Микола Томенко: Влада приречена вдруге позбавляти мене мандату

standard

Микола Томенко: Влада приречена вдруге позбавляти мене мандату

Про це народний депутат VIII скликання, лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко заявив сьогодні під час брифінгу.

«Після того, як нинішня влада забрала депутатський мандат, мені було важливо створити прецедент, щоб це був перший і останній випадок, коли в Україні за політичну позицію і переконання народного депутата позбавляють мандату. Саме тому я звернувся до суду, виходячи з того, що якщо не українська, то європейська судова система виправить ганебну практику, коли політика домінує над правом, щоб всі розуміли, що народний депутат повинен відстоювати свої передвиборчі обіцянки та служити народу, а не партійним вождям», – пояснив своє звернення до суду Микола Томенко.

Він зауважив, що не вдаватиметься до зрозумілих аргументів про те, що відсутність закону про імперативний мандат вже є необхідною і достатньою умовою, щоб депутатів, яких обрали на виборах і які прийняли присягу у Верховній Раді, влада за власним бажанням не могла позбавити мандату. Навіть у разі, якби на цій сесії був би ухвалений закон про імперативний мандат, він не мав би зворотної сили, і його дія поширювалася би на нових народних депутатів, обраних за умов дії такого закону, додав Томенко.

«Але у Вищому адміністративному суді беруть до уваги не загальну ситуацію з неузаконенням імперативного мандату, а власне процедуру ухвалення рішення про позбавлення депутатського мандату. Отож, наші адвокати сконцентрувалися саме на цій процедурі», – зазначив М. Томенко.

За його словами, попередній аналіз судових засідань є такий: очевидно, що за вказівкою з «найвищого верху» терміново було зібране засідання з’їзду партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», на який було запрошено 68 делегатів. Згідно з протоколом засідання, на з’їзд доїхав 51 делегат. Голосували за позбавлення депутатського мандату 47 делегатів…

«Скільки серед цих делегатів було депутатів Верховної Ради, з’ясувати неможливо, оскільки з’їзд був не лише таємним для журналістів і громадськості, а й досі залишається таємним для суду, адже стенограму засідання ніхто не вів, і на нашу вимогу її надати не можуть», – зауважив М. Томенко.

Він повідомив, що є лише витяг з протоколу цього позачергового з’їзду БПП, за яким головуючим на засіданні був один із очільників фракції Черновецького в Київраді Максим Саврасов, а при розгляді питання про позбавлення Томенка депутатського мандату був лише один виступаючий, який повністю підтримав проект відповідного рішення. Цим виступаючим, до речі, був помічник сумнозвісного колишнього черкаського губернатора Тулуба.

«Але головне навіть не таємний з’їзд БПП, на якому була присутня більшість невідомих людей, а те, що статут партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», на підставі якого збирався з’їзд, не містив повноважень членів партії достроково припиняти повноваження народних депутатів. Саме для цього з’їзд БПП спочатку вніс зміни до чинного статуту партії, а потім з голосу вніс питання про позбавлення мене депутатського мандату і ухвалив відповідне рішення», – повідомив М. Томенко.

«Не треба бути великим фахівцем в галузі адміністративного права, щоб знати, що порядок реєстрації юридичних та фізичних осіб, громадських організацій чітко передбачений законодавством, і зрозуміло, що нові зміни до статуту партії стають чинними лише після їхньої реєстрації у Мін’юсті. Зауважу, що відповідну легітимацію новий статут БПП отримав 21 квітня, тоді як рішення про позбавлення мене депутатського мандату на підставі нових, але не зареєстрованих статутних змін відбулося 25 березня. Тому цілком очевидно, що рішення про позбавлення мене мандату на позачерговому з’їзді партії «Блок Петра Порошенка» на підставі так званого оновленого і не зареєстрованого тоді ще статуту партії є протиправним», – зазначив Микола Томенко.

За його словами, щоб повернути ситуацію у правове поле, партія БПП повинна провести ще одне засідання, де скасувати попереднє незаконне рішення з’їзду, винести на обговорення тепер легітимне (дозволене новим статутом партії) рішення про позбавлення мене мандату і ухвалити його. У свою чергу, ЦВК теж має скасувати своє незаконне попереднє рішення і винести відповідне нове. Подібну процедуру має пройти і Верховна Рада.

«Отож, ганебний прецедент, який створила нинішня влада, забравши депутатські мандати у тих людей, які не згодні з відходом цієї влади від передвиборчих обіцянок, набув нового звучання в контексті кричущих порушень навіть у процедурній частині, не говорячи вже про змістовну абсурдність ідеї групою людей забирати мандат народного депутата навіть без рішення Верховної Ради», – зазначив Микола Томенко.

«Отож, влада, як мінімум, приречена вдруге позбавляти мене депутатського мандату», – підсумував Микола Томенко.

P.S.

До речі, протиправність дій БПП є настільки очевидною, що на останні кілька судових засідань представники цієї партії навіть не з’являються.

Джерело: Сайт М.Томенка

standard

Довибори: підкуп, бідність, позабрендовість та позаФейсбучність

Політичний експерт, голова Громадської організації “Муніципальна ліга Києва”  Олександр Федоренко про довибори до Верховної Ради 2016 року, підкуп виборців, опозиційні розбіжності та інтернет-партії:

–  Аналізуючи хід і результати  виборчої кампанії на довиборах до Верховної Ради 2016 року можна зазначити, що  головними характеристиками виборчої кампанії   є непрямий підкуп виборців, якому сприяє   низький рівень життя населення, та відсутність контролю громадськості за виборчою кампанією. Також, попередні  результати по кандидатам свідчать про втрату   впливу партійного бренду  на вибір  та штучну популярність фейсбучних партій.

20362-1_normal

Всіх куплю

Важливим недоліком виборів в Україні був і залишається прямий і непрямий підкуп виборців. Маніпуляції громадською думкою в ході   «засівання» округів подарунками й допомогою  – це вже тренд українських  виборів, під час яких політтехнологи змагаються у реалізації способів   непрямого підкупу.

Загальна картина по округаx – це  нерівний доступ до фінансових ресурсів і недостатня прозорість джерел фінансування низки кандидатів. Відтак, щовиборчі  «благодійні»   пожертви у вигляді путівок у табори, безкоштовного   медичного обстеження і   транспортного перевезення,   роздачі шиферу і енергозберігаючих  лампочок,   продовжують мати місце.

Підкуп виборця, як це не прикро, залишається  основною статтею витрат виборчої кампанії. Це те, що відкидає Україну від Євросоюзу та дозволяє євроскептикам  говорити про передчасну для нашої країни асоціацію. Надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей,  є можливим за умов низького рівня життя виборців. Забезпечений роботою, житлом та коштами українець не продаватиме голос за квиток у «Аква-парк» чи лист шиферу.

Згідно зі  стандартами ООН, за межею бідності  живуть люди, які на день витрачають до $ 5 (105 грн). Наразі, прожитковий мінімум в Україні    складає всього  $1,5 на день ( 36,5 грн).

Звісно, якщо державний  курс  – це здороження життя і збідніння  населення, то розмови про європейські стандарти виборів і відсутність підкупу виборців, маячня.  Поки   80% українців живуть за межею бідності  ( за даними ООН  на  січень 2016 р.), система «доведений до бідності виборець – підкуп» працюватиме. Навіть за умов, що голосуючий може взяти запропоновану «допомогу» і проголосувати за свого кандидата, проблема існуючої системи   залишається.

Фото з відкритиx джерел

Фото з відкритиx джерел

Партійний бренд вже не гарантія місця під куполом

Доволі цікавою є ситуація з голосуванням за кандидатів «а-ля партійний бренд». Якщо на позачергових  парламентських виборах 2014 року українці голосували за нікому  невідомих кандидатів від БПП та Народного фронту, то довибори на сімох округах виявили зовсім іншу тенденцію.

Наразі ми бачимо,  що  Волинська та Івано-Франківська області  не голосували за провладних кандидатів, у Чернігівській області перемагає самовисуванець, Дніпропетровськ проголосував за волонтерку. Цього разу партійний бренд не відіграв такої значної ролі, як 2 роки тому.  Більшість виборців підтримали кандидатів за особистими якостями та проведеною ними роботою. Інша річ, що ці особистості йшли до Парламенту за підтримки влади, але як само висуванці та їхня робота велася в напрямку «засівання» округу численними благами. Але факт залишається фактом: серед  потенційних переможців  – жодного представника Блоку Порошенка. Відтак, 7 регіонів проігнорувавши кандидатів від БПП,  оцінили роботу партії влади, президента та його більшості у стінах ВРУ.

Опозиція проти  опозиції

Неконсолідовані дії опозиції та невміння йти на компроміси для досягнення спільної мети – відсутність перемог. В той час як опозиційні вожді не можуть поділити одну корону й продовжують політичний рух в одному напрямку,  але різними командами, їх опоненти заходять до Парламенту.

За попередніми даними в 2-х з 7-ми  округів перемагають опозиціонери від «Батьківщини». Проте, результат все ж таки був би іншим, якби деякі опозиційні партії не підігрували  б владі, і якби всі разом  домовилися про єдиних кандидатів.  Так,   скандального київсько-чернігівського  забудовника   зміг би перемогти   кандидат від опозиції.

5ф

Фейсбук: «like»  –  не голос

 Довибори стали невдалим  експериментом на популярність та пізнаваність для  фейсбучних партій та їх кандидатів. Велика кількість «лайків» у соцмережах та тисячі друзів, не  означають   таку  ж кількість голосів на виборчих дільницях.  Час довів: Київ може за закликом у FB вийти на Євромайдан, але обирати собі нардепа народ воліє вживу.

Результати кандидата в нардепи по Чернігівському округу Єгора Фірсова, якого широко підтримували лідери новостворених антикорупційних політичних проектів та громадськість, та  низький  відсоток підтримки кандидата від ДемАльянсу по цьому ж округу, свідчать про перевагу  серед виборців традиційного    живого   спілкування ( в тому числі і «засівання», на жаль)   над інтернет-технологіями.  Факти вперті і говорять не на користь інтернету: маючи у  фейсбук-друзях  3 629 осіб, кандидат від ДемАльянсу, чернігівчанин, зібрав за опрацьованими 76% протоколів всього 708 голосів.

Як висновок, політикам слід йти до  людей й працювати з людьми, а не  боротися з фейками та ботами в мережі. А політичним проектам  краще займатися реальними справами замість поширення  гучних постів на сторінках  соцмереж.

standard

Чому на чернігівському окрузі офіційний кандидат від Порошенка не подолав і 1%?

Коментуючи у своєму блозі для «Лівого берега» попередні результати довиборів до ВР у чернігівському окрузі, лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко зазначив, що за умови висунення єдиного кандидата від об’єднаних демократичних, опозиційних до влади партій, навіть при застосуванні адмінресурсу влади, роздачі грошей і подарунків спокійно можна було би перемогти неофіційного, але реального кандидата від Порошенка-Березенка-Кононенка-Атрощенка – Максима Микитася.

Він нагадав, що перед виборами низка партій та громадських організацій Чернігівщини запропонували йому взяти участь у проміжних виборах до Верховної Ради. В свою чергу, він запропонував формат визначення єдиного кандидата від українських демократичних і опозиційних до влади партій. «Доки йшло обговорення, як це зробити, більше десятка таких партій чи самовисуванців вже зареєструвалися кандидатами на довиборах. За таких обставин я відмовився від участі у цих виборах, бо не треба було бути професором з політичних наук, щоб за таких умов передбачити результат», – зазначає М. Томенко.

Отож, згідно з попередніми результатами, Юрій Власенко від «Батьківщини» посів друге місце (25,4%) і відстав на 9% від першого місця. На третьому місці – представник радикалів (7,57%); на четвертому – кандидат від «Самопомочі» ( 4.9%) …. на 7-му місці – Євген Фірсов (3,55%) … на 10-му – представник «Демальянсу» (1,67%), на 11-му – «Свобода» (1,62%).

«Як бачимо, електоральні можливості протистояти владі й грошам були більш, аніж значні», – вважає Микола Томенко.

Він також звернув увагу на кілька «парадоксів нашої політичної культури».

«Влада, щоб приховати свого справжнього кандидата, висунула офіційного, але нікому не потрібного. В протоколі ЦВК чорним по білому читаємо: кандидат від Блоку Петра Порошенка Сергій Гарус посів 13-те місце і набрав 0,49%. Отож, така тепер офіційна підтримка партії Порошенка на Чернігівщині, згідно з інформацією сайту ЦВК! До речі, здивувала і партія Сакваралідзе і К., в майбутньому – партія Саакашвілі. Коли в Чернігові балотувався Березенко, то Саакашвілі знайшов час підтримати його, коли Фірсов, якого партія підтримала, то часу не знайшлося» – зауважує політик.

Джерело: Сайт М. Томенка

standard

І знову байки про метро на Троєщину: вибори на носі?

Оптимістично налаштований міський голова Києва Кличко знову радує киян байками про метро на Троєщину. За його словами,  добудувати гілку мають допомогти німецькі інвестори, які у вересні погодилися провести з міською владою ряд зустрічей.  “Ми розглядаємо питання інвестицій для будівництва метро на Троєщину з міністром інфраструктури Німеччини. У вересні у нас буде зустріч і ми будемо обговорювати деталі» –   поінформував громадськість столичний мер, який ще з виборчої кампанії 2014 року  обіцяє киянам  знайти гроші  на добудову Подільського моста

Метро – улюблена тема популістів

«Годувати» киян обіцянками полегшити  їх транспортні щоденні вояжі з лівого на правий берег – традиційно для київської влади. Мало хто знає, але перші популісти «троєщинського метра» з’явилися в 70-х роках XX століття: у проекті Московського моста була передбачена лінія підземки   до споруджуваних житлових масивів Райдужний і Троєщина. Потім вирішили, що краще побудувати автомобільний міст, ніж чекати гроші на будівництво метро

metro_na_troeshchynu

Згідно з розпорядженням Кабміну від травня 1993 року, планувалося, що Подільський мостовий перехід побудують за 9 років. При мерові  Омельченку в 2003 році почали будувати дворівневий Подільсько-Воскресенський міст: по верху повинні були поїхати машини, по нижньому рівню – поїзди. Подільський мостовий перехід, який мав сполучити обидва береги Києва та розвантажити транспортні магістралі міста сьогодні  – довгобуд з готовністю у 60%, численними судовими тяганинами та мешканцями Русанівських садів, які не збираються відселятися. За 13 років поки будується Подільський міст кожен з мерів та кандидатів на цю посаду вважав за норму поспекулювати на цьому питанні.

Всього за 3 роки побудувати метро, яке  зв’яже підземкою Поділ і Троєщину,  у 2008 році пообіцяв  мер Черновецький. І навіть підписав розпорядження про затвердження проекту будівництва нових ліній метро на житловий масив Троєщина. За його грандіозними планами новенькі потяги метрополітену мали перевозити містян вже в 2011 р.

У  2013 р  екс-голова КМДА Олександр Попов запевняв, що «за два-три дні» у районі вулиці Набережно-Лугової розпочнеться будівництво четвертої гілки метрополітену в напрямку житлового масиву Троєщина.

У 2014 році нинішній мер Віталій Кличко   заявив,  що  «метро на Троєщину заплановано і якщо буде фінансування, за півтора-два, максимум за три роки його можна буде запустити».

І ось, 2016 р. І чергові   заяви про «троєщинське метро»

 

Довгобуд та інвестори

 На добудову Подільського мосту у бюджеті 2016 року закладено  лише 40 мільйонів гривень, які за підрахунками аналітиків та економістів розійдуться на виплату наявних боргів.  Більше грошей немає, а без мосту – немає метро. Договірна ціна на будівництво мосту складала 1,42 мільярда гривень. Згодом строк контракту продовжили до 2011 року, а вартість будівництва зросла до 2,57 мільярдів гривень.

Програма соціально-економічного розвитку Києва на 2016 рік передбачає виділення КП “Київський метрополітен” 879,5 млн грн на будівництво четвертої лінії столичного метрополітену від вул. Велика окружна до житлового масиву Троєщина.
Відповідно до заяв столичної влади, метро на Троєщину обійдеться в 31,5 мільярда гривень. Цієї колосальної суми, виходячи зі столичного бюджету на рівні 27 мільярдів гривень, місто не має. Навіть економлячи щорічно по 2 мільярди, що малоймовірно через кризову ситуацію в усі сферах життєзабезпечення Києва, накопичити на метро місто зможе не раніше ніж  за 15 років.

І хоча столичний метрополітен в лютому 2016 року оголосив тендер на закупівлю проектних робіт (стадія техніко-економічного обґрунтування) з будівництва четвертої лінії метро та вже  узгоджені  назви станцій: «Кільцева дорога», «Аеропорт», «Чоколівська», «Солом’янська площа», «Площа Перемоги», «Глибочицька», «Подільська», «Суднобудівна», «Труханів острів», «Затока Десенка», «Райдужна», «Бульвар Перова», «Проспект Ватутіна», «Вулиця Драйзера», «Вулиця Сабурова», «Вулиця Милославська» і «Вулиця Цвєтаєвої»,  до результативності дуже далеко.

Щодо інвесторів.   Наша країна – не Швейцарія, і німецькі  інвестори   – не добра фея-мільярдерка. Бізнес завжди  працює як  на повернення своїх вкладень, так і на високих відсоток  прибутку, який має покрити ризики вкладення грошей. Свідомому киянину і навіть без економічної освіти стає зрозуміло, що зацікавити будь-кого проектом- довгобудом з частково  вже освоєними в нікуди бюджетними коштами, досить складно. Якщо згадати, що восени 2015 року   Київ оголосив технічний дефолт,   має 18 мільярдів гривень боргів попередні роки , а борг за комунальні платежі перевищує 1 млрд грн, то заяви про  німецьких інвесторів  виглядають просто смішними.

Маємо те, що маємо

Традиція  більше говорити  ніж робити  сягає корінням у  глибоку давнину.  Проте, ми обираємо свої представників до влади з тим, щоби бачити не їх прогресуючі здібності в ораторському мистецтві, а  результати їхньої діяльності. Тобто, покращення умов (безпеки) нашого життя в цьому місті.

Можливо саме тому владі  слід спочатку довести до європейського рівня    вже існуючу систему транспорту, запропоновану мешканцям Лівого берега як «замінник»  довгоочікуваного метра? Маю на увазі міcьку електричку, швидкісний трамвай, громадський транспорт. Зробити хоча б те,   що надано владою для перевезення людей,     безпечним і комфортним.

 Олександр Федоренко, голова ГО “Муніципальна ліга Києва”

standard

Микола Томенко: В українському парламенті не повинно бути фанатів Путіна

Лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко звернувся до керівництва Верховної Ради та, зокрема, до керівників депутатської групи «Воля народу» з вимогою відреагувати на публікацію у російських ЗМІ щодо активної участі народного депутата В’ячеслава Богуслаєва в так званій «російсько-українській релігійній акції» за участі президента РФ Володимира Путіна.

Як пише сайт газети «Московський комсомолец» (http://www.mk.ru/politics/2016/07/11/putin-pobyval-na-valaame-vo-vremya-rossiyskoukrainskoy-religioznoy-akcii.html), на святому острові Валаамі (Республіка Карелія, Росія) зустрілися під час урочистостей щодо відкриття нових пам’ятників президент РФ В. Путин та патріарх Кіріл.

«Инициаторами появления новых православных памятников на острове стали российский фонд Андрея Первозванного и украинский завод «Мотор Сич», специализирующийся на выпуске авиационных двигателей для наших самолетов и вертолетов…   События, потрясшие Украину в начале 2014 года, не помешали воплощению идеи. Памятник Андрею Первозванному был установлен на Валааме летом 2014-го. А теперь вот из Свято-Владимирского скита появится и 7-метровый бронзовый монумент великому князю Владимиру… «Мы открываем памятники здесь, чтобы подтвердить нашу общую цель — укрепление православной веры», — заявил во время открытия образа валаамской Божьей матери президент «Мотор Сича» Вячеслав Богуслаев. Помимо экономики две страны связывает еще и общая вера…».

«У мене питання до українців-депутатів з «Волі народу»: це нормально?! У мене запитання до керівництва Верховної Ради України: ви про це знаєте?! І у мене немає запитань до Президента, бо за кілька місяців після приходу до влади Порошенка Березенко і К. просили мене невідкладно вручити державні нагороди богуслаєвцям в Запоріжжі, коли ми проводили заходи на Хортиці. Звісно, я відмовився, але нагороди знайшли своїх «героїв»!», – написав Микола Томенко на своїй сторінці у Фейсбуці, коментуючи цю статтю у російському виданні.

На його переконання, народні депутати невідкладно мають відреагувати на цю подію і зробити все, щоб у такий непростий для України, військовий, час фанатів Путіна не було у вищому законодавчому органі української держави.

Джерело: Сайт М.Томенка