Штучна їжа: м’ясо з пробірки вже реальність

У серпні 2013 року, команда Mosa Meat, чия лабораторія знаходиться в нідерландському Університеті Маастріхту, представила перший штучно вирощений бургер вартістю $330 тисяч. Два місяці потому, американська компанія Memphis Meats приготувала лабораторні тефтелі вартістю близько $37 тисяч за кілограм. Обидва рази смак м’яса практично не відрізнявся від справжнього. З тих пір декілька компаній анонсували створення і вихід у продаж штучного м’яса, молока і яєчних білків, а вартість бургера із вирощеного м’яса стала менше, ніж $12.

Навіщо витрачати зусилля, час і кошти задля створення того, що природним чином росте? Причин декілька. Дедалі більше людей виступають проти вбивства тварин і їхнього утримання на фермах. Крім того, згідно зі звітом ООН, вирощування худоби потребує значних ресурсів: землі, води, добрива для трави, антибіотиків для лікування і запобігання хвороб, бензину для перевезення — і забруднює навколишнє середовище. Як не дивно, внесок тваринництва в парниковий ефект більший, ніж автомобілів – близько 51% парникових газів походять від тварин. Тож потреба у скороченні вирощування тварин і отриманні м’яса в чистіший і гуманніший спосіб існує.

Яким чином можна виростити тканину “в пробірці”? Технологія вирощування клітин в культури – in vitro, або дослівно в пробірці – активно розвивалась з початку 20 століття. Перші технології розробив науковець Харріс Росс. Згодом їх вдосконалили.

Клітини росли в поживному середовищі в умовах стерильності. Один шар клітин кріпився до “килимка” із білків. Вже за кілька декад з’явились так звані безсмертні клітинні лінії, які використовують в дослідженнях росту пухлин, дії ліків, регуляції роботи генів.

Наприкінці сторіччя навчились вирощувати клітини у кілька шарів, тривимірно. Цей прорив зробив тканинну інженерію та регенеративну медицину можливими. Тепер культуру клітин хочуть використати не лише у фундаментальних дослідженнях чи медицині, а й у харчовій промисловості.

Для вирощування м’язів потрібні міобласти — це живі клітини-попередники, і сироватка, яка підтримує їх життя і поділ. Клітини можна взяти навіть у живої тварини шляхом біопсії. Міобласти здатні ділитися і ставати із неспеціалізованих попередників, наприклад, м’язами. Насправді, клітини ростуть не у пробірці, а в біореакторі.

Наразі компанії, які виробляють штучне, чи як вони його називають, чисте м’ясо, пропонують лише продукти, які імітують перемелені вироби: хот-доги, бургери. Проте, технологію друку на 3D-принтері вже можна застосовувати і до їжі. Розробляють “друк” м’яса із прожилками, кров’ю та прошарками сала.

Чи буде таке м’ясо справді безпечнішим та етичнішим? Для підтримки і стимуляції росту використовують сироватку, яку отримують із корів чи телят, що загинули. Тобто зовсім без тварин наразі обійтись не можна.

Втім, таке м’ясо значно краще відповідатиме вимогам біобезпеки. Становитиме меншу загрозу для харчових отруєнь, в тому числі – стійкими до антибіотиків бактеріями. У лабораторному м’ясі менше діоксинів та важких металів. Воно не містить тваринних гормонів. При його виробництві використовують “зайві”, неїстівні тканини – кістки, нейрони, травну систему, а отже – воно економніше. Та й росте штучний бургер не роки і не місяці, а тижні. Переваги, все ж таки є. Проте клінічних даних про повну безпеку чи шкоду такого м’яса — наразі немає.

Провідні бізнесмени і філантропи, наприклад, Білл Гейтс та Річард Бренсон, інвестують мільйони в компанії зі штучного вирощування безпечної їжі. Зокрема Memphis Meats.

Суперечки і петиції щодо того, як таке м’ясо називати і чи можна його випускати на ринок досі тривають. Але вихід на ринок чистого м’яса має відбутися вже наприкінці цього року. Це ще один приклад того, як фантастика втілюється в життя, а фундаментальні і прикладні дослідження, промисловість і запити суспільства співпрацюють.

Дарія Прокопик, для Gazeta.ua

https://gazeta.ua/blog/50368/stuchna-yizha-myaso-z-probirki-vzhe-realnist