Яке твоє майбутнє, Києве мій?

Жахливі затори, забиті машинами пішохідні частини і подвір’я будинків і непристосованість транспортного сполучення до сучасних потреб. Підземні комунікації, які не ремонтуються десятиліттями і сьогодні ледь витримують навантаження через постійне збільшення кількості новобудов та їх приєднання. Знущання над історичною частиною міста недолугими архітекторами та безпринципними забудовниками.

Все це – наш Київ. І перераховані проблеми  то є краплина серед інших проблем, які можна перелічувати й перелічувати.

Який вихід з даної ситуації?  Аналізуючи пропозиції фахівців, слід зазначити на існуванні трьох основних варіантів: перший – це позиція «нічого радикально не змінювати, поліпшувати те, що маємо»; другий – винесення адміністративних будівель центральних органів влади, що розміщені  переважно  у центрі столиці до передмістя; третій – перенесення столиці до іншого міста або побудова нового міста.

Перший варіант по суті представлений документом під назвою «Проект Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року».  На жаль не всі знають що рішення про його розробку було прийнято Київрадою ще у 2009 році, а  затверджено  – у 2011 р. Згодом було вирішено створити нову редакцію Проекту, обговорення якої завершилось 30 листопада 2016 року.

Відтак, поки планували та обмірковували до 2025-го залишилася половина терміну, що передбачався на розвиток у 2009-му. Тим більше Проект Стратегії   наповнений побажаннями авторів, а не зазначенням конкретних дій. Його можна сміливо порівняти з «Планами п’ятирічок» часів СРСР,  зазначаючи на відірваності даного документу від  реалій.

На мій погляд основні проблеми міста він не вирішує. Наприклад,  яким чином   вирішиться питання «зручного транспортного сполучення», якщо величезну кількість київських вулиць, особливо в центрі, розширити географічно неможливо.

Також суттєвий момент – статус міста. Можна складати будь-які стратегії розвитку, але поки що в плані самоврядування у Києва менше прав, ніж у будь-якого обласного центру (із всіма витікаючими наслідками).

Другий варіант – винесення адміністративних будівель за межі міста. Які плюси у цього варіанту?

• Київ залишає собі статус столиці України;
• звільняються тисячі квадратних метрів будівель у центрі міста;
• зменшиться кількість заторів і «тягнучок» у місті.

Проте виникає питання: якщо доведеться будувати нові адміністративні будівлі для центральних органів влади, чи не легше просто побудувати нову столицю?

Нарешті, третій варіант – перенесення столиці в інше місце. Він привабливий тим, що дозволить побудувати сучасне місто-столицю з «чистого листа».

Що це принесе Києву? Звільнення величезної кількості будівель, особливо адміністративних. Зменшення інтенсивності автомобільного  руху, включно з поліпшенням екологічної ситуації. Повернення повноцінних функцій самоврядування.  Київ же залишиться культурним центром України і матиме змогу більш інтенсивно розвивати туристичну галузь.

На мій погляд за такого сценарію Україна отримає столицю, яку можна буде з повним правом назвати «містом майбутнього». А це впровадження найсучасніших інформаційних технологій в управлінні та побуті, поява європейських комунікацій, транспортного сполучення, нових і перспективних альтернативних джерел енергії (геотермальне, сонячне тощо), залучення інвестицій, створення нових робочих місць.

Підготовку реалізації проекту зі створення нової столиці можна почати з широкого громадського обговорення із залученням до нього провідних українських та світових фахівців.    Не слід вважати ідею «міста майбутнього» утопічною фантазією. Перегляньте  10 унікальних проектів: деякі з перелічених  вже успішно реалізовані в життя.

Павло Аніськович, Голова Шевченківського осередку у м.Києві політичної партії “Громадський рух Миколи Томенка “Рідна країна”