Штрафи за парковку авто виписуватимуть заочно

standard

Штрафи за парковку авто виписуватимуть заочно

В Україні штрафувати за паркування в недозволеному місці будуть поліцейський і інспектори парковок. Такий законопроект прийняла Верховна Рада в першому читанні. Порушників правил паркування і її оплати каратимуть заочно.

В Україні не можна оштрафувати водія, який припаркував автомобіль в недозволеному місці, без його відома. З цієї причини по всій країні в 2015-му оштрафували тільки 257 осіб. Хоча українські водії повсюдно залишають свої машини на тротуарах або на одній зі смуг проїжджої частини.

Згідно з законопроектом №6354 поліцейському достатньо буде сфотографувати машину порушника і залишити повідомлення про штраф на лобовому склі. Крім поліції штрафувати зможуть і інспектори парковки. У проекті закону пояснюється, щоб виписати штраф досить буде сфотографувати автомобіль з двох ракурсів, на фото повинні відображатися час і GPS-дані місця. Після інспектор робить запит до Єдиного держреєстру транспортних засобів про власника авто і вносить його дані постанову про адміністративне правопорушення. У повідомленні для водія будуть причини штрафу і посилання на сайт. На цьому сайті буде детальна інформація про порушення та порядок оплати штрафу. Варто зазначити, що автори законопроекту пропонують ввести знижку в 50%, якщо водій заплатить штраф протягом 10 днів. Якщо не заплатить за 10 днів, тоді повідомлення надішлють на домашню адресу. Якщо водій буде ігнорувати штраф 30 днів – сума подвоїться.

“Законопроект про паркувальну реформу № 5364 вирішить кілька ключових проблем в цій сфері. По-перше, він дозволить карати недобросовісних водіїв, які порушують правила паркування. Діюча процедура притягнення до відповідальності за “паркувальні” порушення – не діє. По-друге, він дозволить автоматизувати адміністрування штрафів, зробивши безглуздим контакт водія з інспектором – комп’ютер не можна підкупити, з електронною системою неможливо домовитися. По-третє, сам механізм притягнення до відповідальності нар шітелей заснований на даних фото та відео фіксації спеціального пристрою – визначати, було порушення чи ні, буде не людина, а електронний пристрій. Це істотно зменшує корупційні ризики в процесі”, – коментує законопроект Михайло Серебряков, експерт групи реанімаційного пакету реформ для Києва.

Також в законопроекті депутати вказали, коли власника автомобіля не можуть оштрафувати: якщо номерні знаки або сама машина вкрадені. Якщо автомобілем керувала інша людина, власник авто повинен це довести. Тоді штраф заплатить фактичний водій.
До того ж, якщо автомобіль буде заважати проїзду – інспектор може евакуювати авто на спеціальний майданчик. Водія про це сповістять по електронній пошті або смс. Повернуть машину тільки після сплати штрафу і вартості евакуації автомобіля.

“У Києві знак “зупинка заборонена” висить всюди у справі і без діла. І практично завжди під ним припарковані автомобілі. Але це не означає, що у нас водії погані і некультурні. Насправді вони виявилися в таких умовах”, – вважає Дмитро Беспалов, член Ради з урбаністики при Київській мерії і викладач Київського університету будівництва та архітектури.

За даними “Київтранспарксерку”, в Києві близько 24 тисяч паркувальних місць. При цьому по столиці щодня їздить 600 тис. автомобілів, відзначає експерт. Виходить, що 96% автомобілістів ризикують бути оштрафованими. За словами Дмитра Беспалова, для початку в містах варто провести інвентаризацію паркувальних місць і переглянути заборонені для зупинки місця.

Михайло Серебряков зазначає, що незважаючи на перевантаженість міських доріг, багато платні парковки пустують. Ухвалення законопроекту, в кінцевому рахунку, спонукає водіїв паркуватися правильно або залишати автомобілі подалі від центрів міст, пересідаючи на громадський транспорт, розвантажуючи, таким чином, дороги від пробок.

“Таким чином, законопроект № 5364 запускає нормалізацію паркувальної сфери. Сподіваємося, він буде підтриманий депутатами якнайскоріше і в незіпсованому вигляді. Інакше великі міста продовжать задихатися в пробках”, – упевнений експерт.

“Вийшла двояка ситуація. З одного боку, це класно – до цього часу поліція не могла оштрафувати неправильно припаркований автомобіль без його власника. Цей законопроект – батіг. Але перш ніж його застосовувати, потрібно хоча б виразно пояснити правила гри, провести інвентаризацію паркомісць і попиту”, – додає Дмитро Беспалов.

Якщо співвідношення попиту і пропозиції на паркування буде катастрофічним, тоді потрібно буде шукати способи дестімуляціі користування автомобілями. Це може бути зручна система громадського транспорту. Але проблему з паркувальними місцями потрібно вирішувати в комплексі з транспортною системою міста.

Наприклад, якщо знизити пропускну здатність автомобілів в центрі Києва до тисячі автомобілів, то ще 19 тисячам доведеться пересісти на метро. Оскільки пересадочні станції метрополітену і зараз переповнені, то таке рішення стане трагічним, впевнений Дмитро Беспалов.

“Щоб вирішити проблему паркувальних місць, для початку їх потрібно інвентаризувати, розбиратися, чому в тому чи іншому місці встановлений знак заборони паркування. І створити карту парковок. Це перший крок. Другий крок – пояснити водіям чому так відбувається. Водії зрозуміють, чому їм потрібно потіснитися, але їм потрібно наводити аргументи. Інакше цей закон просто не буде працювати або він буде дискредитований і викличе соціальні протести”, – відзначає експерт.

Однак Михайло Серебряков вважає, що законопроект запустить процес розширення існуючих парковок і будівництва нових. До того ж фактично в тому ж Києві паркувальних місць більше, ніж значиться офіційно. Так, зараз деякі водії через відсутність відповідальності не платять за парковку. Через це в місті менше інвестицій, а через це менше хороших парковок.

standard

Чи знають наші громадяни про те, що гральний бізнес в Україні заборонено?

Якось, черговий раз, проходячи київськими вулицями і наштовхнувшись поглядом на яскраву вивіску, задав собі питання: чи знають наші громадяни про те, що гральний бізнес в Україні заборонено?

Виходячи з того факту, що в Києві та інших містах України практично відкрито діють численні заклади грального бізнесу, виникає думка, що велика кількість людей навіть не в курсі того, що гральний  бізнес в країні заборонений. Дана заборона існує з 2009 року. Встановлено її Законом України і за межі поняття «азартні ігри» там винесено досить чіткий перелік.  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Не буду обтяжувати увагу читачів, мушу лише зауважити, що з точки зору Закону всі ці діючі під виглядом «лотерей», «інтернет-клубів» казино, зали гральних автоматів і тому подібні заклади – абсолютно неприпустиме явище. Про це постійно повідомляється у засобах масової інформації, з цим явищем борються небайдужі громадяни, постійно йдуть дискусії на всіх рівнях щодо вирішення зазначеної проблеми, однак азартні ігри, попри їх заборону, продовжують приносити нелегальні прибутки їх організаторам, «інтернет-клуби», навіть не приховуючись, продовжують свою діяльність, у чому можна пересвідчитись, пройшовшись будь-яким районом міста Києва.

Звичайно, питання це неодноразово дискутувалося. Прихильники легалізації ігорного бізнесу наполягають перш за все на тому, що заборона просто загнала бізнес у підпілля, що призводить до його криміналізації, розвитку корупції (зокрема, «кришування правоохоронними органами») та руху величезних коштів, які неоподатковуються.

Спроба легалізації ігорного бізнесу в Україні в 2014 була ініційована Урядом в якості законопроекту, зустріла критику з боку окремих депутатів і необхідної кількості голосів не набрала.

І от, зовсім свіжа новина:

5 травня цього року Міністерством фінансів України на власному сайті було розміщено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей та встановлення розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей».

Ознайомившись із вказаним документом стає зрозуміло, що метою прийняття Ліцензійних умов є зовсім не врегулювання лотерейного бізнесу, а навпаки: створення умов для легалізації азартних ігор, корупції, і, що саме небезпечне, такі умови створюються лише для одного суб’єкта господарювання.

Ліцензійні умови, при більш детальному вивченні, містять ще безліч положень, які викликають сумнів щодо їх практичності та відповідності законодавству, але основна ідея Умов зрозуміла – легалізувати гральний бізнес під одного суб’єкта господарювання.

На даний час Міністерством фінансів України пропонується створення абсолютної монополії під одне приватне підприємство – Українську національну лотерею, яка, зважаючи на відсутність відповідних положень у запропонованих Мінфіном Ліцензійних умовах, може контролюватись будь-ким, оскільки розкриття кінцевих власників не передбачається. Заплативши один раз за ліцензію відносно невеликі кошти така компанія за відсутності контролю з боку держави (це також не передбачається Ліцензійними умовами) отримає необмежені можливості у проведенні не тільки лотерей, але і азартних ігор під виглядом так званих «лотерей з візуалізацією» та «лотерей тото». Передбачена окрема плата за влаштування таких «підвидів лотерей» містить в собі просто кричущу корупційну складову. Ще більше умов для легалізації азартних ігор містить передбачене Ліцензійними умовами право оператора, який отримав ліцензію, «продавати» право проведення лотерей окремим розповсюджувачам.

Прийняття Ліцензійних умов, у вигляді, запропонованому Мінфіном, призведе до легалізації існуючого на сьогодні підпільного та непрозорого грального ринку, без урахування будь-яких, крім декларативних, інтересів держави та суттєвого збільшення надходжень до бюджету. Після прийняття таких Ліцензійних умов нелегальні гральні зали стануть «розповсюджувачами лотерей» і будуть проводити вже легальні азартні ігри під вивіскою «державної лотереї» без будь-якого контролю з боку держави та без будь-якої можливості припинити їх діяльність.

Запропонований проект Ліцензійних умов розроблений чиновниками, які не зацікавлені в урегулюванні ринку лотерей в Україні та в ефективності наповнення бюджету. Цей же проект лобіює інтереси одного суб’єкта господарювання та направлений на створення умов для корупції.

Саме тому було вирішено  звернутися до Голови Державної регуляторної служби України з проханням: об’єктивно та неупереджено надати оцінку викладеним у даному зверненні фактам, уважно вивчити запропонований Міністерством фінансів України вищезазначений проект постанови Кабінету Міністрів України та не допустити його прийняття у запропонованому Міністерством фінансів вигляді.

Павло Аніськович, Голова Шевченківського осередку у м.Києві політичної партії “Громадський рух Миколи Томенка “Рідна країна”

 

standard

Столична проблематика незмінна: забудовники, тарифи, реклама, знищення історичної спадщини

Наскільки вдалими реформаторською та господарською програмами керується столична влада при виконанні своїх повноважень і функцій, можна побачити досить просто. І для цього зовсім непотрібно проводити масштабні соцопитування чи організовувати фокус-групи: досить зайти на Петиції Київської міської ради і все побачити. Забудова зелених зон та знищення парків, тарифи, знесення рекламних конструкцій, охорона історичних артефактів, безпритульні тварини, повернення комунальних закладів до функціонального призначення, тощо.

Фото: Макс Требухов

Тільки зверніть увагу! За 3 хвилини вчорашнього вечора, 14 червня, між 20:34 та 20:37 на сайті Петицій зареєстровано 10 петицій. Якщо врахувати, що вимога щодо припинення договору оренди ділянки на вул. Калнишевського, 4, за кадастровим номером 8000000000:78:134:0019 з ПП “Мир”, змінення цільового призначення та облаштування на ділянці скверу з’явилася у пабліку тричі (від різних авторів), то фактично за 3 хвилини кияни відправили міській владі 8 вимог!

Зокрема:

14-06-2017 о 20:37 – Щоб в загальному міському транспорті в літку вмикали систему кондиціонування.

14-06-2017 о 20:37 – Заборонити в Києві та області маршрутні таксі “Богдан” та замінити їх автобусами типу МАЗ

14-06-2017 о 20:36 – Збережемо тарифи на проїзд в Києві!

14-06-2017 о 20:36 – Украинцы против переименования проспекта Ватутина в Киеве

14-06-2017 о 20:36 – Встановлення кондиціонерів в громадському наземному транспорті

14-06-2017 о 20:34 – ЗБЕРЕЖЕМО ДИТЯЧУ ПОЛІКЛІНІКУ по вул. Урлівська 13.(Київський Міський Дитячий Діагностичний Центр)

14-06-2017 о 20:34 – Збільшення ліміту споживання електроенергії в будинках з електроплитами

14-06-2017 о 20:34 – Припинити договір оренди ділянки на вул. Калнишевського, 4, за кадастровим номером 8000000000:78:134:0019 з ПП “Мир”, змінити цільове призначення та облаштувати на ділянці сквер.

З дайджесту, який систематично (плюс до карми владі і розробниками системи столичних петицій) надходить на поштову скриньку також можна побачити якими ж проблемами живе місто. З останніх найпопулярніших петицій:

Врятуємо Парк (Дарницького р-ну)

Начать реально наказывать (штрафовать) за курение в общественных местах

Заборонити забудову зеленої зони київського лівобережжя вздовж затоки Десенки, урочища Горбачихи і Лівоборежної протоки та надати цій території відповідного природоохоронного статусу задля оздоровлен

Ліквідація Незаконного поселення ромів на Нижньому Тельбіні

• Очистимо наше місто. Змусити власників собак прибирати за ними та встановити штрафи за вигул собак без необхідних для цього 2 пакетів та лопатки для прибирання фекалій

Розповсюдження отрути як спосіб масового отруєння безпритульних тварин визнати “слабким місцем” правоохоронних органів

Знесення білбордів та плакатів у місті Києві

Зобов’язати “Київенерго” почати відключення централізованого опалення в м. Києві негайно

Просимо врятувати безцінні історичні артефакти та археологічні розкопки на Поштовій площі

Повернемо спортивний комплекс «Восход» дітям

І це свідчить не тільки про високу громадянську позицію киян, наявність в столиці певного відсотка своїх «неспокійно-двинутих» петиціїписателів (іноді складається враження , що автор петиції перебуває на лікуванні в певному закладі і тому його вимоги не тільки смішні й нереальні, але й неадекватні) чи про потужну популярність порталу міської ради.

Насамперед, є тенденція до архівації проблематики, яка з року в рік не вирішується на місцевому рівні. Вочевидь, що «просимо», «повернемо» і «врятуємо» накопичуються в системі, без належного реагування на людські вимоги та потреби. Виходить, кияни змінюють владу кожні вибори, але проблеми на кшталт «збережемо від забудовника», «повернемо спорткомплекс», «очистимо місто» – все одно ніхто не вирішує.

Також, щиро пишаюся тим, що киянам не байдуже те, що відбувається у місті. Не має значення, чи це знищення скверу поруч, поселення ромів на Лівому березі чи перейменування вулиці в іншому районі, люди висловлюють свою позицію, своє ставлення до проблеми і своє бачення її вирішення. Це – самосвідомість, і це круто.

І побажання до Київської міської ради: крім оперативного дайджесту щодо поданих петицій та найпопулярніших, зробіть ще опцію-надсилання тих петицій, по яким відбулося голосування у сесійній залі. Все ж таки, людям що небайдужі до розвитку свого рідного міста, однозначно цікаво побачити «зворотній бік медалі». Тобто, результат.

Олександр Федоренко, голова Київського осерeдку політичної партії “Громадський рух Миколи Томенка” Рідна країна”

Джерело: https://ukr.lb.ua

standard

Яке твоє майбутнє, Києве мій?

Жахливі затори, забиті машинами пішохідні частини і подвір’я будинків і непристосованість транспортного сполучення до сучасних потреб. Підземні комунікації, які не ремонтуються десятиліттями і сьогодні ледь витримують навантаження через постійне збільшення кількості новобудов та їх приєднання. Знущання над історичною частиною міста недолугими архітекторами та безпринципними забудовниками.

Все це – наш Київ. І перераховані проблеми  то є краплина серед інших проблем, які можна перелічувати й перелічувати.

Який вихід з даної ситуації?  Аналізуючи пропозиції фахівців, слід зазначити на існуванні трьох основних варіантів: перший – це позиція «нічого радикально не змінювати, поліпшувати те, що маємо»; другий – винесення адміністративних будівель центральних органів влади, що розміщені  переважно  у центрі столиці до передмістя; третій – перенесення столиці до іншого міста або побудова нового міста.

Перший варіант по суті представлений документом під назвою «Проект Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року».  На жаль не всі знають що рішення про його розробку було прийнято Київрадою ще у 2009 році, а  затверджено  – у 2011 р. Згодом було вирішено створити нову редакцію Проекту, обговорення якої завершилось 30 листопада 2016 року.

Відтак, поки планували та обмірковували до 2025-го залишилася половина терміну, що передбачався на розвиток у 2009-му. Тим більше Проект Стратегії   наповнений побажаннями авторів, а не зазначенням конкретних дій. Його можна сміливо порівняти з «Планами п’ятирічок» часів СРСР,  зазначаючи на відірваності даного документу від  реалій.

На мій погляд основні проблеми міста він не вирішує. Наприклад,  яким чином   вирішиться питання «зручного транспортного сполучення», якщо величезну кількість київських вулиць, особливо в центрі, розширити географічно неможливо.

Також суттєвий момент – статус міста. Можна складати будь-які стратегії розвитку, але поки що в плані самоврядування у Києва менше прав, ніж у будь-якого обласного центру (із всіма витікаючими наслідками).

Другий варіант – винесення адміністративних будівель за межі міста. Які плюси у цього варіанту?

  • Київ залишає собі статус столиці України;
  • звільняються тисячі квадратних метрів будівель у центрі міста;
  • зменшиться кількість заторів і «тягнучок» у місті.

Проте виникає питання: якщо доведеться будувати нові адміністративні будівлі для центральних органів влади, чи не легше просто побудувати нову столицю?

 

Нарешті, третій варіант – перенесення столиці в інше місце. Він привабливий тим, що дозволить побудувати сучасне місто-столицю з «чистого листа».

Що це принесе Києву? Звільнення величезної кількості будівель, особливо адміністративних. Зменшення інтенсивності автомобільного  руху, включно з поліпшенням екологічної ситуації. Повернення повноцінних функцій самоврядування.  Київ же залишиться культурним центром України і матиме змогу більш інтенсивно розвивати туристичну галузь.

На мій погляд за такого сценарію Україна отримає столицю, яку можна буде з повним правом назвати «містом майбутнього». А це впровадження найсучасніших інформаційних технологій в управлінні та побуті, поява європейських комунікацій, транспортного сполучення, нових і перспективних альтернативних джерел енергії (геотермальне, сонячне тощо), залучення інвестицій, створення нових робочих місць.

Підготовку реалізації проекту зі створення нової столиці можна почати з широкого громадського обговорення із залученням до нього провідних українських та світових фахівців.    Не слід вважати ідею «міста майбутнього» утопічною фантазією. Перегляньте  10 унікальних проектів: деякі з перелічених  вже успішно реалізовані в життя.

Павло Аніськович, Голова Шевченківського осередку у м.Києві політичної партії “Громадський рух Миколи Томенка “Рідна країна”

standard

Чому команда Кличка досі фінансує комунальні ЗМІ?

Мені як одному з ініціаторів та авторів Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» приємно, що хоч із запізненням, але зараз активно проходить етап роздержавлення медіа, коли журналісти і колективи можуть самі визначати принципи редакційної політики, її стандарти та пріоритети і таким чином працювати в інтересах місцевої громади, а не чиновників та посадовців.

Нагадаю, до 31 грудня 2018 року усі друковані видання, які перебувають під впливом державних та місцевих органів влади, стануть незалежними. Наразі більшість органів місцевого самоврядування вже розпочали процес роздержавлення і не чекають кінцевого терміну. Але найцікавіше, що серед аутсайдерів роздержавлення ЗМІ опинилося місто Київ!

Очевидно, у Кличка та його команди бракує медіаможливостей донести свою позицію, керуючи українською столицею, адже з міського бюджету досі фінансуються газети «Вечірній Київ» та «Хрещатик». І, судячи із затвердженої міської цільової програми «Київ інформаційний» на 2016—2018 рр., будуть утримуватися до кінця 2018 року.

Для довідки: за цією програмою лише на друковані ЗМІ Київської міської ради з бюджету м. Києва цьогоріч передбачено майже 9,5 мільйонів гривень – до речі, це на 2 мільйони більше, ніж у попередньому році. У 2018-му – вже майже 10 мільйонів гривень (9970,3 тис. грн.). На електронні ЗМІ (телебачення та радіомовлення), серед яких «ТК «Київ» і Радіостанція «Голос Києва», у цьому році передбачено більше 49 мільйонів гривень, що на 20 мільйонів більше, ніж минулого року. У 2018-му — 55 мільйонів з бюджету Києва. Отож, на всю медіапідтримку київської влади ЛИШЕ НА ЦЕЙ РІК заплановано біля 60 бюджетних мільйонів гривень!

Якщо взяти газету «Вечірній Київ» за часів редакторства Віталія Карпенка, то це була одна із найпопулярніших газет у Києві та в Україні. Сьогодні ж ця газета, традиційно, як і за часів Януковича, розповідає, як міський голова вдень і вночі «бореться» за Київ. А про популяризацію суспільно важливих цінностей красномовно свідчить топ-опитування на сайті газети у такому формулюванні: «А Ви підписали петицію про заборону перейменування проспекту Ватутіна?». Одразу стають зрозумілі настрої редакторів сайту, які головною темою для опитування думки киян визначили необхідність збереження назви проспекту Ватутіна…

Отож, поточний і весь наступний рік влада Києва не планує позбавлятися від кишенькових видань, телекомпаній та радіостанцій, і на це з гаманців киян підуть майже дві сотні мільйонів гривень. Тож чи не варто нам, киянам, переконати Кличка і його команду у тому, щоб вони припинили фінансувати за наші гроші інформаційні рупори влади?!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»