До Землі наближається величезний астероїд

До Землі наближається величезний астероїд

Величезний астероїд незабаром наблизиться на близьку відстань до нашої планети.

Про це пише Newsweek.

Уточнюється, що астероїд 2021 SM3 відноситься до класу «Аполлон». Його діаметр становить близько 160 метрів – це приблизно на 20% більше єгипетської піраміди Хеопса.

Він пролетить повз нашу планету 15 жовтня і потенційне зіткнення може мати руйнівні наслідки для планети.

У Лабораторії реактивного руху NASA 2021 SM3 класифікують як об’єкт, що зближується з Землею (ОСЗ). Максимальна відстань, на яку він наблизиться-3 млн км.

Це значно менше, ніж до будь-якої планети Сонячної системи, але, все одно, в 7,5 разів більше відстані до місяця, тому безпосередньої загрози для Землі цей космічний об’єкт представляти не буде.

Джерело: UA.news 

Дружба косаток виявилася такою ж складною і міцною, як у людей

Кадри, отримані за допомогою дронів, відобразили цікавий аспект соціального життя південних косаток. Виявилося, що їх дружба дивно схожа на нашу.

Відстежуючи одну зграю з 22 косаток протягом 10 днів, дослідники спостерігали складну мережу взаємин між тваринами, включаючи несподівано близьку і теплу дружбу. Хоч косатки й живуть все своє життя в тій же зграї, в якій вони народилися, це не означає, що вони повинні однаково любити всіх навколо себе. Протягом життя їх відносини з іншими китами в групі змінюються, і часом досить радикально.

У кадрах, знятих з безпілотників, дослідники помітили, що більшість китів віддали перевагу компанії певних особин, вибираючись з ними ковтнути повітря на поверхню і торкаючись їх частіше, ніж інших. Це ознаки співпраці та соціальної приналежності, що має на увазі тісний зв’язок між тваринами. Часто ці близькі стосунки складалися між китами однієї статі й віку.

“Наші результати показують, що навіть всередині дуже згуртованих груп кити воліють взаємодіяти з конкретними особинами», — зазначив Майкл Вайс з Університету Ексетера і провідний автор дослідження. «Це схоже на те, як якби мама привела вас на якусь подію в дитинстві. Ви не можете вибрати місце і час, але вільні підібрати собі компанію до душі».

Судячи з фізичного контакту між деякими китами, молоді самки — справжня душа компанії косаток. За словами дослідників, вони відігравали центральну роль у соціальній мережі групи. Автори не впевнені, чому саме це відбувається, але припускають, що дорослі самці косаток проводять більше часу в пошуках їжі й тому у них залишається менше часу на спілкування.

І навпаки, оскільки молодим китам добувати їжу допомагають матері та інші члени зграї, це дозволяє їм частіше грати зі своїми друзями, особливо з іншими молодими китами, які не зайняті полюванням.

«Ми були вражені, побачивши, скільки контактів відбувається між китами й наскільки вони тактильні», — зізнався поведінковий еколог Даррен Крофт з Університету Ексетера.

«У багатьох видах, включаючи людей, фізичний контакт, як правило, є заспокійливою, стресовою дією, яка зміцнює соціальні зв’язки. Ми також вивчили випадки, коли кити спливали разом, оскільки дії в унісон також є ознакою соціальних зв’язків у тварин», — розповів він.

Одна з найбільш інтригуючих паралелей, помічених Крофтом і його колегами, пов’язана з віком. Чим старша косатка, тим менш товариською вона виглядала на кадрах. Це узгоджується з поведінкою інших соціальних ссавців, які з віком втрачають товариськість – включаючи людей.

«Це очевидна подібність між історією соціального життя приматів і косаток особливо цікаво з урахуванням подібних репродуктивних циклів у цих видів”, – пишуть автори. Вони відзначають, що косатки можуть також активно формувати важливі відносини й соціальні навички в молодому віці, як і в інших матрилінійних суспільствах.

Джерело: “Цікавості”

На Південному полюсі аномально холодна зима – до «мінус» 80°C

Нобелівську премію з фізики присудили за дослідження кліматичних змін та законів хаосу

Цього року Нобелівський комітет присудив найпрестижнішу премію в галузі фізики трьом дослідникам, чиї роботи допомогли людству зрозуміти, чому змінюється клімат і як на це впливає людина. Також вони вивели закони поведінки складних систем.

Половину премії розділять між собою Сюкуро Манабе (США) та Клаус Хассельман (Німеччина), які окремо досліджували кліматичну систему Землі. А інша половина дістанеться Джорджіо Парізі (Італія), який вивчав закономірності поведінки атомів у деяких металічних сплавах, які виявилися актуальними й для інших складних систем. Зокрема, того ж клімату.

Клімат розбрату 

Питання, чи справді клімат змінюється, не викликає сумнівів навіть у людей, далеких від науки — просто тому, що процес складно не побачити на власні очі. Йдеться про аномально спекотні літа, безсніжні й теплі зими, тривалі періоди посухи, або ж навпаки, надмірні опади.

Але питання про причину цих змін досі викликає чимало суперечок. Хтось переконаний, що вирішальним чинником є діяльність людини — насамперед пов’язана зі спалюванням вугілля, нафти і газу. Водночас інші наполягають: навіть якщо людина здатна впливати на клімат планет, то точно не відіграє головної ролі.

Аргументи цих людей: клімат Землі змінювався й раніше, коли людство точно не могло на нього впливати (з цим твердженням складно не погодитися). Або ж вважають, що діяльність вулканів значно більше впливає на атмосферу і, відповідно, клімат, ніж викиди заводів, транспорту й тваринницьких ферм (а це вже хибне уявлення). Водночас серед науковців, що досліджують клімат, давно є консенсус: саме діяльність людини — головна причина зміни клімату.

Парниковий ефект 

Але щоб зрозуміти це, наука пройшла довгий шлях. У першій половині XIX століття французький фізик Джозеф Фур’є вперше зрозумів вирішальну роль атмосфери у формуванні клімату Землі.

Планета отримує тепло разом із сонячними променями. Вони відбиваються від її поверхні і у вигляді невидимих інфрачервоних променів повертаються у космос. Якби не було атмосфери, середня температура поверхні Землі становила б близько 18°C нижче нуля — не набагато краще для живих організмів, ніж на Марсі.

Натомість атмосфера відбиває частину променів назад до земної поверхні і нагрівається сама. Пізніше це явище отримало назву парникового ефекту — саме завдяки йому наша планета все ще має придатний для нормального життя клімат.

Щоб краще зрозуміти його роль, слід поглянути на Місяць, розташований відносно недалеко від нас. Там немає парникового ефекту, бо немає атмосфери взагалі. Температура коливається в діапазоні понад трьохсот градусів — від надто низької для будь-яких форм життя до надто високої для всіх, крім хіба що «екстремальних» бактерій.

Протилежний приклад — Венера. Там парниковий ефект надто сильний, тому температура біля її поверхні перевищує 400°C. За цим показником вона випередила навіть Меркурій, розташований ближче до Сонця, але майже позбавлений атмосфери.

«Непомітний» газ 

Наступний важливий крок у розумінні кліматичної системи Землі пов’язаний з іменем шведського науковця Сванте Арреніуса. Він зрозумів, що ключову роль у парниковому ефекті відіграє вуглекислий газ (CO₂) попри те, що його частка в атмосфері становить лише приблизно 0,04%.

Науковець дійшов висновку: достатньо знизити цей відсоток удвічі, щоб на Землі настав льодовиковий період. А якщо подвоїти її, то середня температура на планеті зросте на 5-6°C, що означатиме катастрофу для біосфери і людства. Наступне відкриття у розумінні клімату сталося в другій половині минулого століття. Тоді в розпорядженні дослідників з’явилися перші, примітивні за сучасними мірками, комп’ютери.

Модель, з якої все почалося

Сюкуро Манабе народився у 1931-му році в Японії. Але в 1950-му молодий та перспективний дослідник залишив спустошену війною батьківщину, щоб оселитися в США. Як і його попередник Арреніус, Манабе прагнув з’ясувати, як зміна концентрації вуглекислого газу вплине на температуру приземної атмосфери. Побудована ним модель враховувала не лише випромінювання, яке Земля отримує від Сонця і яке потім затримує атмосфера завдяки парниковому ефекту, але й інші атмосферні процеси. Зокрема, вертикальне «перемішування» шарів атмосфери, завдяки яким легші тепліші маси переміщуються вгору, тоді як важчі холодніші — вниз.

За його розрахунками виходило, що якщо частка CO₂ в атмосфері знизиться вдвічі, то температура на планеті впаде приблизно на 2,3°C. І приблизно на стільки ж виросте, якщо відсоток вуглекислого газу подвоїться. Варто нагадати, що за умовами Паризької угоди, навіть зростання температури на планеті на два градуси є недопустимим. Тому 2,3°C – це загрозлива цифра, нехтувати якою точно не варто.

Його модель була простою, якщо порівнювати з тим, що є у науковців сьогодні. Але вона відкрила шлях до подальших досліджень і набагато точніших моделей клімату.

Послання Нобелівського комітету? 

Німецький дослідник Клаус Хассельман також моделював кліматичні процеси. Так, він знайшов метод, який дозволяє з’ясувати внесок різних факторів у стан кліматичної системи. Адже на нього впливають і сонячна активність, і вулкани, і різні аспекти людської діяльності. І саме його роботи дозволяють зробити висновок: викиди в атмосферу вуглекислого газу внаслідок людської діяльності — головна причина зміни клімату.

Варто нагадати, що у серпні цього року чергову доповідь оприлюднила найавторитетніша наукова організація з питань змін клімату — IPCC (Міжурядова група експертів з питань змін клімату). Якщо в попередніх доповідях вона обережніше зазначала про головну роль людства у кліматичних змінах, то тепер наполягає: у цьому не залишається сумнівів. Так упродовж лише кількох місяців людство отримало два потужних сигнали про те, що сумніви та суперечки давно мають поступитися діям.

Зміни клімату: як глобальне потепління вплине на Землю

Провідні вчені світу в 2021 році випустили масштабний звіт ООН, в якому проаналізували тисячі досліджень з питань клімату за останні роки і спрогнозували ймовірні наслідки кліматичних змін. 

У звіті йдеться, що температура на Землі стала максимальною за 120 тисяч років, і винні в цьому, передусім люди.

Вчені вважають, що глобальне потепління викликало збільшення обсягів парникових газів. Обсяги вуглекислого газу в повітрі стали рекордними за останні 14 мільйонів років, обсяги метану – рекордними за 800 тисячоліть. Атмосфера Землі пропускає сонячну енергію з космосу, але вуглекислий газ і метан не дають теплу повернутися назад. Як результат – Земля нагрівається як в парнику.

Дослідники ще з 80-х років кажуть про загрозу кліматичної катастрофи, і відтоді найгірші побоювання справдилися. Протягом останніх 70 років був порушений баланс, який зберігався протягом тисяч років. Середня температура Землі тільки за кілька десятиліть виросла більш ніж на градус і продовжує зростати прискореними темпами.

Природа перебуває в постійному русі, тому температура змінюється нерівномірно. Із звіту ООН випливає, що «хвилі спеки» – аномально висока температура, яка тримається протягом декількох років – раніше траплялися раз на 50 років, тепер – раз на 10 років.

Нове дослідження показало – щорічно близько 5 млн людей у світі помирають через екстремально високу температуру, викликану глобальним потеплінням.

Якщо при збільшенні середньої температури на Землі на один градус «хвилі спеки» почастішали в п’ять разів, то при зростанні температури на чотири градуси вони будуть відбуватися щорічно – тобто в 40 разів частіше. За невтішними прогнозами вчених, «хвилі спеки» і зміна течії в короткостроковій перспективі висушать Європу.

Ще один критичний наслідок глобального потепління – танення льодовиків. Протягом останніх десятиліть втрати льодовиків збільшилися в п’ять разів.

Танення арктичного льоду безпосередньо впливає на рівень світового океану. Швидкість, з якою вода піднімається сьогодні, в 2,5 рази вище, ніж була всього лише 10 років тому. До 2050 року в світі може з’явитися до 150 млн кліматичних біженців – до цього часу багато населених пунктів будуть змиті водою. Перші відгомони майбутньої катастрофи – масштабні повені в європейських країнах, які відбулися цього літа.

Неочевидним наслідком змін клімату стануть нові епідемії. На думку вченого Раї Квон Чунга, глобальне потепління може «розбудити» доісторичні віруси, які є в льодовиках.

Наслідки глобального потепління – посуха, повені, засолення ґрунтів – вдарять по сільському господарству, а це викличе продуктову кризу та зникнення деяких продуктів. Наприклад, до 2080 року може повністю зникнуть кавове дерево.

Але в доповіді ООН є й оптимістичний сценарій: температура Землі підніметься на критичні 1,5 градуса, після чого планета почне охолоджуватися. Але для реалізації такого сценарію люди повинні до 2030 року відмовитися від спалювання викопних енергоносіїв і припинити вирубувати ліси. Як ми розуміємо, цей сценарій малоймовірний.

Джерело: “Слово і діло”