У Києві відкрилася виставка, присвячена автору обробки “Щедрика”
Виставка, присвячена Миколі Леонтовичу, який подарував світові найпопулярнішу мелодію Різдва, відкрилась у понеділок у Національному музеї історії України.Вперше у Києві експонуються речі, які належали композиторові, зі збірок Покровського історичного та Тульчинського краєзнавчого музеїв, повідомила на відкритті генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська.
“Ця виставка є цікавою, знаковою і багато в чому є відкриттям”, – підкреслила вона.
Сосновська нагадала, що українська народна пісня “Щедрик” у неперевершеній обробці Леонтовича набула звучання, яке підкорило увесь світ. В англомовній версії відомий як “Carol of the Bells”, “Щедрик” давно став символом різдвяних і новорічних свят.
Як розповіла музикознавець, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського НАНУ Валентина Кузик, “Щедрик” – це і щедрівка, і колядка. У виконанні хору Кошиця він спочатку завоював усю Європу, де його текст намагалися перекласти, але людям було незрозуміло, причому тут “ластівочка”.
“Тільки тим, хто знав нашу прадавню історію і звичаї, було відомо, що Новий рік у протослов’ян розпочинався із середини березня, коли прилітають перші ластівки. І тоді співали щедрівки… І потім це плинно перейшло у християнський звичай. А в 1916 році хотіли зробити по тексту колядку. І тому в повному виданні творів Леонтовича є два “Щедрики”: один – щедрівка, а другий – “Ой на річці, на Ордані” – вже колядка”, – зазначила музикознавець.
За її словами, тільки наприкінці 1980-их років знайшли і поновили ці тексти. А от світом поширився текст, який народився в Америці, у Нью-Йорку. 1936 року він був створений і опублікований хормейстером, музикантом Пітером Вільховським.
“Щоб передати відчуття свята, він узяв найсуттєвіші прикмети християнського Різдва – дзвіночки, олені, сніг. І з’явилась колядка дзвонів – “Carol of the Bells”. На сьогодні ми маємо близько 300 різних версій, але не тієї маленької щедрівки, яку, можливо, і сам Леонтович співав дитинкою, випрошуючи цукерочки, а тієї, яку він опрацював. Саме опрацювання Леонтовича, вигранене рукою майстра, стало діамантом, який засяяв на весь світ. Він працював над ним 6 років. І те, що він зробив, то чуло із чудес”, – наголосила Кузик.
Як зазначила куратор виставки, заввідділу рекламно-виставкової роботи НМІУ Оксана Тараненко, в експозиції – оригінальні експонати, які мають безпосередній стосунок до постаті Миколи Леонтовича. Це, зокрема, дорожня валіза – скринька, з якою він ходив у фольклористичні експозиції по Східному Поділлю і в якій, імовірно, був запис “Щедрика”; перше видання “Щедрика”; шахова дошка Леонтовича; ікона, що належала його родині. Виставку прикрашають витончені витинанки майстрині Дарини Альошкіної на теми Леонтовича.
На відкритті експозиції “Щедрик” пролунав у виконанні Народної хорової капели “Дніпро” та в сучасному прочитанні гурту “Шпилясті кобзарі”.