У Києві продають почесні титули, що вживалися до вищих службових осіб у Козацькій державі. За трохи менше, ніж 2 тис грн., можна стати Вельможним паном Писарем, Осавулою чи навіть Паном Бунчужним – це виборна особа, що відповідала за зберігання й захист бунчуків – символів гетьманської влади. Щоправда, попри усі спроби закамуфлювати себе під “культурну дипломатію”, продавці титулів є звичайними комбінаторами, що розраховують на довірливість та марнославство – бо замість документів, бодай якось завірених сучасним козацтвом (а нині в Україні є багато відповідних організацій), продають лише клаптики картону з пафосними написами.
Рекламу “Kozaks Embassy”, або компанії, де можна швидко й “не за усі гроші світу” замовити собі козацький титул, зараз активно крутить Facebook. У компанії називають себе “унікальним брендом” та “живою платформою культурної дипломатії”, мета якої – “поширювати знання про славетну історію”, традиції, цінності тощо.
“Особливий спосіб долучитися до нашої місії та поширити козацьку спадщину серед українців – це почесне набуття козацького аристократичного титулу. Це не лише символічне єднання зі славетним минулим, а й ваш вагомий внесок у добрі справи та зміцнення культурних мостів між українцями всього світу”, – припрошують автори сайту.
Власне, на самому сайті одразу вигулькує й головна мета його існування – продаж “почесних титулів”, що вживалися до вищих службових осіб у Козацькій державі. На усі – одна ціна, 1950 грн. І кожен зможе обрати собі “свій”, під власні марнославні уявлення про свою персону: є й Вельможний Пан Бунчужний (захищав і зберігав бунчуки – символи влади гетьмана), і Вельможний пан Гармаш (середньовічний артилерист), і Курінний Отаман, і Осавул, і Писар, і навіть Суддя.
Причому, немає жодної статевої дискримінації – купити титул можна й для Вельножної Пані Курінної Отаманки, і для Пані Писарки (щоправда, без фемінітивів – у часи середньовіччя сучасні витребеньки були б витрактувані, як “від лукавого”). Жартуємо, але фемінітивів дійсно немає.
Цікаво, хто ж є продавцем: у “підвалі” сайту маленькими літерами вказано, що усю діяльність з продажу “бундючних” державних титулів веде ФОП з містечка Кам’янки Черкаської області Сергій Макогоненко. Підписуючи контракт із ним, користувачі сайту водночас надають згоду й на обробку персональних даних, втім, це є звичною практикою у таких випадках.
Що ж купує майбутній Вельможний Пан Писар чи Бунчужний, підписуючи договір? Власне, з самого сайту випливає, що на додачу до +100 до “відчуття самоповаги” він отримає ще листок картону із печаткою, де буде зазначено, що ім’ярек є “саме тим, за кого себе видає”, і де буде зазначено, як правильно звертатися до Його Світлості. А відтак, жодних “благословень” від сучасних козацьких організацій, що вважають себе спадкоємцями давніх традицій, не буде. А роздрукувати аналогічний диплом собі чи знайомим можна й удома, на принтері.
А от цільовою аудиторією є якраз ті, хто підшуковує подарунки для друзів чи знайомих. У розділі “блог” можна знайти чимало рекламних статей про те, який подарунок зробити куму, хрещеному чи дідусеві із зазначенням порад і рекомендацій щодо титулів. Втім, відповідь на питання про те, чи будуть такі “дипломи” справжніми, зрозуміла: ні, у жодному разі.
Джерело: “Інформатор Київ”
