Вчені встановили, чому людям подобаються антигерої
Недавнє дослідження вчених дало їм уявлення про те, чому деякі люди зачаровуються морально неоднозначними вигаданими персонажами, такими як антигерої і лиходії, пише Успіх in UA.
Дослідження виявило зв’язок між захопленням цими персонажами і рисами особистості, віднесеними до Темної тетради — макіавеллізмом, нарцисизмом, психопатією і повсякденним садизмом. Ці риси, мабуть, впливають на те, як люди ставляться до цінностей, мотивів і складнощів, зображуваних такими персонажами, повідомляє focus.ua.
Вигадані персонажі, як-от герої, антигерої та лиходії, домінують в оповіданнях популярних ЗМІ, приваблюючи аудиторію своєю унікальною мораллю. На думку керівника дослідження Еліотт К. Дойл, кандидата наук з Орегонського університету, привабливість цих персонажів може бути зумовлена глибшим психологічним зв’язком. Дойл звернула увагу на мінливість уподобань залежно від індивідуальних поглядів і нюансів моральних норм у різних культурах.
Попередні дослідження більш вузько фокусувалися на типах персонажів, часто виключаючи такі риси, як повсякденний садизм, які враховуються в цій роботі. У дослідженні було проаналізовано дані 473 студентів, переважно жінок, середній вік яких становив 19,78 років. Учасники оцінювали своє захоплення і сприйняту схожість із 25 відомими вигаданими персонажами, починаючи з діснеївської Мулан і закінчуючи Гарлі Квінн із DC Comics.
Дослідники також представили архетипічні описи героїв, антигероїв і лиходіїв, позбавлені конкретного оповідного контексту. Такий подвійний підхід дав змогу виявити, як риси особистості поєднуються з архетипами персонажів незалежно від знайомства з ними. Основні результати дослідження засвідчили, що психопатія і повсякденний садизм найсильніше корелюють із захопленням антигероями — персонажами, які стирають межі між чеснотою і пороком. Лиходії, хоча й приваблювали людей із високими показниками цих рис, демонстрували слабші асоціації, особливо з макіавеллізмом, імовірно, через їхню явну злість і меншу кількість спокутних якостей.
Герої, навпаки, викликали загальне захоплення, але меншою мірою ставилися до людей з антагоністичними рисами характеру. Винятком став нарцисизм, який слабко корелював із відчуттям схожості з героїчними постатями, що, можливо, відображає захоплення лідерством і визнанням. Хоча дослідження підкреслює психологічні чинники, що впливають на захоплення персонажами, Дойл застерігає від надмірної інтерпретації його результатів. Перевага лиходіїв не рівнозначна володінню антагоністичними рисами, і такі риси не передбачають лиходійську поведінку в реальному житті, зазначає вона.
Майбутні дослідження можуть вивчити інші чинники, такі як загальний досвід маргіналізації, які можуть знайти відгук у глядачів і посилити їхню симпатію до морально складних персонажів. Ширші тенденції показують, як архетипи персонажів впливають на залученість аудиторії. Наприклад, лиходії часто створюються для того, щоб спровокувати самоаналіз щодо суспільних норм, а антигерої кидають виклик традиційним моральним засадам. Така динаміка робить їх ключовими в оповіданні, сприяючи тонкому сприйняттю відтінків сірого в людській поведінці.