Мінкульт збирається перевірить мощі преподобних у Києво-Печерській Лаврі

Мінкульт збирається перевірить мощі преподобних у Києво-Печерській Лаврі

Міністерство культури та інформаційної політики планує організувати експертизу, щоб перевірити справжність мощей преподобних святих Києво-Печерських.

Про це повідомив в інтерв’ю Тelegraf генеральний директор Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” Максим Остапенко.

“МКІП кілька місяців тому створив комісію, яка перевірила наявність тих святинь, які свого часу передавали монастирю. Але з боку суспільства лунають підозри, що якась частина святинь була або підмінена, або викрадена. Щоб дати відповідь на це запитання і закрити його, Міністерство культури разом з фахівцями різних галузей проведе експертизу, перевірить ці святині на автентичність”, – повідомив Остапенко.

За його словами, “за правильної організації” провести експертизу можна протягом пів року.

“У свій час держава передала монастирю ці реліквії, а зараз має повністю відновити над ними контроль”, – вважає чиновник.

Нагадаємо, члени постійної комісії Київради з питань екологічної політики підтримали проєкт рішення, яким Київ має передати Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра” у постійне користування земельні ділянки по вулиці Лаврська, 9.

Джерело: “Великий Київ”

У Київській картинній галереї представили «Шевченкіану» Івана Марчука

У Національному музеї «Київська картинна галерея» під патронатом Президента України й Міністерства культури та інформаційної політики України відкрилась виставка видатного українського митця Івана Марчука «Свою Україну любіть», що представляє його «Шевченкіану».

Картини розміщені в інтер’єрах історичних залів музею. Цикл складається з 42 полотен. За «Шевченкіану» Іван Марчук у 1997 році був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

«У 1980-х роках Канівський музей Шевченка звернувся, щоб я зробив свою Шевченкіану. Мені уявлялося, як це втілити, відчував, що доріс. Вже мав певний багаж, — пригадує художник Іван Марчук. — Взяв Кобзаря, читав, підкреслював по чотири рядочки з кожної поеми, що викарбувовалися в мене як картини. Потім обирав і малював. Жодної з 42 картин я не писав у Києві, а там, де природа, кури, гуси, качки, корови, вівці… Я жив із Шевченком — спав з ним, їв з ним, гуляв з ним по Дніпру, думав про нього. Не знав, як краще підійти, реалістично чи ні, тому змішав до купи. Такої Шевченкіани не було і не буде».

Під час створення серії малярського циклу «Шевченкіана» Іван Марчук застосував техніку гризайлю, що дало можливість створити майже монохромні роботи, використавши однотонну гаму найтонших варіацій кольору. Лише окремі твори циклу є багатобарвними, але їх колорит дуже стриманий та шляхетно-вишуканий. Картини не лише ілюструють поетичні рядки Шевченкового «Кобзаря», а й відображають світобачення самого Івана Марчука, насамперед його історіософію.

У 1994 році видавництво художньої літератури «Дніпро» у Києві надрукувало видання «Кобзаря» з мистецьким доробком Івана Марчука. Художник йшов не шляхом буквального ілюстрування рядків поета, а намагався передати глибинний зміст творів, напруження слова шевченківського «Кобзаря», палітру емоцій, духовних поривань, філософських роздумів Шевченка.

За словами генерального директора Національного музею «Київська картинна галерея» Юрія Вакуленка, ця виставка насамперед про Україну та нескорений дух її народу. Знаний своєю патріотичною позицією, Іван Марчук продовжив справу Кобзаря, працював й оспівував батьківщину, навіть попри утиски радянської влади та заборону його полотен.

Виставку організував Центр сучасного мистецтва «Музей Івана Марчука» (філія Національного художнього музею України). Колекція надана Шевченківським національним заповідником (Канів).

«Я творив для людей і мріяв, щоб Тараса Шевченка люди почули, а мою Шевченкіану могли бачити, — запрошує відвідувачів Іван Марчук.

Іван Степанович Марчук — народний художник України (2002), лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1997), член Міжнародної Академії Сучасного Мистецтва «Золота гільдія» (Рим, Італія). Увійшов до списку ста геніїв сучасності, визначених рейтинговим опитуванням Greators Synectics (2007, Великобританія). Почесний громадянин міст Києва, Тернополя і Канева.

Доробок митця налічує більш ніж 4000 творів і понад 100 персональних виставок. Він є засновником нових технік у мистецтві, зокрема «пльонтанізму» (від слів «плести», «пльонтати», адже його картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток). Сьогодні картини українського художника вражають поціновувачів у Європі, Америці, Австралії та десятках країн світу.

ван Марчук. «Свою Україну любіть»

Коли: до кінця грудня, графік роботи: з 11: 00 до 18:00 (крім понеділка та четверга); з 11:00 до 19:00 у вівторок. Каса працює до 17:20 (18:20 у вівторок).
Де: Національнйи музей «Київська картинна галерея», вулиця Терещенківська, 9
Вартість вхідного квитка: 300 грн, для пільгових категорій — 150 грн.

Нагадаємо, у сусідньому музеї Ханенків одеські автори показують обличчя і мови війни.

Джерело: «Вечірній Київ»

Микола Томенко: освітня “рехворма” – як шоу від невігласів під час війни

Урядова команда із посадовців, які ЖОДНОГО ДНЯ не працювали в школі, коледжі чи виші запропонувала революційну освітню «рехформу» в період війни. Найсумніше, що реформаторські ідеї та відповідний законопроект готувалися в чиновницьких бункерах в таємниці від всієї освітянської спільноти. Складається враження, що владці просто вирішили побавитися в піар-ігри, експериментуючи над школярами і вчителями, студентами та викладачами. Недаремно ж один із ідеологів цієї «рехформи», ймовірний кандидат на посаду премʼєр-міністра України Федоров визначив свою задачу так:

«Наша задача, щоб освіта стала новою поп-культурою, а освітяни були «рок-зірками», про яких розказували блогери».

1. Перший крок від рехформаторів вже традиційний для бід нашої освіти:

– якщо вони нічого не здатні створити – вони починають руйнувати.

Тож ідея заборонити Університетам мати в своїй структурі фахові коледжі, як відокремлені підрозділи в регіонах, призведе до знищення центрів освіти та виховання молоді, передовсім в невеличких містечках. Альтернатива від чиновників – знайти кошти в місцевому бюджеті чи приєднатися до якогось вузу більш ніж примарні. Тому тисячі викладачів втратять роботу, а молодь все більше обиратиме для себе навчання в сусідніх країнах.

2. Можливість навчання для студентів-контрактників від 3 до 8 років за умов самостійного вибору студентами розподілу кредитів ЄКТС.

Можна лишень теоретично уявити організацію адекватного навчального процесу та роботу викладачів в умовах паралельного існування енної кількості програм для різно-річних студентів. Нагадаю, що на бюджетників такий принцип не поширюється.

Про фінансові можливості батьків оплачувати 6 чи навіть 8 років навчання промовчимо.

3. Так званий вступ на галузь.

Передбачається вступ на загальну галузь і вивчення загальних курсів до 2 років, а потім обрання спеціальності. Це нагадую мені сумний жарт про радянську освіту фахівців широкого профілю із знанням ДЕЧОГО про ВСЕ. То нам потрібні професіонали чи випускники із вищою освітою?

4. Скасування заочної та вечірньої освіти як рудименту минулого і натомість введення обовʼязкового відпрацювання для випускників вишів.

В цих ідеях прекрасно все: заочна освіта «рудимент комунізму», а «обовʼязкове відпрацювання» – чий рудимент?

Зрозуміло, що заочна і вечірня форма потребують суттєвого удосконалення, але очевидно і те, що для тих, хто воюює і працює, сьогоднішня заміна на дистанційне навчання неприйнятна.

5. Фінансування вишів у відповідності до кількості коштів, які прийдуть за студентами.

Ця схема, що зовні виглядає симпатичною і сучасною, призведе до поступового знищення найавторитетніших національних університетів країни.

Пояснюю. Студенти із найвищим ЗНО чи ТЕСТОМ, а отже із найбільшим грошима, в силу відомих обставин обиратимуть модні професії – юристів, перекладачів, менеджерів, дипломатів, психологів… Натомість важливі для Держави спеціальності – будівельників, агрономів, металургів, інженерів… обиратимуть випускники з меншими балами, а отже із меншими коштами. Парадокс же в тому, що навчання так званих непрестижних професій потребує лабораторій, техніки, виробничих практик…і коштує на порядок більше, аніж підготовка юриста чи економіста. Тому альтернатива проста: або треба доплачувати батькам за навчання, скажімо агронома чи будівельника, або поступово закривати цей освітній напрям!

Однозначно виграють модні ПРИВАТНІ вузи імені Милованова, які мають піар-легенду про навчання майбутніх депутатів і міністрів та складаються з одного чи двох приміщень та кількох десятків викладачів за сумісництвом.

Але найголовніше навіть не це.

Європейський досвід справжніх реформ дає урок як їх проводити:

– напрацювання із залученням представників галузі та громадськості;

– апробація через пілотні проекти;

– реалізація, щонайменше, через рік після ухвалення Законів для підготовки галузі до новацій.

І це – про мирний і спокійний час.

В умовах ВІЙНИ подібні РЕХФОРМИ – це замах на знищення НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ, яка й так перебуває в стані ВИЖИВАННЯ.

Сьогодні владцям варто було б робити інші, абсолютно очевидні речі:

– ліквідувати заборгованість по освітній субвенції, яка може сягнути в 2024 році 19 млрд.грн.;

– облаштувати належним чином укриття;

– надрукувати давно обіцяні підручники;

– і найважливіше – сутттєво змінити ЗМІСТ ОСВІТИ в умовах ВІЙНИ!

І моя дружня порада відповідному віце-премʼєр-міністру, міністру освіти та його 9 заступникам виїхати із київським кабінетів та вийти за межі онлайн-порад і зустрітися та поспілкуватися із живими вчителями та викладачами у школах, коледжах та вишах нашої країни. Переконаний, що такі зустрічі допоможуть нашим владцям зрозуміти, як правильно і доречно керувати ОСВІТОЮ під час ВІЙНИ.

“Київзеленбуд” підрахував кількість повалених буревієм дерев

Комунальні служби підрахували, що негода у столиці 28 та 29 жовтня 2023 року спричинила падіння або пошкодження більше дванадцяти сотень дерев. Наслідки буревію ліквідовували до самого вечора понеділка, 30 жовтня. 

Про це повідомляє “КиївВлада”, посилаючись на повідомлення КО “Київзеленбуд” 30 жовтня 2023 року.

“Станом на вечір 30 жовтня у столиці зафіксовано факти падіння або пошкодження 1268 дерев.

З них повалено 626 дерев, ще 642 – пошкоджено”, – сказано в повідомленні.

За даними комунальників, на ліквідацію наслідків буревію цими днями задіяли 88 одиниць техніки та 479 працівників Аварійно-диспетчерської служби КО “Київзеленбуд” (працювали також аварійні бригади комунальних підприємств, що займаються утриманням зелених насаджень в окремих районах столиці).

Станом на вечір понеділка ліквідовано наслідки пошкодження або падіння 1091 дерева.

“Процес триває”, – лаконічно додали сьогодні в КП “Київзеленбуд”.

Як інформувала KВ, на Київщині у суботу, 28 жовтня шквальний вітер та рясні дощі завдали значної шкоди регіону. Загинула людина, щонайменше дві особи травмовані. Було зафіксовано падіння дерев, обрив електропроводів, пошкоджено 23 обʼєкти.

У столиці через шквальний вітер того дня загинуло дві людини, семеро киян отримали травми і переломи.

Микола Томенко: “КМДА хотіла в спадщину ЮНЕСКО, а створила на Хрещатику – азіатчину!”

Після мандрівки центральною вулицею УКРАЇНСЬКОЇ СТОЛИЦІ – Хрещатиком згадалися пафосні заяви очільників Києва щодо просування Хрещатика до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Для цього вирішили виділити майже 2 мільйони бюджетних гривень і тепер, через 5 років, можна побачити вражаючий результат.

Хрещатик в останні роки перетворився на місце для зустрічей секс-туристів із братських країн, а нині ще й на пропагування кулінарних азійських кулінарних страв.

Найпопулярніші тут «питомо українські слова»: шаурма і кебаб в англомовній транскрипції. Один заклад, що розмістився поруч з КМДА, навіть вирішив похизуватися своєю «АЗІАТЧИНОЮ».

Про тотальне недотримання мовного законодавства в серці української столиці, якою керують НАЙБІЛЬШ ПАТРІОТИЧНІ партії України, просто промовчу.

Отож в результаті вийшло доволі показово і сумно: хотіли в СПАДЩИНУ ЮНЕСКО, а потрапили в АЗІАТЧИНУ!