнишевський з хлібом-сіллю пішов на зустріч московського війська, які нещадно були союзниками козаків.

А московити у відповідь – зруйнували Січ, пограбували і забрали всі церковні святині, цінності та архіви, а Калнишевського у кайданах відправили в Москву.

Щоправда, частина козаків, які відмовилася здаватися, рушила на Дунай.

14 серпня 1775 року Катерина II оголошує Маніфест “Об истреблении Запорожской Сечи”, за яким навіть слова “запорізькі козаки” не повинно вживатися і згадуватися. Останнього Кошового отамана Петра Калнишевського вислано в Соловецький монастир, де його у вологому та холодному льоху протримали…25 років.

Після помилування 1801 року, від залишився у Соловках та проживав ще 3 роки і помер, за описами істориків, до 113 років.

Ось така повчальна історія СПІВПРАЦІ та ДОМОВЛЕНОСТЕЙ з російською ордою, яка постійно повторюється і, на жаль, нічому не вчить українців. Доведено Іловайською трагедією 2014 року.

Вивчаємо нашу історію!

Не повторюємо історичних помилок минулого!

П.С. І, насамкінець, трішки позитиву.

Я пишаюся тим, що був одним з ініціаторів та активним співучасником відродження історико-культурного комплексу “Запорізька Січ” на території Національного заповідника “Хортиця”. Нині це місце, де всі відвідувачі мають можливість відчути дух козацтва, ознайомитися з його історією та традиціями й надихнутися героїчною спадщиною минулого.