Таємниця Мамай-Гори: головне археологічне відкриття року змінює погляд на скіфів

Амфора, аналоги якої важко знайти, пишно оздоблений акінак, прикраси – археологи представили знахідки, що претендують стати головним археологічним відкриттям року в Україні. Це результат роботи експедиції, яка працювала на могильнику Мамай-гора. В ній брали участь студенти та викладачі історичного факультету Запорізького національного університету, школярі та волонтери. Що вдалося виявити археологам і які нові сторінки вітчизняної історії відкривають ці знахідки, Радіо Свобода розповів керівник експедиції Геннадій Тощев.

– Фактично ми працюємо вже 32-й рік на Мамай-горі – з 1988 року тут ведуться рятівні розкопки. Кожен рік Мамай-гора дає нам які-небудь сюрпризи. Не був випадковістю і цей рік.

Як і позаминулого року, так і цього року ми мали можливість під час розкопок використовувати важку техніку – те, без чого ми були, починаючи з 94-го року. Тоді всі роботи велися практично вручну. Що таке вручну, гадаю, і самі знаєте? Бери лопату – бери більше, кидай далі.

Цього літа ми вели роботи на західній ділянці Мамай-гори, керувала ними Світлана Андрух. Завдяки її спостережливості був виявлений невеличкий курганчик. Фактично це не курганчик, а пляма, яка тільки кольором відрізнялася від довколишньої поверхні. Там було виявлено два поховання і рів, який їх оточував.

У рові – який виявився кордоном між світом живих та мертвих – були знайдені залишки тризни. Це уламки кісток тварин, яких їли під час поминок. А в центрі рову було два поховання. Одне було велике – 2 на 2,5 з лишком метрів, пограбоване вщент вже в давнину. Знайшли лише вістря стріли з бронзи.

Друге, яке було поруч – ми його називаємо «супровідне» – залишилося із якихось причин поза межами уваги грабіжників. Вони, найімовірніше, навіть і не підозрювали про його наявність.

Як встановили вже антропологи, у цьому похованні був похований юнак 18–20 років. Можливо, це був зброєносець, якого і поховали разом з людиною, що мала високий соціальний статус.

Поховання супроводжувалося значною кількістю інвентарю. Перш за все, це військове обладнання – акінак (короткий меч скіфів – ред.) пишно оздоблений, набір стріл з бронзи і кістки, бойова сокира, оздоблений ніж з кістяним руків’ям, точильний брусок поруч з вістрями стріл. Також були псалії – частини кінської вуздечки.

Були ц прикраси, як це не дивно: ліворуч і праворуч від черепа лежали підвіски й намистинки.

І що дивно – була зроблена начебто ніша, в яку була поставлена амфора. Ось ця амфора є найбільшою загадкою і ставить багато питань перед дослідниками, зокрема керамологами, тими, хто вивчає античну кераміку. Вона сіроглиняна, має пласке дно і, виходячи з аналогів, які ми шукаємо, може датуватися десь серединою VI – другою половиною VI сторіччя до н.е.

А справа в тому, що значна частина усіх скіфських поховань на Мамай-горі, а їх там понад 390, датується переважно IV сторіччям до н.е.

Це час кургану Солохи, це час кургану ЧортомликТовстої могили й інших (найбільш відомі кургани, в яких знайдено поховання царських скіфів, що супроводжувалися багатим інвентарем – ред.).

Така знахідка дає нам можливість опустити нижню межу освоєння цієї території скіфами до VI сторіччя до н.е. І це головне, що дає нам цей поховальний комплекс.

– Чи є аналоги, подібні до знайденого?

– Ми підшукаємо аналоги для кожної речі. Поки що найбільшу загадку дає нам ця амфора. Ми зв’язалися вже з колегами з різних країн, і вони також деякою мірою у ступорі, бо хронологічні межі амфори коливаються.

А сіроглиняних амфор, на відміну від амфор червоного кольору чи оранжевого, які ви бачили, дуже і дуже обмаль. Тут ще величезна робота попереду для вивчення амфори та інших знахідок.

– Фактично вона дає можливість переглянути наявні уявлення про скіфів?

– Хронологічні межі (їхнього проживання на території України – ред.), і зробити висновки відносно часу проникнення скіфів на територію Нижнього Подніпров’я.

– Чи знаходили раніше схожі пишно оздоблені поховання скіфів тут?

– Звичайно, ми не будемо порівнювати з такими курганами всесвітньо відомими, як Солоха, Чоротомлик. Справа в тому, що більшість поховань (скіфів – ред.) V–VI століть до н.е. пограбовані або досліджувались у ті часи, коли фіксація була не на належному рівні. І тому кожна така знахідка дає чудову можливість для уточнення й виявлення нових нюансів з життя скіфів.

– Що це за місце, де було зроблено знахідки? В чому особливість Мамай-гори?

– Унікальність Мамай-гори в тому, що це височина, що домінує над довколишньою місцевістю. У свій час вона також домінувала над Великим Лугом, а зараз над Каховським водосховищем. Воно, як і інші – Київське, Кременчуцьке – ще не встоялось у своїх берегах. Як наслідок, руйнується берегова смуга, знищується все, що там є, починаючи від пам’яток археології і закінчуючи сучасним селами. Питання про укріплення берега не стояло і не стоїть, бо це величезні кошти.

Починаючи з доби неоліту, ця височина, Мамай-гора, була місцем для поховання. Перші поховання, найбільш ранні, належать до доби неоліту, до VI тисячоліття до н.е. Пізніше тут з’являються інші кочові племена, поховальний обряд, яких пов’язується вже з курганом, і з доби енеоліту починають рости насипи різних розмірів.

Тут представлені пам’ятки різних археологічних культур – усіх кочових племен, які походили через цю територію Північного Причорномор’я.

Племена енеоліту, епохи бронзи – ямної культури, катакомбної, бабинської, зрубної культури, пізніше – новочеркаського типу, який ми пов’язуємо з кіммерійцями.

Різкий бурхливий ріст кількості поховань відбувається під час перебування тут скіфів – більш ніж 390 скіфських поховань, що робить скіфський могильник Мамай-Гора найбільшим у степовому Причорномор’ї від Дунаю й до Дону безпосередньо. В цьому вже унікальність пам’ятки. Пізніше на цьому місці роблять свої поховання сармати, половці, постполовці, ногайці.

З одного боку, Мамай-гора є найбільшим поховальним комплексом, тут представлені племена, які проходили або проживали на цій території. Таким чином, ми маємо можливість побудувати вертикальну хронологічну колонку. Це відкриває нові можливості для з’ясування всіх нюансів життя народів, що тут жили. Перш за все, поховального обряду, господарчої діяльності, культурної діяльності, їхніх ідеологічних уявлень тощо.

– Скільки часу ховали на цій території?

– На Мамай-Горі безпосередньо ховали упродовж 7 тисяч років.

– Чи існують аналоги Мамай-горі, схожі пам’ятки в Україні чи в інших країнах?

– Такою пам’яткою, я знаю, є величезний могильник Картал (на території Одеської області – ред.) на Дунаї, який досліджує Одеський археологічний музей на чолі з Ігорем Вікторовичем Бруяко.

Але там ми маємо стик різних цивілізацій – західних, безпосередньо землеробських, і східних, кочових. А у нас інша ситуація: тут ми спостерігаємо послідовну зміну кочового чи напівкочового населення на цій території.

– Ви казали про рятувальну операцію. Що ще за операція порятунку Мамай-гори?

– Проводилася велика робота для дослідження берегової лінії, що руйнується. Там була велика кількість пам’яток, що були на грані зникнення. Від поховань лишалась третина або половинка, взагалі декілька кісточок.

Зараз поступово розширюємо сферу своєї діяльності, використовуємо сучасну техніку, зокрема квадрокоптер.

Гуглівська, космічна зйомка дає нам можливість розшукувати нові і нові об’єкти. 99% від всіх об’єктів фактично зараз не видно на поверхні – вони вже знівелювалися повністю, але ми їх знаходимо і отримуємо новий матеріал.

– Чи можливо оцінити, скільки забрала з собою дніпровська вода?

– Навіть важко сказати. Але одного разу, коли спустили воду з Каховського водосховища, то ми побачили, що дно всіяно кістками. Це наслідок руйнації стародавніх пам’яток.

– Хто цього року долучився до участі у археологічної експедиції?

– Залучити техніку вдалося завдяки фонду «Мамай-гора», який був організований нашими колишніми вихованцями, зокрема Олександром ДецюроюМиколой НаружнимКариною ФурсоюСергієм ТелюпоюАндрієм Тощевим.

Був організований збір коштів по всій Україні, за кордоном для оренди важкої техніки. Як наслідок цього, знімалася велика площа, і кількість добового матеріалу різко збільшилася. Чудові знахідки були зроблені в минулому році і в цьому. Досліджувалися головним чином пам’ятки скіфського часу і доби середньовіччя – ногайські.

Працювали наші студенти – ті, хто проходив археологічну практику вперше в житті, і ті, хто приїжджав 10-й, 20-й рік, у своїх вихідні, в свою відпустку. Останній час все більше і більше зі своїми дітьми приїжджають на Мамай-гору. Діти теж по можливості, хто більш-менш дорослий, надають ту чи іншу допомогу.

Успішному проведенню робіт сприяли діяльність ректорату ЗНУ і деканату нашого історичного факультету, обласного департаменту культури (вперше за понад 10 років на проведення археологічних робіт було виділено кошти з обласного бюджету – ред.).

Брали участь у дослідженнях школярі, зокрема «Січового колегіуму», що більш ніж 10 років працюють з нами, і волонтери. Цього року були волонтери з Києва, Маріуполя, Харкова, Запоріжжя, Дніпра.

Успіхи були б набагато меншими, якби не допомога Кам’янко-Дніпровської громади, яку очолює Володимир Антоненко, й аграріїв, місцевого населення, які надали допомогу.

Кількість учасників експедиції в окремі дні досягала 50 осіб. А вік – від 2 років до 75 років. Як бачите, наша експедиція виросла з рамок університетської і має характер загальноукраїнський.

– Чи не боїтеся, що презентація знахідок приверне увагу браконьєрів, чорних копачів?

– Ні, не боюся. Всі пам’ятки лежать на великій глибині. Там потрібні значні людські зусилля. Грабіжницькі шурфи ми спостерігали неодноразово на Мамай-горі і на іншому могильнику Мамай-Сурка в тій місцевості.

Мені лишається лише пожаліти їх (сміється – ред.), що їхня величезна праця, на щастя, не дала ніяких результатів для них.

Сподіваємося, що будуть зміни відносно посилення відповідальності за незаконне втручання у земельні надра і порушення чинного законодавства, зокрема законів про охорону культурної та археологічної спадщини.

Євгенія Назарова, “Радіо Свобода”