56% пацієнтів у Києві платили за послуги державних медичних закладів

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) з 15 по 23 січня 2018 року провів власне репрезентативне опитування дорослого населення міста Києва у віці 18 років і старше. Польовий етап дослідження тривав з 16 по 20 січня 2018 року.

Запитання для опитування були запропоновані Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

У перебігу опитування застосовувався метод телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI). Для опитування була розроблена стратифікована, випадкова двоступенева вибірка з квотним відбором на останньому ступені.

Спочатку вибірка стратифікувалася за районами – на кожний район припадала така кількість інтерв’ю, яка є пропорційною до кількості зареєстрованих виборців у цьому районі (відповідно до даних Державного реєстру виборців). Далі, на першому ступені, випадковим чином формувалася вибірка телефонних номерів (стаціонарних і мобільних). На другому ступені проводилося інтерв’ю безпосередньо з респондентом. Респонденти відбиралися згідно з квотним завданням за статтю і віком (квоти формувалися відповідно до актуальних даних Державної служби статистики). Всього було опитано 500 респондентів.

Статистична похибка вибірки обсягом 500 респондентів (вибірка в цілому) з імовірністю 0,95 не перевищує (не враховуючи дизайн-ефекту):

  • 4,5% – для показників, близьких до 50%,
  • 3,9% – для показників, близьких до 25% та 75%,
  • 3,0% – для показників, близьких до 12% та 88%,
  • 2,0% – для показників, близьких до 5% та 95%,
  • 1,0% – для показників, близьких до 1% та 99%.
  • Загальна оцінка рівня медичного обслуговування у столиці, яку виставили  кияни,  невисока.  Хоча  40% киян  оцінили цей рівень як середній, водночас дуже погану або погану оцінку дали  33%,  а  дуже добру або добру  – лише  15% (ще майже 10% опитаних не змогли визначитися). Проте можна припустити, що невисока оцінка певною мірою формується під впливом отриманої ззовні (від інших людей та від ЗМІ) інформації; адже  оцінки киян, які протягом останнього часу користувалися медичною допомогою і тих, хто не користувався, майже не відрізняються.
  • Оцінки рівня медичного обслуговування істотно залежать від віку: серед молоді низькі оцінки (1 чи 2 бали за 5-ти бальною системою) дали 27%,  серед осіб,  яким за 59 років, – 30%, найбільш негативними оцінки виявилися в середній віковій групі (30–59 років)  – близько 36%. А от високі позитивні оцінки давали приблизно однакові частки (близько 14–17%) в різних вікових групах.
  • Серед  киян переважає думка, що якість державних медичних послуг в Києві за останні два роки або залишилася незмінною (так вважає близько 41% опитаних), або погіршилася (так думають близько 34%). Про більше чи менше покращення цієї якості говорили лише близько 12% опитаних. Водночас ці  оцінки помітно відрізняються у респондентів, які з різною частотою зверталися за медичними послугами, та тими, хто за ними не звертався. Про погіршення ситуації менше  (22%) зазначали ті, хто не звертався по медичну допомогу, натомість мірою зростання звернень до медицини погіршуються й оцінки змін, що відбулися. Зокрема, погіршення ситуації відмітили 27% тих, хто звертався по медичну допомогу 1–2 рази на рік, 38% тих, хто звертався за такою допомогою кілька разів на рік, і 48% тих, хто звертався по допомогу постійно (як мінімум щомісяця).
  • Переважна більшість (близько 82%) опитаних киян протягом останнього року зверталася по медичну допомогу, хоча такі звернення переважно були нечастими (кілька разів чи один-два рази на рік). Найчастіше метою звернення до медичного закладу були загальна консультація лікаря (72% опитаних) та здійснення діагностичних процедур (аналізи, рентгенографія, МРТ). Зі стаціонарним перебуванням в лікарні мали справу близько 23% опитаних, тоді як хірургічним операціям піддавався кожен 10-й.
  • Звернення до послуг державних лікарень майже вдвічі переважає звернення до приватних медичних закладів (до перших останній раз зверталися 64%, а до других – 35%). І оцінки якості отриманих при цьому медичних послуг разюче різняться – якщо з-поміж пацієнтів державних медичних закладів близько 23% поставили погані оцінки (1 або 2 бали за п’ятибальною шкалою), то серед пацієнтів приватних закладів такі оцінки дали менше 1%; натомість високі оцінки (4 та 5 балів за п’ятибальною шкалою) обрали близько 93% пацієнтів приватних закладів, та вдвічі менше (47%) пацієнтів державних закладів.
  • Більшість (56%) пацієнтів, які зверталися до державних медичних закладів, тим у той чи інший спосіб платили за отримані послуги (готівкою за квитанцією чи без неї, благодійний внесок, подарунок); 39% пацієнтів державних закладів вказали, що отримували послуги безплатно, а близько 5% не дали відповіді.  Отримання безплатних послуг частіше зазначали молоді люди (40% респондентів 18–29 років) та  люди старшого віку (35% серед осіб старших за 59 років), тоді як у середній віковій групі безкоштовно  отримували медичні послуги лише  20% тих, хто за послугами звертався. Варто звернути увагу й на те, що кожен десятий  із пацієнтів приватних медичних закладів вказав, що здійснював оплату їхніх послуг готівкою без квитанції.
  • Величина коштів, які пацієнти сплачували за медичні послуги, здебільшого була абопомірною, не суттєвою для бюджету (для 36% пацієнтів), або відчутною, але не критичною (для 40% пацієнтів). Натомість для 15% пацієнтів відповідна сума виявилася дуже обтяжливою (серед осіб старшої вікової категорії вже 31% відзначили критичність для свого бюджету медичних виплат).
  • Переважна більшість (65%) опитаних киян оцінили реформу системи охорони здоров’я як нагальну справу; ще  17% вважають її потрібною, але не такою нагальною, аби займатися нею негайно. Проти реалізації медичної реформи висловилися 9% опитаних і ще стільки ж не змогли визначитися. Негативне ставлення до цієї реформи більш поширене серед людей старшого  віку (серед них 18% висловилися проти реформи).
  • Рівень обізнаності з принципами пропонованої Урядом реформи системи охорони здоров’я є невисоким. Лише 13% відповіли, що  вони докладно знайомі з основними положеннями медичної реформи; натомість  49% опитаних вказали, що вони або нічого не знають про неї, або мають якісь уривки інформації; ще  37%  знайомі із загальними принципами реформи.  Проте якщо порівняти ці самооцінки з реальними знаннями (респондентам пропонувалося зазначити, які саме складові реформи їм відомі), то виявиться, що навіть серед тих, хто підтвердив, що добре знайомий із принципами реформи, близько 27% не змогли вказати жодної  конкретної складової реформи,  а серед тих, хто вказали, що ознайомлені з основними принципами реформи, не назвали жодної конкретної складової  36%. Тобто серед усіх опитаних про хоча б одну складову плану медичної реформи знають близько 44%.
  • З-поміж конкретних складових запланованої реформи системи охорони здоров’я найчастіше згадувалося укладання контрактів між пацієнтами і лікарями, що гарантуватиме отримання безкоштовного медичного лікування на первинній ланці (64% від тих респондентів, які відмітили якусь із складових). На другому місці за  частотою згадувань (з великим відривом) йде запровадження загальнодержавного медичного страхування для всіх громадян з використанням наявних бюджетних коштів, з яких оплачуватимуть медичні послуги на місці лікування (29% від тих, хто знає про якісь складові). Ще близько 11% обізнаних з реальними кроками медичної реформи відмітили збільшення заробітної плати лікарів як мінімум на 100% завдяки запровадженню механізму контрактів між пацієнтом і лікарем, виплат медичними страховими державними і приватними компаніями та запровадження системи, коли пацієнти з рецептами від лікарів безкоштовно або з невеликою доплатою отримуватимуть в аптеках деякі ліки (від діабету 2-го типу, бронхіальної астми і серцево-судинних захворювань). Найрідше ж респонденти називали такий крок, як створення Центрів громадського здоров’я в кожній області(близько 2% обізнаних із реальними кроками медичної реформи).
  • Більшість опитаних киян (близько 61%) не знають, хто є їхнім сімейним лікарем. Ще 28% знають цього лікаря, але ще не уклали з ним контракту, і лише близько 11% такий контракт уклали. Причому низька обізнаність із сімейними лікарями має місце не лише серед тих осіб, які протягом останнього року не зверталися по медичне обслуговування (в цій групі близько 71% не знають цих лікарів), але й серед тих, хто лікувався регулярно (в цій групі не знайомі зі своїми сімейними лікарями 45%), або рідко (тут рівень необізнаності становить близько 60%).
  • Найнижчий рівень знання про своїх сімейних лікарів продемонстрували особи віком 18–44 роки (рівень незнання цих лікарів сягає 67%), тоді як відносно найвищим (хоча все рівно невисоким) рівень такої обізнаності є серед киян, яким за 59 років (52% із яких знають цих лікарів).

https://mresearcher.com/2018/02/kmis-56-patsiyentiv-u-kiyevi-platili-za-poslugi-derzhavnih-medichnih-zakladiv.html